WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Породження українського образного мовлення у російськомовних школярів - Реферат

Породження українського образного мовлення у російськомовних школярів - Реферат

Услід за А.А.Леонтьєвим 5, ми пов'язали реальну форму взаємодій елементів мовленнєвої діяльності із знаковою системою, системою операцій і дій, єдністю узагальнення, комунікації та мислення. Важливим при цьому буде звернення до взаємовідношень у системі понять. Аналіз смислових відношень між образними словами двох мов показують, що при зіставленні мають місце відношення підпорядкованості (воно превалює), повної відповідності та пересічення ("ясний розум", "ханьки м'яти", "вітрогін", "лежить, як галушка", "стільники класти").

Для утворення зв'язку українське образне слово – предмет слід спочатку мати зв'язок українське образне слово – російське образне слово – предмет. У результаті деякого числа повторів тричленний зв'язок перетворюється на двочленний, стає поняттям, характерним для безпосереднього оволодіння образним мовленням та мисленням.

Таким чином, перш за все слово повинне асоціюватися з поняттям, а не предметом (віртуальним знаком). По-друге, у фізіології вищої нервової діяльності не існує такої закономірності, що асоціація завжди виникає через посередню ланку; для утворення умовного рефлексу необхідні лише два подразники. По-третє, тричленний зв'язок може залишатися незмінним подібно до того, як зоровий образ слова завжди асоціюється з його слуховим образом, а з поняттям короткі зв'язки у нього не встановлюються, незважаючи на те, що тричленний зв'язок повторюється багаторазово.

Відносно думки, що ізольоване українське образне слово ідентифікується як одиниця лексичного компонента мовленнєвої діяльності, необхідно зазначити, що при правильному використанні образності другої мови у живому потоці мовлення, семантика слів засвоюється переважно інтуїтивно, тобто без усвідомлення відповідного поняття, що вступає у суттєве протиріччя з дидактичними принципами свідомого навчання. Учні набувають лише лексичного значення слів, а до усвідомлення та утворення відповідних понять зовсім не доходять, унаслідок чого надзвичайно ускладнюється практичне використання елементів образності. Йдучи за теорією А.А.Леонтьєва 5; 72-121, аналізуючи можливість застосування елементів сугестопедії в практиці розвитку образного мовлення засобами української мови як другої, ми припускаємо, що, очевидно, для реалізації на практиці ідеї оптимізації навчання образного мовлення необхідно формувати у школярів такі зв'язки, які властиві саме українським словам і створюють навколо образного слова своєрідне поле.

Сприйняття слова через усвідомлення його внутрішньої форми, тобто ознак, покладених в основу номінації, - прямо чи опосередковано, визначає належність мовців до певної національної спільноти. Для усвідомлення глибинної сутності українських образних висловів, що містять етнокультурний компонент і знаменують часткову "герметичність", необхідне розтлумачення генералізуючих понять: квітень (квітка), оберіг (берегти), садиба (сад). Спостереження над внутрішньою формою, розтлумачення генералізуючих понять, що утворюють симультанні реакції, ведуть до мотивації розуміння світобачення та світосприйняття українців, допомагають розумінню етнічно вагомих лексем. Так, скажімо, у народній пісні:

Стелися, барвінку, низенько,

Присунься, козаче, близько-близенько –

слово "барвінок" виступає символом кохання, але у цьому слові-образі можна побачити й інші національно орієнтовані уподобання і мотиви. Квітка названа так через голубуватий колір-барву, нею прикрашають голову нареченої на весіллі (символ чистоти), саджають на могилі (символ ефемерності життя) тощо.

Розглядаючи проблему розвитку українського образного мовлення в учнів, що є носіями російської мови, ми з'ясували зв'язок психологічних, психо-фізіологічних та психолінгвістичних чинників у наукових джерелах і вичленили п'ять етапів процесу породження образного мовлення.

Аперцепція. I щабель – мотив-поява нечіткого бажання, пов'язаного з наступним формуванням установки. Л.С.Виготський уважав, що "породження мовлення здійснюється від мотиву, що породжує думку, до оформлення самої думки" [1; 375]. II щабель – сенсорно-моторне сприйняття на основі виділення мовної одиниці з ряду інших. З'являється установка, яка передує свідомим психічним процесам, впливаючи на їх протікання. Мотив - установка забезпечують протікання сенсорно-моторного рівня аперцепції, викликаючи різноманітні відчуття, почуття, переживання. ІІІ щабель – гештальтний, тобто етап створення індивідуальних чуттєвих образів об'єкта-слова. Він базується на деяких положеннях психолінгвістичної концепції О.О.Потебні [7], за якою чуттєвий образ – це вже "акт свідомості", вихідна форма думки. На базі індивідуальних чуттєвих образів у процесі пізнавально-практичної діяльності формується уявлення як вища форма аперцепції у вигляді наочно-образного знання, записаного в пам'ять.

