WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Індивідуальна освітня траєкторія - Реферат

Індивідуальна освітня траєкторія - Реферат

Розглянемо етапи евристичної освітньої діяльності учнів, що дозволяють забезпечити їх індивідуальну траєкторію в конкретній освітній сфері, розділі чи темі.

1-й етап. Діагностика вчителем рівня розвитку та ступеня виразності особистісних якостей учнів, необхідних для здійснення тих видів діяльності, що властиві даній освітній сфері або її частині. Фіксуються початковий обсяг і зміст предметної освіти учнів, тобто кількість та якість наявних у кожного з них уявлень, знань, інформації, умінь і навичок з майбутньої предметної теми. Учитель установлює та класифікує мотиви діяльності учнів стосовно освітньої галузі, види діяльності, котрим діти віддають перевагу, форми та методи занять.

Діагностична спрямованість першого етапу не означає відсутності предметної діяльності учнів і виконання ними завдань з досліджуваної теми. Діагностика проводиться на конкретному тематичному матеріалі, наприклад, у формі конкурсу питань із теми, оглядового знайомства з темою, вибору учнями завдань різного типу, тестування.

2-й етап. Фіксування кожним учнем, а потім і вчителем, фундаментальних освітніх об'єктів в освітній сфері або її темі з метою позначення предмета подальшого пізнання. Кожний учень складає вихідний концепт теми, який йому треба освоїти. Під концептом мається на увазі виражений у схематичній, рисунковій, знаковій, символічній, тезовій або іншій формі змістовний образ теми, що спирається на систему фундаментальних освітніх об'єктів та їх різні функціональні прояви, як у реальному, так і в ідеальному світі.

Фундаментальні освітні об'єкти розділяються на загальні для всіх освітні стандарти й індивідуальні для кожного учня, що визначені їм як суб'єктивно значущі.

Виникає запитання: чи не викликає навчання, що спирається на структуру змісту, яка установлюється "недосвідченими" учнями, пробіли в їхній освіті? Для відповіді на дане запитання доцільно залучити загальнонауковий принцип системності, що діє як у реальному, так і в ідеальному світі. Учень, який здійснює діяльність з освоєння одного з фундаментальних освітніх об'єктів відповідно до даного принципу, неминуче виходить на інші питання та проблеми, що, як правило, входять у базовий предметний зміст.

3-й етап. Вибудовування системи особистого ставлення учня до майбутньої освітньої сфери або теми, що має вивчатись. Освітня сфера з'являється перед учнем у вигляді системи фундаментальних освітніх об'єктів, проблем, питань, "точок зору" (Курганов, 1989). Наприклад, на математиці можна поставити запитання: чому простір вимірюється в десятеричній системі вирахування, а час - у дванадцятирічній? Чому для числа "десять" в арабській системі немає окремого знака (число записується за допомогою двох знаків - 1 і 0), а в римській нумерації такий знак є (Х)?

Кожний учень виробляє особистісне ставлення до освітньої галузі, самовизначається у сформульованих проблемах і фундаментальних освітніх об'єктах, установлює, що вони для нього значать, яку роль можуть грати в його житті, як його діяльність впливає чи буде впливати на дану сферу дійсності. Учень (і вчитель) фіксує пріоритетні зони своєї уваги в майбутній діяльності, уточнює форми та методи цієї діяльності.

На даному етапі відбувається конструювання учнем індивідуального образу пізнаваної сфери. Кожний учень вибудовує свій первинний образ усієї освітньої сфери: малює картину природи, складає символ математики, формулює предмет вивчення в історії чи фізиці; наступна робота учня з індивідуальним образом зводиться до його добудовування цілісного вигляду.

4-й етап. Програмування кожним учнем індивідуальної освітньої діяльності стосовно "своїх" і "загальних фундаментальних освітніх об'єктів". Учень за допомогою вчителя виступає в ролі організатора своєї освіти: формулює цілі, відбирає тематику, прикидає свої кінцеві освітні продукти та форми їх представлення, складає план роботи, відбирає засоби та способи діяльності, установлює систему контролю й оцінки своєї діяльності.

