WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Породження українського образного мовлення у російськомовних школярів - Реферат

Породження українського образного мовлення у російськомовних школярів - Реферат

Реферат на тему:

Породження українського образного мовленняу російськомовних школярів

Базою для дослідження механізму породження образного мовлення російськомовних школярів стали загальна психологія та психофізіологія, когнітивна психологія (специфіка ментальних процесів пам'яті, уявлення та ін.), психолінгвістика (особливості мовленнєвої діяльності), які дотично до досліджуваної нами проблеми мають особливу значущість у плані побудови моделі механізму породження образного мовлення.

Процес породження образного мовлення трактується як складний від самих його витоків у розумовій діяльності школяра до кінцевих стадій оформлення думки в мові.

На відміну від звичного мовотворчого процесу, породження образного мовлення має ряд специфічних рис. По-перше, ми розмежовуємо процес породження образного мовлення засобами української мови як рідної і як близькоспорідненої. В останньому випадку механізм детермінується еквівалентними у двох мовах поняттями, зумовленими особливостями національного світосприйняття. По-друге, породження образного мовлення пов'язане з рухом від мотиву, інтенції, ілокутивної мети. По-третє, таке породження відбувається з урахуванням фактора адресата, орієнтації на комуніканта, є по суті антропоцентрично закритим процесом.

Модель породження базується на різних вітчизняних і зарубіжних концепціях психологів та лінгвістів: теорії зв'язку думки і слова, внутрішньої форми О.О.Потебні; фазово-ступінчатої природи мовотворчості Л.С.Виготського; внутрішнього слова О.М.Леонтьєва; предметно-зображальних кодів Н.І.Жинкіна; концепції інтенціональності Дж.Серля; установки Д.М.Узнадзе, нейрофізіологічних зауважень Н.П.Бехтеревої, О.Р.Лурії, Т.В.Ахутіної, Н.І.Данилової; концепції глибинних структур Н.Хомського; описах ментальних репрезентацій Дж.Лакоффа, Ж.Фоконьє, Р.Шенка; внутрішнього лексикону О.С.Кубрякової.

Уважаємо необхідним звернутися до основних теоретичних положень зазначених концепцій, які слугуватимуть нам основною інформаційною базою.

Для засвоєння мови наука визначила критичний період. Так, після 10 років спроможність до розвитку нейронних сітей, необхідних для побудови центру мовлення, втрачається. При вивченні другої та наступних мов використовуються ті ж нервові сіті, які раніше були сформовані при оволодінні рідною мовою. Для нас це важливо, оскільки досліджувана нами проблема пов'язана з дітьми підліткової вікової категорії 11 – 15 років.

Мовні знання не передаються у спадок, але у людини є генетичні передумови до спілкування за допомогою мовлення та засвоєння мови. Вони закладені у функціях центральної нервової системи, мовнорухового апарату, гортані.

З лінгвістичними можливостями пов'язана ліва півкуля, але й права півкуля мозку також виконує деякі мовні функції. Ліва півкуля бере участь в основному в аналітичних процесах, вона – база для логічного мислення. Ліва півкуля забезпечує мовленнєву діяльність: розуміння і побудову, роботу із словесними символами. Обробка вхідних матеріалів (сигналів) здійснюється в ній порядковим характером.

Права півкуля забезпечує конкретно-образне мислення, виконує роботу з невербальним матеріалом, відповідає за навички у користуванні просторовими сигналами, за структурно-просторові перетворення, здібність до зорового і тактильного розпізнання предметів, розуміння мови. Інформація, що поступає, опрацьовується одномоментно і цілісним способом. Лаконічно конкретизуючи роль лівої та правої півкуль в породженні мовлення, Н.Данилова 2; 86 довела, що з лівою півкулею пов'язаний формальний смисл, логіка; з правою – інтонації, емоції, значення, що визначаються усім контекстом висловлювання.

Аналіз картин та нейрофізіологічних механізмів мовлення показує, що сенсорне мовлення пов'язане з корковими проекціями та центром Верніке (задня третина верхньої скроневої звивини), експресивне мовлення пов'язане із центром Брока (задня третина нижньої лобної звивини зліва). Функціонування центра Брока детерміновано як інформацією, отриманою від прийнятого мовленнєвого сигналу, так і внутрішніми спонукальними причинами, мотивацією. Мозкова організація образно мовленнєвих функцій показана на схемі:

Оволодіння словом на рівні другої сигнальної системи вимагає засвоєння його семантики, що виявляється у співвідношенні трьох видів: денотату, сигніфікату, інших слів мовної системи і повинно стати поняттям.

