WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Система вправ з розвитку образного мовлення учнів - Реферат

Система вправ з розвитку образного мовлення учнів - Реферат

Системою таких вправ передбачається збагачення словникового запасу, вироблення в учнів мовного чуття, ознайомлення з емоційно-експресивною лексикою, що створює підвищену виразність.

Значне місце в роботі з попередження та подолання негативного впливу рідної мови посідають вправи-переклади, які широко використовуються в підручниках. Велику роль у процесі перекладу відіграє оперативна пам'ять учня, оскільки мовний переклад пов'язаний із специфічними мисленнєвими процесами переключення з однієї мовної бази на базу іншої мови. Якщо в слуханні та читанні характер обробки елементів образності носить перцептивний характер, а в говорінні та в письмі – продуктивний, то переклад характеризується як рецептивно-продуктивна діяльність. Складність вправ-перекладів виявляється в запобіганні (вірогідному прогнозуванні) на основі лінгвістичного досвіду та ситуації спілкування. Такі вправи змушують учня школи з російською мовою викладання заглибитися в потаємну семантику слова на рівні його конотацій, розвивають „чуття мови", спрямовують дітей до самовдосконалення та внутрішнього прагнення до краси.

На основі вправ-перекладів з рідної мови відбувається нормалізація свідомого застосування набутих знань. Крім перекладу з рідної мови використовуються переклад з мови, що вивчається, на рідну мову та двосторонній переклад. Це можуть бути переклади: а) окремих слів, які використовують для з'ясування акцентологічних, лексичних чи інших особливостей слів (крислатий, веремія, дошкуляти) - вони сприяють формуванню навичок добору доречного слова; б) окремих словосполучень чи речень (Чумацький шлях, водити колодія) - вони формують навички добору відповідних варіантів, форм, конструкцій; в)зв'язного тексту, який дає змогу тренувати учнів у доборі мовних засобів, акцентує увагу учнів на співвідношенні мовних засобів рідної та виучуваної мови.

При повному перекладі художнього тексту забезпечується активізація мовних засобів стилю, збагачується словниковий запас ( поглиблена робота над синонімікою, зіставленням близьких за змістом структур, типовими способами побудови тексту рідною мовою).

У монографії В.Мельничайка „Творчі роботи на уроках української мови" [12 ] виділяються вправи на членування тексту, зміну мовного матеріалу, побудову мовних одиниць, відтворення деформованого тексту, навчальне редагування, переклад, що пов'язані з креативною діяльністю школярів. Такі вправи та завдання знаходять своє місце й у системі роботи з розвитку образного мовлення. Операційний метод зумовив такі види завдань, у яких школярі вдаються до асоціативного мислення, функцій аналізу і синтезу, активного спостереження, наприклад: асоціативні диктанти, редагування тексту за стильовою ознакою, переконструювання тексту за типологічною ознакою, творче списування, творчий диктант, конструювання тексту за початком, серединою, кінцем, першим словом та ін. Ефективними є програмовані вправи на створення моделей, добір ключових образних висловів до певної ситуації з використанням комп'ютера та без нього.

Отже, основне призначення вправ другої групи – закріпити набуті теоретичні знання про засоби образності, сформувати навчально-пізнавальні та нормативні уміння і навички, забезпечити перенос знань, умінь і навичок з російської мови та формувати уміння діяти за готовим зразком, розвивати мовне чуття, створювати базу для розвитку самостійних образномовленнєвих умінь і навичок.

Метод продукування реалізується у вправах та завданнях третьої групи, спрямованих на здійснення мовленнєвих операцій та комунікацію. За навчальною метою – це творчі вправи, за формою – усні та письмові, пов'язані з усіма видами мовленнєвої діяльності, комунікацією. Вони акумулюють у собі все, що створено системою попередніх вправ.

Особливе місце в наукових дослідженнях посідають перекази з творчим завданням, роботі над якими свої праці присвятили (А.Буяновер, Г.Іваницька, О.Караман, С.Караман, В.Мельничайко, М.Стельмахович) . Цей вид роботи є найефективнішою формою підготовки до самостійного написання творів і тлом для розвитку образномовленнєвих умінь і навичок учнів. У зв'язку з переказуванням тексту художнього стилю висуваються завдання:поширити авторський текст через уведення розповіді, роздуму чи опису; змінити особу оповідача; змінити структури тексту; зробити перестановку частин тексту для більшої логічності і компактності викладу; надати оцінку подіям, про які розповідається в тексті; висловловити своє ставлення до дійових осіб, подій, явищ; розповісти про те, що найбільше сподобалося в тексті і чому; доповнити текст, зберігаючи авторський стиль викладу; продовжити основний текст переказу; ввести окрему частинутексту. Залежно від завдання текст учнів може вписуватися в структуру первинного тесту під час переказування або становити окрему самостійну частину роботи.

