WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Добір вправ і завдань з розвитку образного мовлення російськомовних учнів - Реферат

Добір вправ і завдань з розвитку образного мовлення російськомовних учнів - Реферат

Реферат на тему:

Добір вправ і завдань з розвитку образного мовлення російськомовних учнів

Слово в наших школах на багатьох уроках

мови стало сірим і безбарвним

– ось де лихо.

В.Сухомлинський

Ці написані з тривогою слова у статті „Джерела невмирущої криниці" актуальні й на сьогодні. Ми успадкували від радянської доби звужений простір українського слова, де багатющий лексичний шар, широкі виражальні засоби опинилися поза функціонуванням.

Ситуація змінюється на краще. Зміст шкільного курсу „Українська мова" спрямовується на формування особистості, яка вільно володіє засобами мови в будь-якій ситуації, аргументовано, образно висловлює свої думки, користується всіма виражальними багатствами української мови.

Попри це, не відповідає нинішньому соціальному замовленню, європейському рівню часто алогічне, невпорядковане, бідне мовлення учнів шкіл з російською мовою викладання. Пошук шляхів вирішення проблеми розвитку мовленнєвих умінь і навичок зазначеної категорії учнів пов'язаний з дослідженням комплексу питань, серед яких і розвиток образного мовлення, оскільки саме образність виступає показником виразності й позитивно впливає на загальну культуру мовлення.

Однією з умов оптимізації роботи з розвитку образномовленнєвих умінь і навичок виступає правильно побудована система вправ і завдань, через яку відбувається реалізація ідеї – розвиток гармонійної мовної особистості. У зв'язку з цим, особливої актуальності набувають спеціальні дослідження, присвячені питанням визначення принципів побудови системи вправ та ефективних видів роботи. З поміж існуючих у сучасній лінгводидактиці ми виділимо лише ті, що зорієнтовані на формування такої особистості, що забезпечуть розширення образних функцій української мови; творення україномовного середовища, природнє бажання учнів висловитися метафорично, нетривіально, образно. Це дало підставу узагальнити матеріал , що стосується вивчення рідної, другої (спорідненої) та іноземної мови, і виділити декілька груп класифікацій, які мають межі пересічення проблемою розвитку образного мовлення.

Так, дослідники О.Бестужева [2] та А.Ломізов [8], ґрунтуючись на особливостях сприйняття та пам'яті, виділяють вправи на запам'ятовування, впізнавання, відтворення тощо. К.Бабов [1] увагу надає аналізу і синтезу, індукції та дедукції, пов'язуючи ці мислительні операції з необхідністю використання слухових та наочних засобів. Б.Есаджанян [5], виходячи з рівня оволодіння матеріалом, розрізняє вправи рецептивні й продуктивні. Відповідно до етапів процесу засвоєння матеріалу пропонує побудову вправ І.Грузинська [3]. Як бачимо, такі вправи добираються з опорою на психологічні принципи.

Класифікація, пропонована С.Золотницькою, побудована на лінгвістичному принципі дихотомії. Дослідниця виділяє вправи комунікативні та некомунікативні [6]. Оригінальну класифікацію запропонував І.Салістра. В ній виділяються два типи: вправи, що готують до мовлення, та власне мовленнєві вправи, що підтверджується принципом мовленнєвого спрямування [12]. Функціональний принцип у підході до побудови системи вправ знаходимо у класифікації Є.Пассова (мовні, вправи-переклади, трансформаційні, підстановчі, мовленнєві, питально-відповідні, умовно-мовленнєві, імітаційні, власне репродуктивні) [10]. Слушність поділу вправ за способом формування умінь і навичок на імітаційні, оперативні та комунікативні довів у своїй праці М.Успенський [13].

Отже, дані класифікації, що враховують психологічні, лінгвістичні, лінгводидактичні засади, мають стати основою для побудови спеціальної системи вправ з розвитку образного мовлення російськомовних учнів. Крім того, вагомими в побудові такої системи є дослідження в галузі викладання іноземної та російської мов (О.Бестужева, Н.Гез, Н.Казаєва, Г.Михайловська, Е.Сосенко та ін.), а також праці вчених, які займалися проблемами викладання російської мови як спорідненої (М.Баранов, С.Воробйова, В.Масальський, І.Мельниченко, Н.Пашковська, І.Чередниченко, А.Швець та ін.).