Утворення механізму українського образного мовлення російськомовних школярів ускладнюється впливом сформованого динамічного стереотипу рідної мови. За даними досліджень М.І.Жинкіна 4; 168, друге мовлення формується на основі попереднього та у зв'язку з ним. Л.В.Щерба вважав, що "вигнати переклад із свідомості людини не можна, бо вона так чи інакше звертається у внутрішньому мовленні до рідної мови й зіставляє з нею те, що вивчає" 8; 48. Такі погляди репрезентують природовідповідність, яка передбачає урахування психофізіології природи дитини, і механізм сприйняття та породження мовлення (образного мовлення) будується на тісному взаємозв'язку двох мов і протікає через три важливі періоди: 1 актуалізація семантичного поля; 2 конкретизація замислу; 3 точний добір слів з лексико-семантичного поля чи синонімічного гнізда.

Розвиток навичок українського образного мовлення у російськомовних учнів полегшується перш за все тим, що багато понять є загальними для всіх мов і вже сформовані при вивченні російської мови (використання лексичних, фонетичних, морфемних, морфологічних, синтаксичних виражальних засобів), але ускладнюються відмінностями, що зумовлені національною самобутністю кожного з народів. Найчастіше різниця в поняттях проявляється в розходженні еквівалентних у двох мовах слів, одиниць синонімічних рядів тощо. Наприклад: супруга (рос.) – дружина (укр.); сноха (рос.) – невістка (укр.); уродливый (рос.) – уродливий (укр.); калитка (рос.) – калитка (укр.). Подібне явище призводить до істотних семантичних помилок, порушення правильного сполучення слів, оскільки мовець інтуїтивно при побудові висловлювання на початковому етапі користується засобами рідної мови, не заглиблюючись у внутрішній зміст.

Процес породження мовлення, за висловом О.Р.Лурії, пов'язаний з використанням творчого резерву, інтуїтивних можливостей дитини 6; 167, тому образне мовлення, узагальнюючи творчий резерв (підсвідоме) та інтуїцію (надсвідоме), базується на трансформації пам'яті та породженні нових комбінацій, зв'язків, аналогій. За свідомістю залишається функція добору гіпотез на основі логічного аналізу. Спрямованість розвитку надсвідомості, що відіграє значну роль у створенні художніх образів, пов'язана перш за все з ментальністю, національними рисами людини.

У зв'язку з цим В.Гумбольдт завважив, що "мова народу є його дух, а дух народу є його мова", "увесь рід людський говорить однією мовою, і кожна людина має свою мову", мова описує навколо людини чарівне коло, вийти з нього можна тільки вступивши в інше коло, тобто вивчивши іншу мову" 2; 75. На цих теоретичних положеннях базується вчення В.Гумбольдта про внутрішню форму мови і внутрішню форму слова.

О.О.Потебня, розвиваючи погляди В.Гумбольдта, Й.Гердера, Й.Фіхте, вважав, що внутрішня форма кожного слова завжди визначається специфікою народної мови, оскільки кожна мова має притаманний їй специфічний погляд на світ або неповторну перспективу бачення, формує "проміжний світ" і тим самим закодовує в його структурах особливий національний світогляд. Співвідношення образу і значення за О.О.Потебнею має історичний характер, воно виявляє специфіку як міфологічної свідомості, так і форми, що приходять на їх зміну, художньо-поетичного та наукового мислення 7; 179. Мова "як глибоко відмінна система прийомів мислення" 7; 182 зумовлює специфіку національного світосприйняття. Відтак, використання зображально-виражальних засобів української мови російськомовними учнями передбачає опанування відомостями про українську історію, психіку, національний характер. Ідеться передовсім про виокремлення системи фонових, супровідних знань, формування уявлень, що достатньою мірою відображають особливості стереотипів українського народу, що тісно пов'язане з мотивацією. Так, генетичний українець і російськомовний школяр-підліток по-різному сприймають такі образні утвори як "вишневі віти", "вишита сорочка", "повна рожа" і "струнка, як смерека". "Людина, котра говорить на двох мовах, переходячи від однієї мови до іншої, разом з тим змінює характер і напрям плину своєї думки. І навпаки, якщо дві або декілька мов є доволі звичними для того, хто говорить на них, то разом з переміною змісту думка мимоволі вдається то до тієї, то до іншої мови", - вважає О.О.Потебня 7; 197.

У біховіористській (механічній) концепції поведінка мовця залежить від вирішальних елементів: стимулу, реакції та підкріплення. Україномовне образне слово типу "кроковеє колесо", "крислатий дуб" стає для учня пучком відповідних диференційованих реакцій на підкріплення в рідній мові "красное солнышко", "раскидистый дуб".

Трансформаційна модель Дж.Міллера – Н.Хомського орієнтує на формальну гіпотетичну побудову у вигляді логічного ходу. Відповідно за цією моделлю мовна спроможність російськомовного школяра ідентифікується із системою, що породжує українське образне слово.

Loading...

 
 

Цікаве