WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Інноваційне середовище у столичній освіті - Реферат

Інноваційне середовище у столичній освіті - Реферат

Наведені дані свідчать про усвідомленість управлінцями необхідності приведення інноваційних процесів у регіоні у відповідність до нормативно-організаційних та науково-методичних вимог; створенні відповідних нормативно-організаційних та науково-методичних умов для підтримки соціально-педагогічних ініціатив педагогів; відкритість системи освіти до нових ідей.

Водночас було виявлено, що серед 105 ЗНЗ інноваційного типу - 64 % середні загальноосвітні школи, 19 % - дошкільні заклади освіти, 12 % - гімназії та ліцеї, 5 % - позашкільні заклади освіти.

Також з'ясовано, що інноваційний пошук здійснюють 20 % гімназій та ліцеїв (від загальної кількості навчальних закладів нового типу), 13,1 % - шкіл, 10 % - позашкільних закладів освіти, 4 % - дошкільні заклади освіти. Ці дані дали можливість зробити два протилежні висновки. Насамперед, вони засвідчили усвідомленість педагогічними працівниками та управлінцями ролі інноваційних процесів у реформуванні освіти, необхідності опановувати механізмами пошуку і дослідження.

Другий висновок указує на тенденції зниження інноваційної активності в загальноосвітніх навчальних закладах нового типу - гімназіях та ліцеях. Оскільки минуло десять років від часу заснування гімназій та ліцеїв і результати багатьох педагогічних досліджень в Україні з проблем їхнього становлення й розвитку свідчать про значні досягнення в діяльності цього типу навчальних закладів, тоді видається доцільним, що саме педагогічні колективи цих навчальних закладів повинні бути в авангарді інноваційних змін (продукувати нові ідеї, втілювати чи адаптувати педагогічні новації інших).

Проведений аналіз показав, що у період становлення інноваційного середовища у столичному регіоні активізувалася діяльність районних науково-методичних центрів (РНМЦ). 60 % РНМЦ підтримали стратегію ГУОН, спрямовану на інноваційний розвиток системи загальної середньої освіти столичного регіону. Це дало змогу на організаційно-нормативних та науково-методичних умовах зкоординувати науково-методичну роботу районів щодо інноваційного пошуку.

Серед загальної кількості педагогічних новацій - ті, що пропонують новий чи удосконалений зміст окремих навчальних дисциплін, технологічні підходи до навчання школярів, технології організації та управління окремими освітніми процесами і школою. До типологічних ознак освітніх новацій також віднесено системні або комплексні нововведення, тобто ті новації, що намагаються комплексно вирішити проблему оновлення й розвитку навчального закладу.

Загалом в системі загальної середньої освіти столичного регіону в період становлення й розвитку інноваційного середовища здійснювалося впровадження таких освітніх новацій:

за змістом - 18 ІП, що становить 36,7 % від загальної кількості програм;

за технологіями - 16 ІП, що становить 32,7 % від загальної кількості програм;

організаційно-управлінські - 3 ІП, що становить 6,1 % від загальної кількості програм;

системно-комплексні - 12 ІП, що становить 24,5 % від загальної кількості програм.

У ході аналізу розвитку інноваційного середовища в регіоні ми звернули увагу на позитивні зміни в характері впровадження нововведень. Про це свідчать результати інноваційних пошуків, що були отримані на основі використання діагностичних методик. Відтак, емоційні характеристики педагогів змінилися кількісними даними про соціальний, духовний, інтелектуальний розвиток суб'єктів інноваційної діяльності. Результати проведених досліджень постійно висвітлювалися у науково-методичній фаховій літературі.

Оскільки головна роль у реалізації педагогічних новацій належить суб'єктам інноваційної діяльності, була проаналізована статистика участі педагогів, шкільної адміністрації та науковців в інноваційному пошуку. Насамперед було виявлено, що в ЗНЗ працюють 89 педагогів, які мають науковий ступінь кандидата наук в окремих галузях наукового знання: у педагогіці, психології, фізико-математичній, технічній, філології, біології тощо. На наш погляд, саме ця категорія педагогів повинна стати активною силою в ініціативі нових педагогічних ідей, апробації сучасних концептуальних підходів.

Педагоги-науковці володіють достатнім практичним досвідом і водночас методологією наукового пошуку. Тому саме вони мають можливості безпосереднього впливу на розвиток шкільної освіти. Натомість, статистичні дані показали, що лише 4 % педагогів-учених здійснюють активну інноваційну діяльність, 96 % не виступають ініціаторами нових ідей, а їхня наукова і професійна діяльність не стала предметом вивчення та аналізу педагогами інших ЗНЗ.

