WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Індивідуальний педагогічний супровід учнів - Реферат

Індивідуальний педагогічний супровід учнів - Реферат

Дитина, зіткнувшись із проблемою, яку її знання та досвід не дозволяють успішно вирішити, опиняється не тільки в емоційно складній ситуації, а й перед низкою загроз (особистих, соціальних, освітніх).

Особиста загроза полягає в тому, що проблема підштовхує дитину до вимушених дій, що часто можуть бути неусвідомленими. Дитина може не задумуватися, до яких наслідків можуть призвести такі дії. Тому цілком можливо, що, прагнучи вирішити одну проблему, дитина породжує низку інших. До того ж, невирішена проблема має тенденцію породжувати психологічні комплекси. У дитини, до проблем якої було байдужим або "сліпим" її оточення, часто формується спотворене уявлення про світ і взаємини між людьми. Так з'являються передумови для асоціальної і антисоціальної поведінки, якщо дитина не зможе розвинути свій життєвий досвід у досвід людини, яка самостійно вибудовує свою діяльність. Якщо дитина не навчиться управляти своїми проблемними життєвими ситуаціями, вона стане залежною від них і, тим самим, втратить можливість бути вільною.

Компетентність педагога з позиції педагогічної підтримки вимагає вміння:

реагувати на проблему (розпізнавати, діагностувати, прогнозувати);

трансформувати проблемну ситуацію (змінювати, коригувати);

управляти конфліктною ситуацією (регулювати, стримувати, переорієнтовувати);

використовувати освітні ресурси гімназії в якості засобів, що створюють умови для самостійного вирі-шення учнем власної проблеми;

будувати з учнем такі стосунки і спільну діяльність, що дозволяють зберегти його гідність, розвивати самостійність.

Усе це вимагає не тільки певних професійних знань та вмінь, а й спроможності займати відповідні позиції, здатності ефективно діяти. Наприклад, коли педагог розпізнає, діагностує і прогнозує розвиток проблеми, він займає позицію "дослідника"; коли приймає рішення, як діяти, займає "управлінську позицію"; коли безпосередньо діє в даній ситуації, позицію "виконавця прийнятого рішення".

Щоби надати проблемі освітню спрямованість, педагогу не достатньо опанувати позиції, які дають можливість діяти в "ситуації проблеми". Необхідно вирішити два основних завдання.

По-перше, створити учневі умови, що сприятимуть його включенню в діяльність із розпізнавання, діагностування й прогнозування власних проблем.

По-друге:

створити умови для входження дитини в суб'єктну позицію, що дозволяє усвідомлено вчитися використовувати проблему для досягнення власної мети (набувати досвід рефлексії та досвід аналізу ситуації у більш широкому контексті свого життя);

аналізувати, обирати, змінювати і коригувати свої "хочу" і "можу" в контексті проблемної ситуації;

учитися управляти собою (опановувати свої емоції, розвивати волю) і оволодівати ситуацією (набувати й розвивати навички практичної дільності);

домовлятися з іншими людьми, здатними допомогти в проблемній ситуації.

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок: ми не можемо змінити людей, вони повинні самі змінитися.

На думку Ніни Михайлової (Інститут педагогічних інновацій РАО), особливість позиції педагогічної підтримки полягає в тому, що її може опанувати людина, яка зі співчуттям й професійною відповідальністю ставиться до дитини при виникненні проблемної ситуації. Предметом професійної педагогічної діяльності з підтримки є умови, що спричиняють проблемну ситуацію у житті дитини.

Індивідуальна освітня програма

Якщо раніше в центрі сфери освіти знаходився заклад освіти, то в другій половині ХХ століття виникла інша зона освіти, ядром якої стала індивідуальна освітня програма. Особливо активно процес демократизації знань проходив в останнє десятиліття, завдячуючи колосальним темпам розвитку Інтернету як глобального освітнього чинника.

Зміна освітньої реальності призвела до того, що друга зона освіти почала диктувати умови першій: учні перетворилися на замовників освітніх послуг закладів освіти.

Якщо заклади освіти залишатимуться на старих позиціях (нав'язування учням уніфікованих навчальних курсів і таке інше), вони поступово відійдуть на задній план. Завданням № 1 для них є: почати змінюватися та йти назустріч змінам у світі й освітньої реальності. Перш за все, слід погодитися з правом дитини на свій, унікальний і неповторний шлях у житті, вільний розвиток свого особистого, суб'єктивного і нестандартного знання. Л. Толстой у статті "Воспитание и образование" наголошував: "Умышленное формирование людей по известным образцам - не плодотворно, не законно и не возможно... Чем вы докажете право одного человека делать из других людей таких, каких ему хочется?" (1862).

Варто також передбачити для учнів можливість користуватися послугами кількох закладів освіти: реалізуючи індивідуальні освітні програми, в одній школі, діти мали б пройти практику в іншому закладі.

Слід також шукати шляхи, що дали б можливість реалізувати на практиці право учня обирати собі вчителя.