Довербальний етап (інтеріоризація) пов'язаний з узагальненням. В концепціях Л.С.Виготського і Ж.Піаже узагальнення виникає задовго до виникнення звукового комплексу, має три ступені: синкрети, комплекси, поняття; пов'язане з символікою і залежить від ментального комплексу. На цьому етапі з'ясовуються родо-видові відношення, моделюється візуальний образ, проявляються варіативні можливості мислення. Для російськомовних учнів прийнятними можуть бути 2 варіанти: перший передбачає т.з. сканування та вибір найбільш доречнішої одиниці, другий – зміщення, зіставлення з прототипом. О.О.Потебня порівнював такий процес з одночасним сприйманням свідомістю ланцюга думок, подібно оку, яке відразу бачить багато кольорових точок [7; 98].

Превербальний етап (внутрішнє програмування). Пов'язаний з підготовкою думки до об'єктивації, пошуком схеми майбутнього висловлювання. На цьому етапі необхідне синтаксування. Саме синтаксичне моделювання російськомовним учням допомагає вийти на семантику української образної одиниці мовлення.

Вербальний етап (селекціонування). Відповідає за структуру образного висловлювання і має такий алгоритм: вибір експліцитного мотиватора імплікація вибір і граматикалізація формальна операція об'єднання семантизація висловлювання, якому притаманий увесь спектр необхідних ознак.

Системно-функціональний етап. Цей етап передбачає синтагмізацію та парадигмізацію. Синтагмізація передбачає включення образних словесних одиниць у мовленнєвий потік, текст. Через парадигмізацію реалізуються лексичні зв'язки, відбувається відправлення номінативних образів-висловів у певну частину лексикону (пасивний, активний, узус, норму), відбувається зміна значень тощо.

Отже, у результаті опори на ланцюгову реакцію породження мовлення, нейрофізіологічних механізмів мовленнєвої діяльності ми дійшли висновку, що механізми сприйняття і породження мовлення базуються на тісному взаємозв'язку російської та української мов.

Проаналізувавши визначні роботи науковців, ми виявили взаємозв'язок між елементами мовленнєвої діяльності та фоновими етнокультурними знаннями, між системою понять та існуючими моделями навчання. При зіставленні елементів образності двох мов мають місце відношення підпорядкованості, повної відповідності і пересічення. Перекладна семантизація й утворення тричленного зв'язку веде лише до асоціації, а не поняття. Через це у російськомовних учнів необхідно формувати властиві українським виразам системи зв'язків слів, будувати ланцюг: слово – поняття – образ – традиція (обряд). При цьому семантичне поле слова в його численних словосполученнях і трансформаціях є вихідним, визначальним чинником. Здійснення структурування генералізуючого поняття відбувається зі словом-симультанним формуванням. Узагальнення образних слів (виразів) стає зразком реалізації значення при рецептивному оволодінні багатствами українського образного мовлення російськомовними школярами.

Відтак, процес породження українського образного мовлення в неадекватних умовах необхідно розглядати системно, бо він являє собою реальну форму взаємодії елементів мовленнєвої діяльності конкретного носія мови, яка може бути інтерпретована за допомогою відповідних моделей, що використовуються в практиці навчання.

Механізм образного мовлення, що ґрунтується на психофізіологічних, психолінгвістичних та лінгвістичних засадах, стане опорою для створення лінгводидактичної системи, завдяки якій можливе формування умінь і навичок образного мовлення в учнів 5-9 класів шкіл з російською мовою навчання.

Література:

  1. Выготский Л.С. Мышление и речь // Избранные психологические исследования. – М.: Наука, 1956. – 386с.

  2. Гумбольдт фон Вільгельм. Избранные труды по языкознанию: Пер. с нем. / Под ред. Т.В. Рамишвили. – М.: Прогресс, 1984. – 397с.

  3. Данилова Н., Крылова А. Физиология высшей нервной деятельности. – М.: 1997. – 432с.

  4. Жинкин Н.И. Механизмы речи. – М.: Изд-во Акад. Пед. наук РСФСР, 1958. – 370с.

  5. Леонтьев А.А. Психолингвистические единицы и порождение речевого высказывания. – М.: Наука, 1969. - 308с.

  6. Лурия А.Р. Основы нейропсихологии. – М., 1973. – 480с.

  7. Потебня А.А. Мысль и язык. – К.: СИНТО, 1993. – 192с.

  8. Щерба Л.В. Языковая система и речевая деятельность.–Л.: Наука, 1974. – 428с.

Loading...

 
 

Цікаве