WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Образи і символи як інформаційна верстка у навчанні учнів - Реферат

Образи і символи як інформаційна верстка у навчанні учнів - Реферат

Реферат на тему:

Образи і символи як інформаційна версткау навчанні учнів

Повноцінний розвиток суспільства багато в чому залежить від такої освіти, яка спроможна забезпечити цілісний гармонічний розвиток людини. Розвиток нашої держави визначається у загальному контексті європейської інтеграції, з орієнтиром на фундаментальні цінності світової культури, а сучасна шкільна практика більшою мірою - на диференційний шлях розвитку, що своєю чергою впливає на вирішення проблеми індивідуальної парадигми учнів.

Основним критерієм загальнолюдського прогресу є культура спілкування, яка спроможна забезпечити тривкий цілісний гармонійний розвиток особистості, і кожен, хто прагне освоїти культуру, вижити у нових умовах, повинен заглибитись у мову, оскільки життя – це і є заглиблення в мову.

Національно-культурна специфіка мовленнєвого спілкування містить систему певних образів, символів, що відрізняються варіативністю, і є складовою частиною мовної картини світу. Кожна мова відтворює відповідний спосіб сприйняття й улаштування світу, або його мовну картину - сукупність уявлень про світ, що містяться у значенні слів і виразів, утворюють єдину систему поглядів та установок, що певним чином розподіляються носіями мови.

Навчання української мови в школах з російською мовою викладання має на меті забезпечити активне володіння учнями державною мовою, сформувати в них мовленнєву, мовну, соціокультурну та діяльнісну компетенції. Ураховуючи, що в таких школах засвоєння української мови відбувається у неоднорідному мовному середовищі, часто спостерігається досить низький рівень культури мовлення учнів, не досить глибоке сприйняття творів словесного мистецтва, оскільки школярі часто залишаються фрустрованими через неспроможність осягнути окремі одиниці тексту.

Рівень мовленнєвої культури тісно пов'язаний з вагомим інструментом пізнання світу, яким виступають образи і символи. Останні є водночас методом вираження реальності, часто прихованих скарбів духовності народу.

Сучасна когнітивна методика визначає найголовнішим серед своїх завдань оволодіння учнями концептами – ментальними прообразами (нерозчленованими уявленнями про об'єкт), глибинними значеннями розгорнутих структур тексту, що є втіленнями мотивів та інтенцій автора, для розвитку пізнавальної активності учнів та адекватного сприймання текстової інформації. Семантика концепту містить комплекс позамовних відомостей, що ґрунтуються на знаннях про світ, здобутих у результаті колективного досвіду людства. Кожен концепт пов'язаний з деякими іншими, і разом вони утворюють домени (фони), з яких вичленовується концепт. Упорядковане поєднання концептів у свідомості людини складає її концептуальну систему. Концептуальна система не є стабільною. Вона динамічна, весь час змінюється під впливом постійного процесу пізнання. Компоненти концептуальної системи фрейми – структури, що репрезентують стереотипні, типізовані ситуації у свідомості (пам'яті) людини та допомагають ідентифікувати аналогічну нову ситуацію, ієрархічно впорядковані репрезентації певної стандартної ситуації дійсності. На нашу думку, особливу увагу в оволодінні концептами слід надавати образам та символам, які беруть участь у структуруванні навколишньої дійсності, впливають на інтелектуальну діяльність учня.

Важливість використання образів і символів у процесі вивчення української мови (особливо у школах з російською мовою викладання) не завжди усвідомлюється вчителями-словесниками. А через відсутність необхідних рекомендацій ця проблема в шкільній практиці розв'язується неефективно.

У системі художнього тексту відбуваються складні процеси взаємодії окремих лексичних одиниць зі змістовою організацією, що зумовлюють поступове нагромадження значень, образної когезії та ускладнюють сприйняття тексту на рівні фактуальної, підтекстової, концептуальної інформації. Метою даної статті є спроба теоретично обґрунтувати та окреслити деякі шляхи використання образів і символів як основної інформаційної верстки у процесі вивчення української мови як предмета.