Проблемі добору та класифікації вправ і відповідних методичних прийомів, спрямованих на формування комунікативно-мовленнєвих умінь, присвятили свої праці Н.Бондаренко, О.Глазова, С.Караман, В.Мельничайко, М.Пентилюк, М.Стельмахович. Так, В.Мельничайко вправи з розвитку зв'язного мовлення пропонує поділити на дві групи: вправи на спостереження та аналіз готових зразків літературного мовлення; вправи, що потребують творчого відходу до мовного матеріалу [9]. М.Пентилюк, аналізуючи комунікативну основу навчання мовлення, акцентує увагу на розмежуванні таких понять, як навчально-мовленнєві і комунікативні завдання, а також виокремлює з-поміж специфічних прийомів лінгвістичне й стилістичне експериментування, моделювання й конструювання [11]. С.Караман у контексті комунікативних умінь виділяє низку вправ і завдань роботи над текстом [7]. Т.Донченко, В.Мельничайко виділяють мовленнєві вправи, виконання яких залежить від мовленнєвої ситуації [4], [7].

Проте, проблема класифікації вправ залишається остаточно не розв'язаною, різні методисти беруть за основу виділення вправ неоднакові критерії, серед яких: характер виконуваних учнями операцій, характер діяльності учнів, навчальна мета, місце формування навичок мовлення, лінгвістичний зміст, зміст текстового матеріалу, форма мовлення, кількість завдань, дидактична мета в структурі конкретного заняття.

Теоретичне осмислення особливостей неоднорідного мовленнєвого середовища та специфіки образного мовлення в такому середовищі дало підстави стверджувати, що в побудові системи вправ з розвитку образного мовлення необхідно врахувати наступні чинники. Система вправ має відповідати таким основним дидактичним вимогам: 1) урахування вікових особливостей учнів та рідномовних умінь і навичок; 2) урахування знань, що отримуються на уроках російської мови і літератури; 3) набуття знань з української мови та розвиток умінь і навичок у зв'язку з усіма видами мовленнєвої діяльності; 4) зв'язок з уроками української літератури, що стає дидактичною умовою; 5)активізація мисленнєвої діяльності (порівняння, узагальнення, аналіз, синтез, абстрагування, класифікація та ін.); 6) розвиток різних видів пам'яті; 7) навички самостійної роботи. Всі вправи мають бути послідовно розташовані, що відповідає етапам засвоєння знань і формування образномовленнєвих навичок, вправи й завдання замовлення методами навчання й поділення нами на три групи.

Вправи й завдання першої групи пов'язані з імітаційним методом, за дидактичною метою є підготовчими до самостійної образномовленнєвої діяльності. Вони мають характер репродуктивної діяльності, орієнтовані на розпізнавання елементів мовної системи, на операції запам'ятовування та тренінги. Матеріалом для вправ і завдань має бути художній текст, що використовується в зв'язку із аудіюванням та говорінням. Вправи й завдання мають забезпечувати розпізнавання сприйнятого матеріалу, позитивний перенос знань, умінь і навичок (при подібних фактах), уміння розпізнавати на основі асоціацій та самостійно. Прикладами таких вправ і завдань можуть бути:

  1. Через прослухування тексту (з уст учителя чи підготовленого учня, з аудіоплівки) запам'ятайте слова і словосполучення, що виражають захоплення (іронію, образу, презирство, ніжність, повагу).

  2. Декілька разів повторіть для себе той образний засіб, що вас найбільше вразив і його хочеться запам'ятати.

  3. Після перегляду відеофрагменту відтворіть почуте образне мовлення актора.

  4. Які відомі вам засоби виразності ви впізнали в цьому художньому тексті?

  5. Перекажіть почуту вами мініатюру.

  6. Запам'ятайте в художньому тексті зорові (слухові, дотикові, смакові) образи. Які враження вони викликали у вас?

Loading...

 
 

Цікаве