WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Інноваційне середовище у столичній освіті - Реферат

Інноваційне середовище у столичній освіті - Реферат

Практика реалізації інноваційних процесів показала, що становлення та розвиток інноваційного середовища у школі супроводжується формуванням нових підходів до навчання і виховання школярів, насамперед, через забезпечення сприятливих умов для реалізації інтересів та здібностей кожного учня, створює позитивний імідж навчальних закладів. Тому одним із об'єктів емпіричного дослідження були батьки, освітні запити яких на сучасному етапі забезпечують школи інноваційного типу розвитку.

Узагальнюючи результати опитування батьків, ми звернули увагу, що значна частина респондентів (65 %) вважає школу основним місцем, де їхні діти опановують життєвими цінностями, необхідними для формування світогляду, успішної адаптації в соціальному середовищі, вибору професії. Тому батьки (69 %) поділяють ті цінності, які пропагує школа інноваційного розвитку і лише 10 % не погоджуються з ним.

Порівняно з даними загальноосвітніх навчальних закладів, де не відбуваються інноваційні зміни, школи інноваційного розвитку майже у 1,5 рази перевищують позитивні оцінки батьків та їхні сподівання на якісну освіту своїх дітей.

Динамічні зміни, що відбуваються в системі загальної середньої освіти регіону, потереби сучасної школи забезпечувати якість освіти, відповідати новітнім міжнародним зразкам вимагають від освітян-практиків відповідної професійної готовності. Інноваційний досвід педагогічних колективів переконують у необхідності розглядати методологічну та змістово-технологічну підготовки вчителя як цілісність, характерною ознакою якої є інноваційність. До таких інноваційних чинників ми відносимо:

децентралізацію шкільної системи, що дозволяє удосконалювати професійні навички вчителя не лише в межах традиційної курсової підготовки, але й в роботі методичних асоціацій, громадських центрах освіти, міжнародних семінарах сприяння й розвитку освіти в Україні;

демократизацію загальноосвітніх навчальних закладів, що забезпечує самостійність вибору форм, засобів професійного розвитку вчителів;

потреби загальноосвітнього навчального закладу щодо здатності педагогів до пошукової, дослідницької роботи;

необхідність задоволення індивідуальних запитів учнів щодо роботи за власними програмами розвитку;

необхідність професійної підготовки вчителя в залежності від плинності інформаційно-технологічних змін.

Реформування шкільної освіти в Україні передбачає значні зміни у змісті, формах організації, технологіях навчання вчителя. Між тим, у педагогічній теорії не акцентується важливість трансформації системи перепідготовки, підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, моделювання нових організаційних форм роботи з учителями у педагогічних колективах.

Система професійної підготовки вчителя залишається традиційною: у формі педагогічних та методичних рад, виробничих нарад, навчальних семінарів, лекцій, конференцій на базі інститутів післядипломної освіти. Коло педагогічних технологій обмежено монологічно-інформаційними методами. Учитель перебуває у ролі пасивного суб'єкта, який не оволодіває необхідним сучасним інструментарієм навчання школярів, особливо зважаючи на глобалізацію проблем, постійно зростаючі потоки інформації.

Тому, усвідомлюючи роль і значення вчителя, як рушійної сили освітянських реформ, навчальні заклади інноваційного розвитку, де одним із пріоритетних завдань визначають завдання оновлення професійної компетентності вчителя в умовах інноваційної діяльності навчального закладу.

Як засвідчили результати дослідження, робота з підготовки педагогів в умовах навчального закладу потребує змін пріоритетів: уміння самостійно здобувати знання необхідно поєднувати з уміннями аналізувати інформацію, виносити рішення про її важливість і другорядність; синтезувати окремі фрагменти інформації, надаючи перевагу новим знанням та ідеям, ефективно застосовувати їх на практиці. Педагогічні технології вчителя повинні стати дієвим інструментарієм у навчанні учнів критично мислити, аналізувати й синтезувати матеріал, володіти пошуковими навичками.