Необхідно відмітити активність академічних наукових сил міста в інноваційних пошуках. Так, порівняно з 1997 роком кількість науковців, офіційно залучених до інноваційної діяльності, зросла майже у 26 разів, з 2-х до 51-го чоловіка. Питома вага наукового потенціалу, залученого до інноваційних процесів у шкільній практиці, склала: 19,6 % - доктори наук, 43,1 % - кандидати наук, 37,3 % - пошукувачі, аспіранти, докторанти.

Важливо відмітити, що на початку 90-х років головним суб'єктом соціально-педагогічної ініціативи виступав академічний учений (95 %). Тобто, саме учений пропонував навчальному закладу ідею для практичної реалізації. Важливим при цьому була лише наявність у школі відповідного фахового та матеріально-технічного забезпечення. Натомість, аналіз ініційованих інноваційних проектів і програм у досліджуваний період засвідчує активність соціально-педагогічної ініціативи зі сторони педагогічних працівників (45,8 %). Як видно, динаміка інноваційної активності педагогів зросла більше, ніж у дев'ять разів.

Залучення потужних наукових сил до інноваційного пошуку у практик шкільної освіти в якості наукових керівників (наукових консультантів) експериментальних педагогічних програм дало можливість упливати на якість становлення інноваційного середовища столичного регіону. Це виявилося у зростаючому рівні науково-методичного супроводу нововведень, підвищенні рівня фахового забезпечення реалізації проектів і програм.

Оскільки одним із основних суб'єктів інноваційної діяльності є шкільний адміністратор, було проаналізовано, наскільки його участь, мотивація, рівень професійної компетентності впливає на процеси інноваційного розвитку в регіоні. Шкільна адміністрація - це керівний персонал загальноосвітнього навчального закладу, до складу якого входять: директор, заступник директора з навчально-виховної (науково-методичної) роботи, завідувач кафедри (методичного об'єднання), методист. До функціональних обов'язків шкільної адміністрації належить забезпечення психолого-педагогічних та організаційних умов функціонування й розвитку навчального закладу.

Під час аналізу діяльності навчальних закладів, які впроваджували освітні нововведення, привернула увагу наявність високого рівня мотивації до змін у суб'єктів інноваційних процесів. Під мотивом ми розглядали спонукальну причину дій і вчинків людини (те, що штовхає до дії). Основою мотиву діяльності людини є її різноманітні потреби. Унаслідок усвідомлення і переживання потреб первинних (уроджених) і вторинних (матеріальних і духовних) у людини виникають певні спонуки до дії, завдяки яким ці потреби задовольняються.

На основі концепції мотивів А. Маслоу було проаналізовано рівні мотивації до інноваційного пошуку шкільної адміністрації. Передбачалося, що у представників шкільної адміністрації, яка мотивована на інноваційний пошук, домінують певні риси характеру та професійної спрямованості, у них високо розвинена потреба у досягненнях власної професійної діяльності та саморозвитку, тобто потреба успіху. Ті суб'єкти шкільної адміністрації, які мотивовані на успіх, мають позитивне ставлення до роботи, задоволеність своїм статусом, загальний життєвий оптимізм. Представники шкільної адміністрації, які працюють в інноваційному середовищі, здатні до співробітництва та пошуку компромісів.

Водночас були відмічені позитивні зміни в характері навчальної діяльності школярів, які знаходилися в умовах інноваційних змін у ЗНЗ. Досліджувалися зокрема: мотивація школярів до навчання, особливості інтелектуального розвитку, характер творчих здібностей, розвиток учнівського колективу.

Загальна вибірка становила 521 учень. Із них молодших школярів - 62 дитини, учнів середнього шкільного віку - 350 чоловік, старшокласників - 109 осіб. З метою валідності отриманих результатів дослідженню підлягали учні різних типів загальноосвітніх навчальних закладів: шкіл-дитячих садків, загальноосвітніх середніх шкіл, гімназій та ліцеїв.

Основним діагностичним інструментарієм стали методики, запропоновані В. Лазарєвим, М. Поташником, С. Сисоєвою, О. Хомеріки для вивчення професійної мотивації педагогів, характеру їхньої творчої діляьності в умовах змін. Водночас були розроблені авторські анкети для виявлення рівнів розвитку загальноосвітнього навчального закладу, навчальних інтересів та уподобань школярів, задоволеність учнів та батьків школою тощо. Під час вибору методик перевага надавалася тим, які максимально відповідали меті та завданням емпіричного дослідження, забезпечували мобільність у проведенні групового експерименту, а також були придатними для школярів, які навчалися за різними інноваційними проектами і програмами.

Loading...

 
 

Цікаве