WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Психолого-педагогічне забезпечення роботи над образним мовленням російськомовних школярів - Реферат

Психолого-педагогічне забезпечення роботи над образним мовленням російськомовних школярів - Реферат

Реферат на тему:

Психолого-педагогічне забезпечення роботи над образним мовленням російськомовних школярів

Сучасний етап розвитку школи характеризується посиленням уваги до мовної освіти та необхідністю формування особистості, яка відзначалася б мовленнєвою активністю як засобом спілкування, пізнання і впливу, високою культурою комунікації. Одну з комунікативних якостей мовлення і складову виразності становить образність. Методика образного мовлення має забезпечити свідомий і систематичний розвиток умінь, спиратися на психологічні та лінгводидактичні засади навчально-пізнавальної діяльності, яка включає відповідний рівень сформованості психофізіологічних механізмів, мотиви навчання тощо.

Спробуємо розглянути дану проблему з психолого-педагогічних позицій, так як в царині лінгводидактики з-поміж інших проблем недостатньо поціновують зазначену. Щоб довести актуальність роботи над розвитком образного мовлення у російськомовних школярів, перш за все звернімося до усвідомлення причин, чому російськомовні діти впродовж декількох років вивчення української мови демонструють часто безпорадне, алогічне, невпорядковане мовлення, недостатньо вміють сприймати і аналізувати тексти художнього стилю, без бажання беруть участь у спонтанній комунікації. У порядку аргументації позначимо низку проблем, котрі й призводять до такого стану.

Першою причиною є спрямованість учителя на те, щоб швидше озброїти учнів знаннями з української мови як спорідненої, звідси перевантаженість процесу навчання фактами та деталями, засилля пояснювально-ілюстративного методу. Аналіз процесу мовлення учнів 5-9 класів російськомовних шкіл засвідчив, що на уроках рішуче переважають репродуктивні види навчальних дій, значно менше використовуються такі розумові дії, як: установити зв'язок між компонентами тексту, виділити синтаксичні засоби увиразнення, знайти контекстуальні синоніми, визначити стилістичну роль звертань, провести лінгвістичний експеримент тощо. Майже не використовуються контролюючі дії: знайти стилістичну помилку, відредагувати текст відповідно до художнього стилю; тим більш продуктивні – придумати мініатюру, створити художню версію, запропонувати такий план, який виразніше розкриє задану тему.

Відтак, звичка, що формується в процесі такого навчання, виховує в учнів негативні тенденції та блокує розвиток, оскільки навантажується в основному пам'ять, а процеси відчуття, сприйняття, уяви, уявлення (що вкрай важливі для розвитку образномовленнєвих умінь) гальмуються. Учитель за таких умов часто перетворюється у запрограмованого планами інформатора, що змагається із сучасними засобами масової інформації, котрі часто стають більш привабливими.

Друге – заформалізованість системи навчання і ще присутня шкільна схоластика. Коли дитина спирається на вимоги формального визначення, суворі канони мовлення, чіткий перелік мовних засобів образності, коли в учня не виникає будь-яких сумнівів і у нього пригнічується бажання пропонувати свої варіанти чи ідеї-тоді з'являється страх виступити з ініціативою, версією (адже є небезпека, що все не співпаде із загальною думкою). В результаті формального підходу до вивчення української мови у російськомовних дітей не спрацьовує бажання фантазувати (висловлюватись) на задану тему, домислювати хід подій, пропонувати свої варіанти кінцівки тексту тощо.

Третє. Робота над розвитком образномовленнєвих навичок не допускає одноманітності думок і поглядів, а тому в учнів необхідно формувати варіативне мислення, бо без уміння бачити, перебирати, знаходити варіанти немає смислу говорити про проблемне навчання, систему мовленнєвих вправ, що здійснюються на основі спостережень, аналізу, досліджень, експериментів.

Завдяки інтегративно-культурологічному підходу всі знання мають проекуватися на особистість учня, ставати для нього цікавими, значущими, з'являється зацікавленість у навчанні та активний саморозвиток.

Через зміст навчального матеріалу, засоби його реалізації, методи навчання здійснюється послідовна внутрішня інтеграція української мови і літератури на двох рівнях - на рівні взаємопроникнення і на рівні загальних методологічних принципів. Цьому сприяє ідея синхронізації, активна взаємодія мови і літератури, коли поняття та уявлення, що сформовані в рамках одного предмета, активно використовуються, розвиваються в рамках іншого (синоніми і синонімічні епітети; морфологічні одиниці й морфологічні емотиви; дієприкметник як форма дієслова і експресивні дієприкметники), бо за своєю суттю образне мовлення є інтегративним, синтетичним.

