WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Поліфонія художнього тексту і проблеми сучасної інтерпретації - Реферат

Поліфонія художнього тексту і проблеми сучасної інтерпретації - Реферат

Так, вдаючись до аналізу символічних деталей, можна спробувати проникнути у надраціональні, позаемпіричні обшири „світу в собі" та піднятися на інтерпретаційний рівень.

ІІ. Художній текст необхідно сприймати цілісно, у єдності його протилежностей. Сьогоднішній учень більшою чи меншою мірою знаходиться під впливом Internet'y. Навіть якщо дитина не працює з комп'ютером і не користується його послугами, то його замінюють відеокліпи, телебачення. Їхня форма створює відчуття перебування у віртуальному часі, а навколишній світ здається фрагментарним. Цей ,на перший погляд, негативний досвід можна використати в позитивному руслі. Наприклад, створюючи модель-опору „Сюжет", учні самі зображають „козацький кіш", „гармату з ядрами", „піраміду". Структурно-логічна схема до образу Чіпки („Хіба ревуть воли, як ясла повні?" П.Мирного) може бути представлена як дорога життя, а може – у вигляді параболи, яка дасть змогу вийти на загальні закони, що діють у всесвіті, і за якими розвивається життя у своїй безкінечності.

Опорні матеріали (схеми, моделі) несуть певний асоціативний образ, який допомагає розкрити суть теоретичного матеріалу й спонукає учня уявляти, фантазувати. А зразки, безумовно, впродовж багатьох попередніх уроків має демонструвати учитель. Наприклад:

(За В.Шуляром)

Застосування подібних опор (схем) тим більше виправдано, що настав час інтеграції знань, створення цілісного світогляду. Приклад тому – емоційно сприйняте світове дерево як структура світобудови.

ІІІ. У багатовимірному, альтернативно насиченому змісті художнього тексту треба шукати такий аспект, який був би для учнів новим. За радянського часу, не замислюючись, усе зводили до осудження експлуататорів та уславлення борців за соціальну рівність. Сьогодні ми теж іноді творимо штампи: Катерина Т.Шевченка, Марія У.Самчука – символ занапащеної України тощо. Якщо й повторювати вже відомі учням істини, то по-новому. Закон психології вимагає: „будь першим", а якщо ні – „будь новим", або – „не будь прямолінійним". Отож не варто різні твори трактувати за однією установкою, якщо навіть і правильно, бо учні, відповідно до східного прислів'я, можуть зауважити: „Ти мені сказав один раз, я повірив, ти сказав удруге – я засумнівався, ти сказав утретє – я зрозумів, що ти неправий". Так, працюючи над композицією художнього тексту, можна на основі текстології використати зв'язок з архітектурним мистецтвом і побачити у поемі „Енеїда" І.Котляревського 6 частин – обрисів бань Софії Київської, у романі П.Мирного „Повія" розділи – елементи ансамблевої структури Парфенону, у новелі В.Стефаника „Марія" – текст у тексті (принцип „матрьошки") тощо.

Зважаючи на вислів французького філософа Сент-Бева, що „альфою і омегою розуміння творчості є біографія письменника" [4, 82], можна використати т.з. „ефект присутності". Творчість О.Довженка стане зрозумілішою, якщо у класі в магнітофонному запису прозвучить голос письменника, учитель прочитає вірш про класика, будуть проглянуті кадри екранізованих творів, процитовані рядки з листів та ін. Головне – таку дидактичну функцію зорієнтувати на сприйняття особистісних рис, поглядів, світовідчуття письменника і дотримуватись принципу „оптимального мінімуму".

IV. Мистецтво – це філософія гри. Гра – один із засобів інтелектуального, емоційного і морального розвитку, сприяє кращій орієнтації школярів у мотивах і смислі діяльності. На рівні аналізу художнього тексту дитина фактично грає – розщеплює, конструює, візуалізує, створює ейдетичні образи. Тому французький філософ Ж.Дерида зазначив, що „...центр сприйняття міститься всередині структури тексту і поза нею. Текст-безкінечний, він не має початку і кінця. Текст-гра..." [2, 462].

