WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Леся Українка і Севастополь - Урок

Леся Українка і Севастополь - Урок

Г. Кальченко писала в Щоденнику, що і в творчих пошуках біля своїх Лесь промовляла до них Лесиними Таки ж словами: „О боже Духа! Дай іншу душу творові моєму або мою від мене відбери". У ньому пристрасність, мужність. Благородство. Це вже не юна Леся, що „Слухала весну", а зріла жінка, борець, мислитель. „Я прагнула передати весь драматизм великої Лесі, життя якої стало взірцем надлюдської стійкості та мужності".

Коли Кальченко працювала над пам'ятником, що височить нині н площі імені Лесі Українки в Києві, їй особливо часто закидали, що її Леся позбавлена ознак фізичної недуги. Так, поетеса була невиліковно хвора, але скульптурка творила образ людини, яка сама про себе писала:

Хто вам сказав, що я слабка,

Що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука

Чи думка й пісня кволі?

А висновок такий: „..Лесяповинна бути прекрасною, як її поезія, бо ж сама була людиною неповторної духовної краси. Так і тільки так – йти від поезії в пошуках образу поетеси. Бо поезія – то душа поета, в ній вся сила почуттів ,краса думок й багатства. „Підтримку своїм думкам художниця знайшла в Андрія Малишка:

Я не бачив тебе недужою

І не чув про жалі і втому,

Серед літа ідеш із руками

На Вкраїну до свого дому...

В українській скульптурі ми не знайдемо жодного прикладу такої вірності образові, яку засвідчила Г.Кальченко своєю працею над пам'ятниками Л.Українці.

ІV. Робота з укладеною таблицею

Після виступу бібліотекаря, учні можуть задавати питання, декілька хвилин ділитися своїми враженнями. Після цього вони показують створені таблиці і починають малювати на великому аркуші єдину узагальнювальну таблицю, яку потім подарують бібліотеці.

V. Доповіді 3 учнів – три періоди в житті Лесі Українки, пов'язані із Балаклавою

Доповіді учні складають після роботи з архівними матеріалами бібліотеки

1 учень: Про Балаклавський період Лесі Українки у наукових та періодичних джерелах сказано не так вже й багато: зустріч могла б статися ще у 1890 році, коли за порадою київського лікаря Павловського мати повезла юну поетесу на лікування грязями та купання в Євпаторію; потім була невеличка подорож до Бахчисарая, Ялти, з заїздом до Севастополя, де Леся милувалася куточками Приморського бульвару.

2 учень: Йшли роки у пошуках зцілення на різних курортах, далеких від Криму. А от у березні 1907 року Лесі Українка разом зі своїм товаришем Климентієм Квіткою знов потрапляє до Севастополя. Друзі зупиняються в готелі „Війцель" і мріють відвідати Балаклаву, про яку так багато чули. Лікар категорично не радить цього робити, і він не помиляється. Прямуючи до Ялти, подорожні дійсно побачили над Балаклавою хуртовину, що починалась. Тож мрія не здійснилася.

3 учень: Втретє до Севастополя Лесю привела дорога у серпні 1907 року. 36-річна поетеса після недовгого перебування в готелі „Кіст" за порадою лікаря прямує на весь виноградний сезон до Балаклави, і знову з Климентієм Квіткою.

Учитель: Немає сумнівів, що Лариса Петрівна на все подальше життя була полонена чарівністю цього заповідного і романтичного куточка, неповторного красотою природи і овіяного легендами, що сягають углиб тисячоліть. На березі бухти, схожої на античну амфору, неначе ожили перед нею улюблені з юних літ герої давньогрецької міфології, які стали персонажами її поезії та драматургії.

Але таке враження від Балаклави не первинне. Коли Леся, вже зареєструвавши у севастопольському градоначальстві шлюб, і з набувшим статусу чоловіка Климентієм, приїхали до Балаклави вона їм не сподобалася зовсім. На початку століття Балаклава була дуже живим, рухливим містом: бібліотека, магазини, театр, натовп відпочивальників. У пошуках спокою та тиші Леся з Климентієм у перший день перебування в Балаклаві були розчаровані побаченим.

Письменниця напружено працює. З'являються вірші „За горою блискавиці", „Народ пророкові". (3 учні виразно читають ці вірші)

Геніальне обдарування Українки дедалі більше виривалось з тісних рамок власне поезії. Владно манила до себе ширшим простором драматургія, де з кожним новим твором авторка стверджувалася як майстер віршованої драми. У Балаклаві працює вона над драматичною поемою „Руфін і Прісцілла", драматичним етюдом „Йоганна, жінка Хусова", надсилає кореспонденцію до газет і журналів, переробляє драму „У пущі".

Минуло майже 100 років з того часу. Деякі подробиці візиту Лесі залишилися для балаклавців непізнаними та й сама вона тривалий час була далекою та чужою. Але тепер все зовсім по-іншому...

Як пише сучасний поет І.Левченко, знову Леся Українка з'явилася у Балаклаві на площі Першого Травня і залишилася там назавжди...