Зважаючи на те, що мовна картина світу у російськомовних школярів формується в результаті узагальненого, синтетичного мислення на основі рідномовленнєвих умінь і навичок, треба не лише спиратися на звичні, зрозумілі зразки чи словесні символи, а й аналізувати специфічну символіку і знакову етнологічну систему, притаманну українській мовленнєвій традиції. Диференційоване викладання мови та літератури не сприяють інтегрованій, узагальненій формі мислення, на якій ґрунтується образне мовлення. А саме міжпредметні зв'язки мають вплинути на формування цілісної картини світу через предмети-вікна, якими є мова та література, та розвиток навичок засобами образного мовлення відтворювати такий світ, пов'язувати в ньому не предмети чи явища дійсності, а образи, за допомогою яких ці предмети чи явища зображуються. У такому складному процесі попри все вчитель повинен чітко орієнтуватися, володіти знаннями вікової психології учнів.

Так як психічний розвиток дитини являє собою послідовний ряд ходів від одних ступенів розвитку до інших, важливе значення при цьому має вікова вразливість. Так підліток 10-12 років тяжіє до конструювання, експериментування, спрацьовують дитячі асоціації, бажання вільно імпровізувати в моделюванні. Чинна ж програма пропонує чітку ієрархію понять і визначень, і прагматичні бажання підлітків не вдовольняються таким станом речей. Учень цього віку, на відміну від молодшого школяра чи випускника, живе сьогоденням і зовсім не готується до майбутнього дорослого життя, тому йому необхідно розуміти, для чого йому треба знати виразники образності і вміти їх використовувати у своєму мовленні саме тепер, для нього процес накопичення немотивований, а отже, нецікавий. Тому учитель має враховувати мотиви навчання (як зовнішні, так і внутрішні); другі більш значущі, бо власний розвиток у процесі навчання, дії з усіма і перед усіма, пізнання нового особистісно важливі. Щоб спрацювали такі мотиви, необхідно створювати умови для мовленнєвого розвитку дітей, ініціювати їх бажання мовити яскраво, емоційно, образно.

Отже, обґрунтувавши причини, що негативно впливають на розвиток мовленнєвих навичок учнів-підлітків у неоднорідному мовному середовищі, ми поступово прийшли до створення моделі, де було б ураховано вплив гальмівних процесів. По своїй суті вона є інструментально-комплексною і має такий вигляд:

Модель передбачає перехід до нових психолого-педагогічних орієнтацій, серед яких:

а) розведення рівнів подачі матеріалу;

б) висунення на перший план методів проблемного навчання, діяльнісного навчання.

Для реалізації цих методів необхідне дотримання низки умов. По-перше, учитель повинен демонструвати не лише високу ерудицію, що передбачає вихід за рамки свого предмета, а й високий рівень культури мовлення в системі його комунікативних якостей: правильність, точність, логічність, багатство, чистота, ясність, виразність, образність. По-друге, зміст і методи навчання мають бути перебудовані під кутом зору інтегративно-культурознавчого підходу. При цьому інтеграція знаходить своє вираження у розвитку міжпредметних зв'язків, орієнтації на художній текст в системі аспектних уроків та уроків зв'язного мовлення. Культурознавча лінія реалізується у змісті дібраних текстів художнього стилю, що розкривають менталітет українців, збагачують російськомовних дітей знаннями історії держави, способом життя українського народу, його культурою, символами.

Формування навичок образного мовлення стає більш ефективним через взаємодію з навколишнім середовищем, світом людей, світом природи через почуття. Серед багатьох існуючих варіантів-прямий фізичний контакт з об'єктами дійсності на основі образів сприйняття, уяви, післяобразів, які налаштовують учнів на сприйняття та продукування мовлення. Наприклад, після прогулянки до осіннього парку в класі читається й аналізується художній текст „Ранок восени" (С.Дорошенко), а вдома учні працюють над текстом-мініатюрою „Моя осінь". Налаштування можливе не лише на природу, а й на будь-яке адаптоване середовище. Коли учень вдається до віртуальної реальності, сприймає світ не з боку, а з середини, він виступає у процесі навчання відкритою системою.

Взаємодія мовлення і мислення, що веде до цілісного образу навколишнього світу, зібраного з окремих добре вивчених деталей, орієнтує нас на здійснення навчання на основі стимуляції активної мисленнєвої діяльності та розвитку творчого потенціалу. Серед багатьох прийомів такого навчання – „блискавка". Учні на чистому папері ілюструють, а потім інтерпретують образний вислів (зоря в хустині малиновій, хрестом стелиться дорога, рясне золото щасливого життя, сонячні кларнети, схопити гарбуза та ін.). Цей прийом стимулює нетривіальний погляд на абстрактні поняття та активізує образне мовлення в ірраціональну площину. Цікавим є і прийом інтерпретації (музика–образне висловлювання; живопис-образ-текст;), що дозволяє вилучити та активізувати уже відому учневі інформацію про образне явище для більш плідного наступного продукування висловлювань. Драматизація – усна („В античному театрі", „Віфлеємська зоря" , „На іменинах друга") та писемна („Я-депутат" , „Я-театральний режисер", „Я-ведучий телепередачі") як прийом реалізації емоційно-образної діяльності. Візуалізація як проблемна ситуація і як емоційно-образна оболонка („У козацькому коші", „Красива осінь вишиває клени", „Ніч така місячна"), що здійснюється за рахунок уявлень та створення нових образів.

Loading...

 
 

Цікаве