Система попередніх вправ і завдань має зорієнтувати вчителя на мисленнєву діяльність учнів, пов'язану не лише із систематизацією, а й з конкретизацією знань про засоби образності. Слушною для нас є думка М.Баранова про створення смислових груп та виділення опорних пунктів у пам'яті учнів [12], які можна використатив і в роботі з розвитку образного мовлення. Вони можуть реалізуватися в завданнях на побудову різного роду висловлювань, в основі яких лежить ситуативний прийом. Такі завдання закріплюють знання учнів про функціонально-комунікативні можливості слова, сприяють активізації словника і формують уміння свідомо добирати словесні засоби, виховують увагу до образного слова. У зв'язку з цим актуалізуються завдання інтерактивного характеру.

Творче висловлювання має стати для учнів оригінальним, розрахованим на слухачів, виразним викладом своїх думок, поглядів, переконань за поданою темою, в якому створюється можливість найбільш доцільно використати образномовленнєвий резерв. Висловлювання можуть мати різні способи викладу думок: розповідного характеру, усні описи, розповідь з елементами опису і навпаки, висловлювання за прислів'ями чи афоризмами, відгуки на твори різних галузей мистецтв тощо.

Розвиток образного мовлення здійснюється шляхом створення учнями усних та писемних висловлювань малої форми. Створенню самостійних замальовок, есе, мініатюр, етюдів передують вправи та завдання, про які згадувалося вище. Робота над самостійними творами має пройти етапи: спостереження – аналіз – власний твір (робота зі зразками, колективне створення, самостійне написання за ключовими словами й виразами, за початком, самостійно). Робота над твором, як пише Т.Ладиженська, „дає вчителю великі можливості допомогти дітям побачити навколишню дійсність, розвинути їхню душу, почуття, розум" [9:113], а тому під час планування роботи слід ураховувати мотивацію створення тексту, індивідуальні можливості учнів.

Відтак, у розвитку навичок образного мовлення важливу роль виконують вправи та завдання, які активізують пізнавальну діяльність та сприяють виробленню умінь використовувати образні засоби виразності. Ураховується значення, емоційно-експресивне та стилістичне забарвлення, сфера спілкування, конкретна ситуація мовлення, а також осмислення функцій образного мовлення й прийомів його використання. Мета висловлювання полягає в увиразненні інформативності, емоційності й експресивності. Так, через систему описаних вправ і завдань у дітей формується поняття про взаємозв'язок у висловлюваннях нейтральних і стилістично забарвлених мовних засобів.

Таким чином, закономірності розвитку мовлення учнів у неоднорідному мовному середовищі мають орієнтувати словесника на цілеспрямовану співпрацю з учнями, створення сприятливих умов для їх подальшого розвитку та самопізнання, на продуманий добір різноманітних прийомів і засобів, які відповідали б навчальним, розвивальним та виховним цілям, забезпечували б розвиток образномовленнєвих здібностей, розширювали мовленнєву компетенцію школярів. Успішність роботи значною мірою залежить від розуміння вчителем методів навчання та їх особливостей.

Уможливлює такий розвиток добре продумана система роботи, яка ґрунтується на дібраних принципах, що, в свою чергу, стимулюють методи і прийоми навчання, зумовлюють добір відповідних вправ, завдань, інших засобів, які й становлять лінгводидактичне забезпечення роботи над образним мовленням російськомовних школярів.

Література:

1.Бабов К. Методика русского языка в болгарской средней школе. – София, 1983. – 204с.

2.Баранов М. Виды упражнений для формирования умений и навыков // Русский язык в школе. - 1993. - №3. - С.18-24.

3.Бестужева О.Н. Система упражнений для закрепления грамматического материала // Иностранный язык в школе. – 1954. – №. 1. – С . 37-43.

4.Грузинская И.А. Методика преподавания английского языка в средней школе. – 5-е изд. – М., 1947. – 222 с.

5.Есаджанян Б.М. Система упражнений по развитию речи // Рус. язык в нац. школе. – 1968. – № 6. – С.15-16.

6.Золотницкая С.П. Упражнения для обучения учащихся 5-6 классов пониманию речи со слуха // Иност. яз. в школе. – 1960. – № 6. – С.16-27.

7.Ладыженская Т.А. Система упражнений по развитию связной устной речи //Совершенствование методов обучения русскому языку: Пособие для учителя. –М.: Просвещение, 1981. – 160с.

8.Ломизов А.Ф. Изучение пунктуации в средней школе: Проблемы методики / Под ред А.В.Текучева. – М., 1975. – 181с.

9.Ломизов А.Ф. Изучение пунктуации в средней школе: Проблемы методики / Под ред А.В.Текучева. – М., 1975. – 181с.

10.Мельничайко В.Я. Лінгвістичні основи викладання української мови в школі // Мовознавство і школа. – К., 1981. – С. 43.

11.Пассов Ю.И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению. – М.: Просвещение, 1991. – 276 с.

12.Рахманов И.В. Методика обучения немецкому языку в 8-10 кл. – М., 1956. – 343с.

13.Салистра И.Д. Очерки методов обучения иностранным языкам. – М., 1966. – 123с.

14.Успенский М.В. Совершенствование методов и приемов обучения русскому языку в национальной школе. – М.: Педагогика, 1972. – 129 с.

15.Хорошковська О.Н. Лінгводидактична система початкового навчання української мови у школах з російською мовою викладання. – К., 1999. – 304с.

Loading...

 
 

Цікаве