На цьому етапі учнями створюються індивідуальні програми навчання на позначений період (урок, день, тиждень, навчальна чверть, семестр, рік). Ці програми є освітнім продуктом діяльнісного типу, оскільки стимулюють і спрямовують реалізацію особистісного освітнього потенціалу учня. При оцінці діяльністної продукції учнів застосовуються ті ж способи діагностики, контролю й оцінки, що і для продукції предметного типу.

5-й етап. Діяльність з одночасної реалізації індивідуальних освітніх програм учнів і загальноколективної освітньої програми. Реалізація учнями намічених програм відбувається протягом визначеного періоду часу: для першокласника це може бути урок, для старших дітей - тиждень і більше. Учень здійснює основні елементи індивідуальної освітньої діяльності: цілі - план - діяльність - рефлексія - співставлення отриманих продуктів із цілями - самооцінка. Даний цикл багаторазово реалізується для засвоєння всіх його елементів. Роль учителя зводиться до алгоритмізації індивідуальної діяльності дітей (але не алгоритмізації їх освітніх продуктів), озброєння їх відповідними способами діяльності: пошуком засобів роботи, орієнтацією у проблемі, виділенням критеріїв аналізу роботи, рецензуванням, оцінюванням тощо.

Колективні заняття містять у собі пред'явлення учням фундаментальних освітніх об'єктів; засвоєння способів роботи з ними; створення й вирішення освітніх ситуацій; одержання учнями індивідуальних освітніх продуктів - суб'єктивних образів фундаментальних освітніх об'єктів; демонстрацію, співставлення й обговорення учнівської продукції. Організуюча роль приділяється системі освітніх стандартів, що забезпечують поряд з індивідуальною траєкторією навчання досягнення учнями нормативного освітнього рівня.

6-й етап. Демонстрація особистих освітніх продуктів учнів та їх колективне обговорення. Уведення вчителем культурних аналогів учнівським освітнім продуктам, тобто ідеальних конструктів, що належать досвіду та знанням людства: понять, законів, теорій та інших продуктів пізнання. Організується вихід учнів у навколишній соціум з метою відшукання в ньому тих же питань, проблем і продуктів, елементи яких отримані учнями у власній діяльності. Особливість даного етапу полягає в тому, що освоєння культурно-історичних аналогів відбувається під кутом зору особистісних якостей дітей. Кожний учень освоює той самий освітній об'єкт із суб'єктивної точки зору й у відповідності зі своєю індивідуальною освітньою програмою.

7-й етап. Рефлексивно-оцінний. Виявляються індивідуальні й загальні освітні продукти діяльності (у вигляді схем, концептів, матеріальних об'єктів), фіксуються та класифікуються застосовувані (репродуктивно засвоєні або творчо створені) види та способи діяльності. Отримані результати співставляються з цілями індивідуальних і загальних колективних програм занять. Кожний учень усвідомлює й оцінює ступінь досягнення індивідуальних і загальних цілей, рівень своїх внутрішніх змін, засвоєні способи освіти й освоєні ним сфери. Оцінюються також загальний освітній процес, колективно отримані результати та способи їх досягнення.

З виявленим загальним набором засобів пізнання та видів діяльності, як з колективним продуктом навчання, співвідносяться досягнення кожного учня, що дає йому можливість не тільки зрозуміти колективні результати, а й оцінити ступінь свого власного просування в освоєнні даних способів діяльності та реалізації особистісних якостей.

Зміст розглянутого циклу включає технології та форми навчання, необхідність яких установлюється вчителем або виявляється на рефлексивному етапі. Наприклад, окремим блоком може бути здійснений практикум із рішення задач або серія лабораторних робіт, для реалізації розроблених учнями освітніх проектів може бути введена тижнева виробнича практика.

Loading...

 
 

Цікаве