WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Українська поезія Криму - Урок

Українська поезія Криму - Урок

Чимало поезій поет присвятив молоді. Це, зокрема, "Портрети з натури". Однією з кращих сторінок його творчого доробку є "Сонети про любов". Мирним трудовим будням кримчан присвятив поет цикли "Хліборобські сонети", "Степова симфонія", "Крим курортний".

Пішов з життя Дмитро Черевичний у 1993 році.

Учитель. "Хліб на столі" - така назва збірки поета, надрукованої в 1979 році. Уся історія нашого народу пов`язана з історією хліба, з мистецтвом його вирощувати й пекти. Може, тому так щемить у нас серце, коли чуємо прадавню пісню, в якій дочка подає голос з чужини: " Якби мама знали, яка в мене біда, вони б передали горобчиком хліба". Хліб – святий, вічний. Ось як про це пише Д. Черевичний в поезії "Диво".

Учениця.

Розводить мати тісто у коханці.

Ми з печі поглядаємо й – мовчок.

Ми знаємо: ніч промайне, а вранці

Запахне хлібом та й на весь куток.

Звернення до альбому чи до малюнків дітей.

Учитель. Пейзажна лірика – одна із творчих знахідок поета. Не можна бути байдужим, читаючи вірш "Коли дозріває виноград". Він прилучає до краси, добра, робить душу світлішою, кличе до щастя.

Учениця.

Коли дозріває виноград

Стара легенда так розповідає,

Розказують і люди так старі:

Якщо удосвіт грона дозрівають,-

Рум`яний відсвіт ніжної зорі

На ягоди прозорістю лягає.

А полудневе сонце угорі

На них наниже теплі янтарі,

Туманом синім вечір їх вкриває.

А грона ті, що зріють серед ночі,-

Як українки-тавричанки очі.

...Легенді повірити я рад.

Та все ж, здається, зріє виноград,

Коли весільний настрій у дівчат,

Бо в кожній ягоді душа дівоча.

Учитель. У гумористичних мініатюрах поет влучно відтворює комічне, смішне. Дотепністю і художньою довершеністю виділяється "Добрий син".

(Діалог виконують учень і учениця.)

Добрий син

(З народного гумору)

- Діток маєте, підмогу?

- Так, одного сина.

- Ну і як він?

- Та нічого. Золота дитина.

- Курить, може, потяга

- Тютюнець ледащо?

- Ані трохи.

- В карти грає?

- І в руках не мав ще.

- Відпуска, мабуть, борідку

- По новітній моді?

- І не дума.

- П`є горілку?

- Молоко та й годі.

- Може, швендяє ночами,

- В гріх дівчат заводить?

- Та ні, що ви?... Господь з вами,

- З хати не виходить.

- Гарну маєте дитину,

- Не знаєте горя.

- Скільки ж років тому сину?

- Три місяці скоро.

Учитель.

"Пам`яті друга – поета Дмитра Черевичного" - так назвав свій вірш Данило Кононенко.

Учениця.

За ним сумує Чатирдаг -гора

І річечка оця між очеретів.

Як рано ми втрачаємо поетів,

Як рано смерть в нас друзів забира.

Богословенна осені пора –

Пора пера і золотих ранетів.

І Муза черевичного Дмитра

Живе між нами у віку сонетів.

Його балади, вірші і пісні

Про наші і минулі дні

Хвилюють душу, трепетно бентажать.

Ті книги, що нам в спадок передва,

Він серцем чесним щиро написав.

Вони повік тепер належать.

Учитель. Третя сторінка нашого щоденника присвячена талановитому українському поетові-кримчанину, задушевному лірику, перекладачеві, публіцисту Данилу Кононенку. Відкриваємо її спогадами митця. Уявіть собі, що до нас завітав сам поет.

(Входить поет. Роль поета виконує учень)

Слово поета. Народився я 1 січня 1942 року в с.Ребедайлівка на Черкащині в родині колгоспника. Закінчив середню школу в Кам`янці, що за кілька кілометрів від села. Ті кілометри доводилося долати щодня. "Кам`янка, тиха моя батьківщина, пам`ятає славних синів Росії – Пестеля, Волконського, Муравйова-Апостола, Орлова, Якушкіна та ін. У Кам`янці тричі бував юний Пушкін і присвятив їй свої вірші. Сюди приїжджав у гості до своєї сестри славетний композитор Петро Ілліч Чайковський. Тут, у Кам`янці, одному з найчудовіших куточків України, серед легенд про події минулих днів, серед квітучої зелені, на кам`янистих берегах річки Тясмин минула моя шкільна юність".

Учень.

У Кам`янці

Я знову в тихій Кам`янці. Я – вдома.

Стежина кожна тут мені знайома.

Тут кожна гілка із верби і клена

З любов`ю прихиляться до мене.