Основними засобами реалізації завдань розвитку інноваційного потенціалу педагогів повинні стати:

зміна форм педагогічних, методичних, виробничих нарад, семінарів, конференцій тощо з традиційно-інформаційної на організаційно-діяльнісну, з використанням навчальних тренінгів, де думка кожного є обов'язковою складовою колективного рішення і впливає на стратегію й тактику розвитку навчального закладу;

оволодіння та впровадження в навчально-виховний процес інноваційних педагогічних технологій, що започаткує нові зразки діяльності вчителів, сприятиме їх професійному зростанню, виведе їх на принципово новий фаховий рівень;

залучення педагогів до участі в реалізації інноваційних проектів і програм, до написання авторських програм, методичних розробок, статей та публікацій, що стане безпосереднім виразником творчого потенціалу кожного, безпосереднім прикладом творчого самоствердження і самореалізації вчителя;

налагодження співпраці з науково-дослідними установами, науково-методичним центром експериментальної педагогіки ГУОН, іншими державними і громадськими центрами освітнього спрямування;

забезпечення соціально-педагогічних умов мотивації педагогів до пошукової, дослідницької діяльності, їх участі в конкурсах, проектах, програмах семінарах, конференціях;

формування команд однодумців.

Дослідження засвідчили, що вплив цих чинників сприяє розвитку інноваційного потенціалу вчителя як творчої особистості і професіонала, який прагне самореалізуватися, максимально розкрити власні творчі можливості. Такий рівень сформованості інноваційного потенціалу педагогів позначиться на ефективності навчально-виховного процесу, розвитку навчального закладу як інноваційного.

На основі узагальнених емпіричних даних і факторно-критеріальних параметрів нами було проаналізовано рівні розвитку інноваційного середовища в межах районів та ЗНЗ інноваційного типу діяльності.

Вони свідчать про досягнення кожного з районів за попередньо визначеними факторно-критеріальними показниками.

Аналізуючи факторні показники діаграми 4, привертають увагу низькі дані факторів формалізованості та професійної готовності до інноваційного пошуку (0,06), що дає підстави стверджувати про відсутність у районному відділі освіти системи науково-методичного забезпечення інноваційних процесів. Підсумовуючі дев'ять параметрів, які складають 0,18, ми робимо висновок про те, що загалом район відповідає адаптивному рівню розвитку інноваційного середовища, тобто знаходиться у стадії становлення.

Натомість, показники діаграма 5 свідчать про високі результати інноваційного розвитку, особливо у межах інформаційного фактору, інтенсивності інноваційних процесів у районі, чітко вираженій стратегічній спрямованості розвитку освіти району, широти охопленості та узгодженості із навколишнім соціально-культурним середовищем. Узагальнені дані - 0,65 - указують на творчій рівень розвитку інноваційного середовища в районі.

Проте, важливо зауважити, що аналіз розвитку інноваційного середовища в окремих загальноосвітніх навчальних закладах нерідко за своїми факторно-критеріальними показниками значено перевищує загальні показники у своєму районі. Це відбувається внаслідок активних дій шкільної адміністрації, педагогічних колективів та окремих педагогів, які прагнуть самостійно вирішувати питання інноваційних трансформацій у своєму навчальному закладі.

Отже, підбиваючи підсумки проведеного педагогічного експерименту, ми приходимо до висновку, що значна частина районів (80 %) знаходиться на професійно-репродуктивному рівні та 10 % - на адаптивному. Це засвідчує про можливість усіх районів працювати в умовах інноваційних змін. Суттєвими недоліками, які заважають нам реалізувати завдання повною мірою, є:

відсутність цільового фінансування інноваційних змін у освіті столичного регіону;

низький рівень готовності науково-методичних служб районів до реалізації інноваційних перетворень;

недостатня стратегічна визначеність розвитку шкільної освіти в районах;

недостатня мотивація інноваційної педагогічної діяльності в межах районів.

Важливим висновком є встановлення різниці між ЗНЗ інноваційного типу розвитку та традиційними. Динаміка розвитку інноваційної компетентності педагогів тих шкіл, які впроваджують інноваційні проекти і програми значно перевищують у своїй професійній діяльності колег з інших шкіл щодо творчого підходу у вирішенні певних завдань. Позитивні зміни також спостерігаються у рівнях навченості школярів, їхньої відкритості до громадських і соціальних справ тощо.

Отже, результати експериментального дослідження засвідчили його ефективність, оскільки досягнута мета і виконані поставлені завдання. Виникнення супутніх проблем можуть стати предметом аналізу інших наукових досліджень.

Loading...

 
 

Цікаве