Гра на занятті як орієнтовно-дослідницька, навчально-пізнавальна та виховна діяльність стає корисною під час самостійного проникнення в тканину мистецького твору, „заряджає" його духовною енергією для творчості, готує до життя. Наприклад, глибше осягти ідейно-естетичний зміст новели М.Хвильового „Я (Романтика)" допоможе прес-конференція „Добро і зло в житті та душі"; феміністичні тенденції у прозі О.Кобилянської – круглий стіл; мотиви бунтарства Миколи Джері – подорож. Рольова гра на уроці літератури – це самостійний метод активного навчання, який відзначається характерними ознаками: умовністю, символічністю, невизначеністю, ініціативністю, діалогізмом.

V. Контактно-генетичні зв'язки й типологічні схожості – дві сторони єдиного процесу. Практика доводить, що вивчення української літератури в контексті світової дає можливість школярам легше і повніше встановлювати зв'язки між літературними явищами і проявляти більшу здібність до інтерпретації. Компаративістський підхід дозволяє краще сприйняту специфіку твору, загострити увагу на особливостях поетики, прояві національної сутності. Об'єктом порівняння на ґрунті взаємопов'язаного вивчення можуть бути літературні напрями, творчість письменників, окремі твори, їхні сюжети, образи, художні методи. Наведемо декілька прикладів: 1. „Я не можу з умерлим серцем жити" („Лісова пісня" Лесі Українки та „Затонулий дзвін" Г.Гауптмана). 2. „У кожній речі я бачу Бога" (філософський роздум про поезію П.Тичини й У.Уітмена). 3. „Для неба я земний" (вплив творчості А.Рембо на ранню поезію М.Рильського). 4. „Буря з землі проти неба" (за творами І.Франка „Борислав сміється" та Е.Золя „Жерміналь"). 5. „Під знаком Ероса й Танатоса" (за творами К.Гамсуна „Пан" І.М.Коцюбинського „Тіні забутих предків") та ін.

Таким чином, вивчення української літератури у взаємозв'язках із зарубіжною дає можливість: а) осмислити національну самобутність літературного явища; б) виявити типологічні схожості та контактні зв'язки між українськими та зарубіжними класиками; в) зорієнтувати учнів на специфіку особливостей сприйняття творів через аналіз національної і загальнонаціональної (уселюдської) проблематики.

Отже, системне вивчення літератури на сучасному етапі передбачає розкриття її багатоаспектності та забезпечується розглядом образних компонентів твору в їх органічному взаємозв'язку. Саме через художнє слово можна навчити дитину бачити та цінувати красу життя і мистецтва, допомогти зростати інтелектуально. Через розкриття текстової інформації на різних рівнях забезпечується комунікативний зв'язок між автором і читачем, формується читацька культура.

Література завжди виступає найнадійнішим експонентом народу. Багато-вимірність, поліфонія тексту літературного твору має стати адекватною основою інтерпретації, відображення картини світу у дзеркалі української літератури як національної та як загальнонаціональної.

Література:

  1. Гальперин И. Текст як объект лингвистического исследования. – М.: Наука, 1981.

  2. Дерида Ж. Структура, знак і гра в дискурсі гуманітарних наук // Слово. Знак. Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. – Львів, 1996.

  3. Мельник Т. Психолого-педагогічне забезпечення розвитку образного мовлення // Педагогічні науки: Зб. наук. праць ХДПУ. 2002. - № 25. – с.97-114.

  4. Наєнко М.Історія українського літературознавства. – К.: Академія, 2001.

  5. Пентилюк М. Аналіз тексту на уроках мови // Дивослово. – К.: Логос, 1999 - № 3.


 
 

Цікаве

Загрузка...