Одним із головних завдань нашого педагогічного колективу є створення гнучкої моделі гуманітарного навчального закладу, яка б дозволяла кожному учневі побудувати власну освітню програму. Таким чином, кожен учень має змогу навчатись у власній єдиній і неповторній гімназії, що змоделював він сам. Вислів "Гімназія - це я" наповнюється реальним змістом у міру просування гімназиста від перших сходинок початкової школи, що працює при гімназії до випускного класу.

Схематично це можна уявити за аналогією до системи громадського харчування.

Гімназія разом із дитсадком та базовим вищим навчальним закладом формує освітній простір, де навчання кожної дитини побудовано відповідно наскрізним планам та програмам.

Уже в дитячому садку вихователь разом із лікарем та психологом складають індивідуальну програму розвитку, за якою дитину готують до школи. У початковій школі при гімназії "Гармонія" на базі здобутого розробляють подальшу програму розвитку дитини з урахуванням здібностей і можливостей дитини, зони найближчого розвитку і т. д.

За час навчання в гімназії об'єктивно визначають, який фах обрати і до якого вищого навчального закладу йти далі навчатися (де знову працюватимуть за індивідуальною програмою), що дає змогу розкрити потенціал молодої людини (для дітей із педагогічними здібностями діє "педагогічний інкубатор").

Індивідуальна освітня траєкторія

Кінець минулого і початок ХХІ століття знаменує остаточний відхід від застарілих уявлень про освіту індустріальної епохи. Настав час і в Україні на практиці реалізувати принципово нову роль освіти, спрямовану на розвиток здібностей саме заради людини.

Сьогодні стала очевидною неможливість створити універсальний образ випускника школи, який має бути основою змісту освіти в гімназії. Гуманітарна педагогіка націлює нас на сприйняття кожного учня як людини, спроможної самостійно вирішити, які знання для неї важливі, а які - ні. Звідси випливають основні завдання гімназії - допомогти учневі розкрити здібності для самовизначення і саморозвитку.

Суть педагогіки завтрашнього дня полягає в тому, щоб допомогти сходженню дитини до образу дорослої освіченої людини, розкритті й перетворенні внутрішнього світу, що веде до якісних змін у його взаєминах: із самим собою, з іншими людьми, зі своєю та чужими культурами...

Однією з істотних відмінностей гімназії від масової школи є те, що наш учень - сам ініціатор свого освітнього просування і автор тієї траєкторії, яка вибудовується всередині широкої освітньої реальності.

Індивідуальна освітня траєкторія окреслює:

напрямок руху учня (гімназія, як правило, відкриває шлях до здобуття професій типу "людина - людина");

місце в освітній системі гімназії, що забезпечує індивідуальне просування (об'єднання за інтересами, проектні групи, шкільне наукове товариство тощо);

засоби освоєння таких "місць" із максимальною користю для саморозвитку;

поле діяльності в освітньому просторі поза межами гімназії;

форми позаурочної активності та стимули до просування та самоствердження в різних сферах творчої, науково-дослідної та громадсько-політичної діяльності.

Означивши куди і як йти, учень та тьютор як суб'єкти освітньої діяльності можуть вирушати в спільну освітню подорож. Навчання в гімназії - це спільна творча робота без традиційного поділу на тих, хто вчить і тих, хто вчиться.

Таким чином, технологія створення індивідуальної освітньої траєкторії перетворює учня з пасивного реципієнта готових знань на партнера педагогів у процесі власного розвитку.

Вимога брати активну участь у побудові освітньої траєкторії підіймає дитину у власних очах, сприяє зростанню самоповаги, вивільняє потенціал пошукової активності та інтелектуальної енергії. За час навчання в гімназії має виробитися звичка обговорювати в школі, і вдома, як і за якою освітній траєкторією рухатися, які потрібні ресурси для досягнення успіху, які дії матимуть оптимальний результат тощо.

Гімназія, перш за все в особі тьюторів, бере на себе роль відстежувати індивідуальні освітні траєкторії кожного випускника ще протягом п'яти-десяти років після закінчення гімназії (щорічні анкети випускників, традиційні зустрічі "Знову разом!" та ін.).

Запровадження нової педагогічної позиції тьютора - це спроба по-іншому організувати просування учнів в освітньому просторі гімназії та поза нею, спроба наблизитися до конкретного учня з його мріями, проблемами, комплексами...

Вихователь-наставник (тьютор) поступово засвоює якісно відмінну від попереднього досвіду роботи роль, що вимагає опанування технік самоорганізації, здатності брати на себе ініціативу в ситуації невизначеності, культивації парадоксального мислення тощо. Тьютор стає безумовним зразком, демонструючи учням певні орієнтації й техніки, для самовизначення й самовдосконалення.

Саме таким чином учень гімназії втрачає роль пасивного користувача "готових знань" і перетворюється на активного реципієнта, партнера вчителя в процесі власного розвитку і самостановлення.

Loading...

 
 

Цікаве