WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Інноваційна практика навчання - Реферат

Інноваційна практика навчання - Реферат

Аналіз комплексних процесів, пов'язаних із творчою самореалізацією учнів у школах альтернативного типу, що здійснюють діяльність під керівництвом М. Щетініна (1986), В. Лук'янової й А. Остапенко (1996), О. Тубельского (Школа самовизначення, 1994), знайшов ефективну для організації евристичної діяльності учнів форму навчання — занурення. Розвиток даної форми дозволив розробити особливу технологію евристичного занурення та застосувати її для конструювання навчальних курсів. Практичне втілення освіти, що спирається на природовідповідність, свободу вибору та пріоритет дитячих освітніх цінностей, виразилось у створенні та реалізації моделі школи вільного розвитку.

На культурологічних підставах вітчизняної філософії космізму (К. Ціолковський, М. Федоров, В. Вернадський та ін.) організується навчання в ноосферній школі-ліцеї (м. Боровськ Калузької обл.). Центральним освітнім блоком тут є еколого-ноосферний, до якого входять курси: "Ігрова екологія" (1–3 кл.), "Антропологія" (2–3 кл.), "Природна історія" (5–6 кл.), "Природознавство з основами екології" (6–8 кл.).

4. Креативні системи навчання. До даної категорії вчителів відносяться прихильники проблемного навчання (М. Махмутов та ін.), які ставлять задачею відшукування та розв'язання наукових проблем досліджуваного предмета. Творча орієнтація навчання складається в поглибленому вивченні матеріалу: від учнів потрібно "зрити в корінь", знаходити рішення складних проблем. Це навчання розвиває інтелектуальні та творчі здібності дітей, готує їх до предметних олімпіад, наукових конференцій тощо.

Цілісна система креативної освіти та самоосвіти виникає на основі принципів евристичного навчання (В. Андрєєв, Ю. Кулюткін, В. Пушкін, А. Хуторський). Творча діяльність учня розширюється з предметної галузі досліджуваних курсів на весь загальноосвітній процес, включаючи і його організацію: постановку цілей, конструювання змісту освіти, вибір траєкторії навчання.

У групу креативних систем навчання входять методики та технології розвитку в дітей винахідницької культури (Альтшуллер, 1973; Гін, 1999; Бичков, 1990 та ін.). Однією з найбільш цілісних і загальновідомих систем навчання є теорія рішення винахідницьких задач (ТРВЗ). До групи креативних систем відносяться підходи до імовірнісної освіти (Лобок, 1995; Христосенко, 1996).

5. Організаційно-діяльнісні системи навчання. До даного типу відносяться методологічно орієнтовані системи навчання, що діють у Проектно-методологічному коледжі та Меташколі в Москві (Громико, 2000), педагогічному центрі "Експеримент" у Ризі (Майстерня відкриттів, 1995), у деяких інших освітніх установах.

Учитель у даній системі навчання спирається на розробки системно-миследіяльнісної методології (Щедровицький, 1995). Його задачею є формування в дітей навичок уявної комунікації, миследій і рефлексії у ході розгортання освітньої практики з певного предмета. Цей підхід змінює площину традиційних навчальних предметів на навчальну діяльність метапредметного плану. Учні в колективних комунікаціях досліджують культурно-історичні зразки, норми та засоби здійснення діяльності у структурі досліджуваних сфер.

До даного типу дидактичних систем відносяться різні варіанти розвивального навчання (В. Давидов, Л. Занков й ін.), що мають тривалий період експериментальної практики (школа № 91, м. Москва) й масового впровадження. Сюди ж відносяться методи вчителів методологічної орієнтації (Калмановський, Куценко, 1994).

До організаційно-діяльнісних систем навчання відносяться також комунарські та подібні до даних методики, які багато вчителів переносять у навчальний процес. Колективні, групові, парні форми навчання вивільняють приховані в учнів потреби активного спілкування. Через зовнішню мотивовану діяльність дітей забезпечується високий рівень комунікативної творчої самореалізації учнів. Представники даного підходу — І. Іванов (1989), В. Дьяченко (1989), І. Черг (1988), М. Балабан та ін.

6. Інтенсивні системи навчання. Сутність даного підходу виражає ефективне рішення педагогом соціальної задачі на інтенсифікацію, прискорення та випередження освітніх процесів. Учні за одиницю часу засвоюють більше інформації, швидше або раніше за інших навчаються визначеним діям (наприклад, читанню), випереджають державні освітні стандарти та типові програми.

Представники даного підходу — В. Шаталов (1979), М. Зайцев (1997), С. Лисенкова (1988). Ступінь творчості учнів у їхніх методиках, як правило, не перевершує звичайну норму, оскільки зусилля вчителя спрямовуються на прискорене досягнення традиційних навчальних цілей із засвоєння знань, умінь і навичок. Як пише В. Шаталов, систематичне створення дітьми "творчих конспектів" неможливе в рамках його системи. С. Лисенкова вводить важкі розділи програми з випередженням. М. Зайцев, який розробив технологію навчання читанню за допомогою спеціальних "кубиків" і таблиць, орієнтується на те, щоб "за півроку занять у першому класі опанувати програму початкової школи та навіть вийти за її межі".

Знаменно, що для багатьох новаторських систем навчання 1970–1980-х років характерна позиція диктату з боку педагога. Так, у методиці С. Лисенкової містяться вимоги з виконання вказівок, алгоритмів, етапів, що задаються виключно вчителем. В. Шаталов організує жорстке поетапне управління пізнавальною діяльністю школярів з опорою на асоціації. Мета подібних методик — "дати якнайбільше знань за меншу кількість часу". Застосовуються спеціальні прийоми, що формують потребу учнів підкорятись волі, авторитету та знанням педагога. Учні залучені до зовнішнього освітнього процесу, не маючи можливості впливати на нього.

7. Ремісничі системи навчання. Цей підхід характеризується опорою діяльності учнів на знання та досвід учителя. Наприклад, І. Волков уважає: "Знання — фундамент творчості. Творча діяльність учня не може вийти за межі наявних у нього знань... До творчості дитину треба підводити поступово, ґрунтуючись на інформації, яку вчитель уже повідомив йому та яку треба закріпити на практиці" (1988). Творча продукція учнів є, в основному, модифікацією вчительських зразків та їх різним сполученням.

Ремісничий підхід притаманний "традиційним новаторам" — учителям різних предметів, які досягають традиційних навчальних цілей завдяки високому професійному рівню володіння предметом і його трансляції учням.

До ремісничих систем навчання відносяться й методики вчителів-репетиторів. Схильні до інтелектуальної діяльності учні за допомогою репетиторів, т'юторів, занять у спецшколах інтенсивно просуваються всередину досліджуваного предмета. Здібності, що розвиваються, і продукти праці цих учнів знаходяться зазвичай у досить вузькій освітній сфері.

Підкреслимо відносний характер поділу дидактичних систем на перераховані вище сім груп. Маючи розходження у значеннєвій орієнтації, багато з названих систем навчання мають загальні методичні та технологічні елементи.

Проводячи порівняння інноваційних підходів учителів за ступенем дитячої "творчості" у навчанні, можна зробити висновок, що евристичний компонент навчання присутній у багатьох методичних і дидактичних системах, але часто не формулюється в них явно.

Досвід педагогів-новаторів разом із напрацюваннями педагогічної науки в галузі евристики дає підстави порушити питання про конструювання цілісної системи евристичного навчання. Крім науково-практичних педагогічних передумов для конструювання такої системи необхідно визначити її філософський базис.

Loading...

 
 

Цікаве