Ти,Лесю,удруге у нас в Балаклаві.Прийшла, щоб лишитися тут назавждипроменяхвічної пам'яті й славиТвої на землі цій священній сліди.Тидихаєшз нами цим простором синім.І древня Чембало спів слухає твій.Відлунює він на Поділлі, Волині,По всій Україні лунає моїй.

Рішення про увічнення образу поетеси було прийнято ще два роки тому, а робота над ним була покладена на севастопольського скульптора Володимира Суханова, члена творчого об'єднання „Мистецький шлях", заслуженого скульптора України, який виборов грант в 200 тисяч гривень.

VІ. Бесіда зі скульптором В.Сухановим

В.Суханов: Було запропоновано робити погруддя поетеси. Але після довгих пошуків скульптор дійшов висновку, що для того щоб передати характер та душевний стан такої людини, як Леся, треба робити пів фігуру. Спочатку це викликало спротив долучених до роботи людей: „не ясно де стоїть Леся: чи в морі, чи де?". Та побачивши перероблений макет вони погодилися з тим, що це дійсно вірний варіант. Схожого пам'ятника – немає. Саме у півфігурі дійсно відчуваєш усю велич духу Лесі Українки. Однак, були й роздуми іншого плану: робити Лесю молодою дівчиною, чи вже зрілою жінкою? Мною було проштудійовано багато літератури про письменницю, спогадів про неї, про особливі риси її характеру, звички, про її візит до Балаклави. На щастя, збереглося і дуже багато фотоматеріалів з життя. Все це створило в моїй уяві образ 36-річної Українки, саме такої, якою вона приїжджала до Балаклави.

Почалися пошуки остаточного вигляду фігури. Було зроблено десятки глиняних та гіпсових фігурок: Леся з квітами, з книгою, з олівцем, по-різному зодягнена... відпрацьовувалася кожна деталь. Я навіть жив у своїй майстерні, пробуджуючись іноді вночі і починаючи творити. Потім я виставив всі свої фігурки в лінію та почав придивлятися, яка з них викликає почуття сили і міцності духу, яка створює уявлення реальної Лесі. Деякі скульптори одразу починають робити „начисто". Тоді робота виходить такою, яка вийде. Для мене ж важливим було не загубити жодної деталі, створити образ, який був би рідним для кожного балаклавця, а це н е так уж і легко. Пошуки тривали декілька місяців і от образ було знайдено.

Створивши 5 макетів площі, пройшовши через низку непростих дебатів, було визначене місце для пам'ятника – площа Першого Травня, і матеріал – мармур. Саме мармур – тонкий і прозорий, створював можливість передати летючу душу дочки Прометея і лицарський погляд „поетки рісорджименто".

На питання, чому обрали не пропонований крупнозернистий турецький мармур, а дуже дорогий італійський, скульптор Володимир Суханов відповів: „Я прийняв таке рішення через якість каменя. Турецький мармур має більш крупне зерно, тому випрацьовувати на ньому дрібні деталі неможливо. Завдяки використанню італійського мармуру ми змогли зробити навіть кісточку на руці, кожну вію. І хоча цей камінь не такий білосніжний, та зберігається він довше: приблизно 700 років".

Коли всі організаційні моменти було вирішено, прийшов час для напруженої праці терміном півроку: створений макет пам'ятника в повний розмір було відформовано, залито гіпсом та перевезено з маленької майстерні до великого цеху Балаклавського рудоуправління, де я з помічниками почав міліметр за міліметром відпрацьовувати кожну деталь... і ось вона – Леся. Дивиться кудись далеко, замислившись над життям, роботою, долею... в руці аркуш паперу, на якому навіть можна прочитати щойно народжені рядки...

Учитель: Відкриття пам'ятника 3 вересня 2004 року було пов'язане з урочистостями на честь 2500-річчя міста, на якому зібралися представники різних гілок влади, громадських організацій, творча інтелігенція, шанувальники творчості Українки. Щойно встановлений пам'ятник було в цей день освячено благочинним Севастопольського округа Отцем Володимиром. Біля пам'ятника прозвучало багато теплих слів. Так директор ялтинського музею Лесі Українки Олена Газізова привітала балаклавців, зазначивши що в Ялті місце, де розташовано пам'ятник Лесі, стало святим для всіх ялтинців. „Проходячи повз нього, вони кажуть: - це наша Леся. Сьогодні до вас прийшла ваша Леся і я щиро вітаю вас з цією подією. Замкнулася дуга, і ми стали воістину містами-побратимами."

Після офіційної частини всі присутні поринули до глибин Лесиного слова, навіть доторкнулися до її душі, почувши рядки творів написаних саме в „балаклавський період". Здається, з того дня в серцях кожного балаклавця дійсно живе своя Леся.

Учні задають свої питання скульпторові.

VІІ. Підсумковий етап роботи

Учитель пропонує учням скласти макет стінної газети „Леся Українка очами митців-скульпторів.

Loading...

 
 

Цікаве