Відомо, що на лексичне значення слова впливають семантичні зміни та варіювання в результаті посилення одних сем та затухання інших. Під впливом певних асоціацій актуалізуються не лише денотативні, а й конотативні семи. Така семантична гнучкість слова знаходить межі перетину із внутрішньою формою слова. Аналізуючи слово, О.Потебня виділяє з трьох складових (зовнішньої форми, змісту, внутрішньої форми) саме внутрішню форму, яка, на його думку, найближча до етимологічного значення. Услід за ученим, стан слова характеризується виділенням значення й образу, водночас образ стає неодмінним засобом для вираження значення. Аналізуючи співвідношення образу й значення, О.Потебня підкреслює властиву художньому слову полісемантичність і множинність значень. Уводячи формулу А (образ) < Х (значення), учений доводить, що значення подається крізь образ, виражає себе в образі і водночас є неодмінним засобом для вираження значення [ 6 ].

Поділяючи ідеї Й.Гердера та В.Гумбольдта, О.Потебня говорить про тотожність мови з духом нації. Ідея, що мова формує проміжний світ і тим самим закодовує в його структурах особливий національний світогляд, у ХХ ст. обґрунтована Е.Кассірером, Е.Сепіром, Б.Уорфом. У використанні мовних засобів образності вчені простежили потужний струмінь національного характеру. Наприклад, в українського народу рушник - це поетичний символ життя в усій його багатогранності, у російській – предмет побуту; в українському мовно-образному арсеналі сокіл – гарний молодий козак, у німецькому - лихий спокусник та ін.

Таким чином, слово-образ завжди визначається специфікою народної мови, і кожна мова має притаманний їй специфічний погляд на світ. Словесні образи виражають більше, ніж безпосередньо означають, підсилюючись, увиразнюючись додатковими та смисловими й емоційно-експресивними відтінками, мають ознаки картинності, яскравості, емоційної забарвленості. У зв'язку з цим у науці усталилася думка щодо істотних ознак образності (точність, яскравість, метафоричність, різноманітність, багатство засобів, цілеспрямованість, оригінальність тощо).

Образність є не лише евідентною, а й потенційною, оскільки виявляється не лише у слові (як елементі), а й у поєднанні слів, перебуває у притаєній позиції та збуджується за певних умов, найбільш яскраво розкривається в художньому тексті. Через художній контекст створюються умови, за яких слова актуалізують свою універсальну здатність, створюють образи й через них виражають поняття, починають жити особливим життям, конотатуються, наповнюються новим смислом, пов'язуються з різноманітними асоціаціями .

Образність виступає експонентом виразності на основі переосмислення на асоціативному рівні прямих, переносних і конотативних значень, що створюють понаднормативний метафоризований зміст шляхом використання тропів та стилістичних фігур у мовленні, та має ознаки модальності, емоційності, інтенсивності, варіативності тощо. Образи диференціюються завдяки матеріалізації та опредметнюванню.

Словесний образ, на відміну від образу в широкому розумінні, пов'язаний із взаємодією комунікантів, є реальним мовно-літературним фактом. Словесному образу в лінгвістичному та літературознавчому аспектах властива двоплановість (співіснування прямого значення і нових семантичних елементів), що уможливлює меншою кількістю одиниць передачу багатомірних виявів дійсності.

Комунікативна функція образного мовлення реалізується шляхом впливу на адресата в передбачуваних та непередбачуваних ситуаціях завдяки кодуванню висловлювання для повідомлення фактів дійсності. Складність засвоєння українського образного мовлення в російськомовному середовищі полягає в тому, що мовець має спиратися на дві комунікативні системи. При цьому особливої значущості набуває мовна компетенція як автора, так і адресата.

Із лінгвістичної точки зору образність розглядається передусім як властивість слова і виступає важливою якістю у процесі комунікації, джерелом адекватної інформації. У літературознавчому аспекті - більш широке поняття ( у єдності раціонального й ірраціонально), є його "матерією", що формує і розвиває внутрішній світ та світ навколо себе. Текст словесного мистецтва сприймається як вторинна символічна система, бо у якості „сировини" використовується уже існуюча словесна система. Значуще місце в ній посідає символ.

Символ - це умовне позначення якогось предмета (йдучи за етимологією (гр.- знак, прикмета)), поняття, явища, процесу, художній образ, який відбиває певну думку, ідею, почуття. Символ – це уявлення, що викликає певне коло асоціацій.

Loading...

 
 

Цікаве