Тут річка поміж скель, немов підкова,

Виблискує на сонці веселково.

На взгірку парк задумливий, тінистий,

Він пам`ята розмови декабристів.

А в центрі парку, де троянди й трави, -

На постаменті Пушкін Кучерявий...

Учениця. Другою батьківщиною для Данила Андрійовича став Крим. Тут він закінчує службу в армії, вчиться в Сімферопольському університеті. У 1972 році вийшла перша його збірка "Джерела", яка засвідчила, що в поезії з`явилася непересічна творча індивідуальність.

Учитель.

Основні мотиви й образи збірки – воєнне лихоліття та сирітське дитинство. Йому краяли серце поламані війною долі. Відкриває збірку вірш "Останній день війни".

Учень

Ой, не грала гармонь,

а плакала.

Ой, ридала гармонь, ридала...

Тихо зойкнула

Хвіртка злякано:

  • Мамо! Ма...

А в селі "Перемога" чулося,

Бігли з поля худі жінки...

Мати в чорну печаль закуталася

На віки.

Учитель. На долю дітей війни випало чимало горя. Тема окраденого війною дитинства знайшла своє відображення в поезії "Лелека".

Учень

Я із хлопцями грався

На пахучій отаві.

Я в лелеки питався,

Що блукав біля ставу:

-Лелеко, лелеко,

До осені далеко?

Говорили малому

(це у пам`ятку й досі),

Що мій батько додому

Десь приїде під осінь.

Де мені було знати, що його – не обняти.

Поспішав сорок п`ятий

Мимо нашої хати,

І крізь розпачу клопіт

Я питався в лелеки,

Що бродив по болоту:

  • Лелеко, лелеко,

До осені далеко?

Учитель. Минали літа. Данило Андрійович став відомим українським поетом, активнм громадським діячем , редактором газети "Кримська світлиця", та рідної домівки не забув.

(Вірш у виконані автора)

І все-таки скучаю за селом

І все-таки скучаю за селом,-

За вербами й тополями скучаю,

За золотавим цвітом молочаю,

За чорногуза трепетним крилом.

За хліб і сіль – я б`ю чолом.

За щире "здрастуй" і за рідну пісню,

За те, що в ньому я відкрив Вітчизну,

Мою Вітчизну над старим Дніпром.

І хай село сьогодні вже не те,

Село сучасне – то уже півміста,

Та не захмарсь, моя любове чиста,

За тим селом, що в пам`яті цвіте,

Хвилюй мене, хвилино урочиста,

Коли в село дорога приведе.

Учитель. Поезія "Мати" - про гірку самотність жінки, якій роки важко лягли на плечі і гнуть додолу.

Учениця.

Мати

Дзюрчить струмок. Стрекочуть цвіркуни,

Гудуть джмелі, неначе на басолі,

Вже літо йде через село поволі

В садки, городи і на баштани.

Поміж картоплі – синій цвіт квасолі,

Вилазить гарбузиння на тини.

А соняхи, мов хлопці ясночолі,

Тож мати часто кличе їх "сини".

Одна в садку, одна і на городі,

Давно сама, а діти у містах.

І часто їх запрошує в листах:

"Приїдьте на городину та й годі".

А тих від справ нічим не відірвати.

Минає літо. Осеніє мати...

Учитель. Наскрізною в ліриці Д.Кононенка є кримська тема. Поет по-своєму відтворює образ Криму, який постає перед читачем сонцеликим, осяяним радістю.

Учень. Кримська земле

Земле моя кримська,

Ласко материнська,

Сонячний південний краю мій.

Степові простори,

Зеленаві гори,

Моря нестихаючий прибій.

Де шляхи куріли,

Де бої гриміли –

Там каналу стрічка в`ється голуба.

Росами умиті,

Щирістю зігріті

Золотаві колосяться хліба.

Земле моя рідна,

Сторона погідна,

Садом вишумовуй молодим.

Воїн непоборний,

Трудівник невтомний,

Славлю тебе піснею, мій Крим!

Учитель. Відомий літератор з Канади Ян Славутич назвав Д.Кононенка "зорею українського Криму."

III. Підсумок. Слово вчителя. Крим – край багатий літературних традицій. Тут переплелися путі-дороги історії, культури, літератури далекої минувшини і сучасності. Сьогодні ми познайомилися з творчістю письменників рідного краю, які прагнули продовжити кращі традиції своїх уславлених попередників. Їхня творчість – це боротьба за утвердження суверенності України, за розбудову її державності, за піднесення і розвиток національної свідомості співвітчизників, за розквіт української мови, культури. Не можна не погодитись зі словами Л.Люкшина (звернення до останнього вислову).

IV.Домашнє завдання. Спираючись на вивчений матеріал, написати твір-мініатюрю "Крим у творчості українських письменників"

Loading...

 
 

Цікаве