WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Шляхи оволодіння образним мовленням - Реферат

Шляхи оволодіння образним мовленням - Реферат

З функціями синонімів учні знайомі з уроків російської мови. Тому під кутом зору розвитку українського образного мовлення варто використовувати: порівняльний граматичний розбір синтаксичних конструкцій, інтонаційний та орфоепічний розбір синонімічних варіантів, підбір граматичних синонімів, знаходження у тексті синонімічних ситуацій, вибір потрібної граматичної форми. Окремо виступають вправи з видозміною мовного матеріалу: введення в текст слова, поданого в початковій формі, заміна одних форм і конструкцій іншими, редагування тексту та ін.

Для російськомовних учнів велику проблему становить синоніміка слів і фразеологічних зворотів. Це викликано ілюзією однаковості, що веде до неврахування самобутності традицій російського та українського народів. Так, російськомовний школяр часто не розуміє таких фразеологізмів, як "топтати ряст", "шкірити кутні" та ін. Лише етнолінгвістичний підхід дозволить адекватно сприймати українську фразеологію, занурюватись в її семантичне поле, використовувати фразеологізми як образні синоніми у мовленні. Ефективними при такій роботі можуть стати вправи на зіставлення та порівняння (рос. "гусь свинье не товарищ" – укр. "кінь волові не пара"), стилістичний експеримент (З троянцями Еней втік з Трої. - П'ятами з Трої накивав. (І.Котляревський)). Фразеологічні одиниці виконують велику роль у процесі вдосконалення та збагачення мовлення учнів, так як найважливіша знаннєва ознака їх – специфічна вторинна номінація, сформована внаслідок переосмислення первинних значень компонентів. Переносне, образно вживане слово лягає в культурно-історичний шар народу, тому стає символічним.

Не можна обійти проблему негативного трансферу (інтерференції), яка виникає на лексичному рівні. Дослідження мовленнєвої діяльності учнів засвідчили помилкове вживання слів: трус (боягуз), купол (баня), трубка (люлька), що складають групу міжмовних омонімів; останній (в значенні "остальной"), удавитися (в значенні "удавиться"), що є міжмовними паронімами; дурно (в значенні "даром") – дурно (в значенні "погано"), що становлять міжмовні помісеми, небезпечні з погляду можливої семантичної підміни. Акцентуючи увагу на міжмовних розбіжностях, враховуючи синтагматичні та парадигматичні зв'язки, що грунтуються на семантичній єдності компонентів, словесник може використати велику кількість вправ, серед яких: переклад, підбір доречних одиниць на основі переробленого тексту, вибір з декількох варіантів одного правильного, вилучення і заміна неправильно вжитого слова. Відтак, ліквідувати або зменшити силу негативного впливу навичок рідної мови на процес формування українського образного мовлення можна завдяки різним тренувальним вправам, численним перекладам з однієї мови на іншу, використанням різноманітних словників ортологічного характеру та тлумачних.

Вправи з лексичним складом української мови змушують учня російськомовної школи заглибитися в потаємну семантику слова на рівні його коннотацій, розвивають "чуття мови", спрямовують дітей на самовдосконалення, внутрішнє прагнення до краси.

Робота з морфологічними засобами виразності має свої особливості. Вона передбачає ознайомлення учнів з функціями граматичних категорій і варіантних граматичних форм у художньому стилі мовлення. Образні властивості іменника виявляються у синонімічних формах граматичних категорій роду, числа і відмінка: паралельному вживанні закінчень іменників чоловічого роду однини у давальному і місцевому відмінках; у використанні безприйменникового і прийменникового родового відмінка на означення приналежності; у використанні кличної форми; у вживанні паралельних форм роду окремих іменників; у вживанні форм множини іменника в значенні однини і однини в значенні множини. Наприклад. 1.І славно-славно йти мені між житами до жита (М. Стельмах). 2. Бджола колише марево гречок (А.Малишко).

Стилістичні функції прикметників різнобарвні. В контексті роботи над образним мовленням учнів 5-9кл. найкраще послуговуватися такими експресивними можливостями прикметників, як: паралельні форми ступенів порівняння, форми безвідносної міри якості, порівняння при прикметниках, повні і короткі форми (1.Многоцвітна, тепла, ясна, наче дівчина в вінку (І. Франко), 2.Гори мої високії (Т. Шевченко)).

Серед займенників стилістично виразним є займенник ти, а присвійні (мій, твій, свій,наш) створюють емоційну напругу, надають мовленню експресивного відтінку. Наприклад: 1. Стояла я і слухала весну (Леся Українка). 2. Мій сад, твій дім і наше небо над землею (Д. Митрук).

Варіанти форми часів і способів дієслів стилістично диференційовані і теж можуть бути прекрасним інструментом для створення образності: динамічних описів, персоніфікації, звуконаслідувань тощо. Дієслівною експресією часто користуються письменники: 1. О.Гончар: Море випліскує хвилю за хвилею, миє й миє косу. 2. П. Мирний: Все кругом пищало, верещало, гуло. 3. В. Крищенко: Зазолотила осінь навкруги розгонисті дніпровські береги.

Прислівники увиразнюють ознаку дії, ознаку іншої ознаки, предмета, пов'язуючись у реченні з дієсловом, прикметником, іншим прислівником, іменником, вказують на обставини, вживаються як головний член у безособовому реченні. Значна група прислівників виразна своїм значенням. Всі ці якості прислівників слугують базою для створення образності. Наприклад. 1. Стежка лагідно здіймалася вгору. (М. Коцюбинський). 2. Віясто гляділися верби (О. Олексенко).

Морфологічний рівень передбачає використання службових частин мови як засобів створення образності у мовленні. Так прийменник , курсив, як правило, виступає стилістично нейтральним, шляхом сполучення з іменником вносить тонкий семантичний відтінок (біля, край, побіля, посеред, коло, при - синоніми), повторення створює увиразнене висловлювання (В жадобі життя, в жадобі творчості, в жадобі пізнання була неперевершеною (М. Стельмах)).

Частки виступають полісемантичною категорією, експресивні можливості часток розкриваються лише у контексті (Спускатися на саночках туди, аж де Аскольдова могила (Остап Вишня)). Вигуки часто виступають засобом емоційності і експресивності. Кількаразовий повтор, ампліфікація створюють емоційну виразність. Звуконаслідувальні слова надають яскравості та емоційності описам та розповідям (Над всрібленими росами луками пливе дивовижна луна – турр- туурр-тур...(І.Цюба)).

В галузі синтаксису стрижнем образності виступає синонімія синтаксичних одиниць. Словесник орієнтує учня не лише на точність передачі змісту висловлювання, а й на забарвлення конструкції. Серед синтаксичних конструкцій є такі, що поряд з інформативною функцією несуть емоційно-експресивну. Так, неоднозначно-особові речення виразні, ця якість простежується у контексті , де ці речення можуть виступати як складові частини складного – складносурядного, складнопідрядного, безсполучникового речень. Називні речення завдяки лаконічності і точності повідомлення надають емоційності, увиразнюють зображувану мовцем картину, вводять у світ авторських роздумів. При створенні описів природи, розповідей, портретів, характеристик однорідні члени у реченнях створюють не лише інформативну точність, а й виразність через прийоми градаційного розташування, повторів, увиразнення кожного з членів однорідного ряду, попарне об'єднання близьких у смисловому відношенні однорідних членів. Звертання посилюють виразність, особливо вживанням при них вигуків, інтимізуючих слів, відокремлених поширених прикладок,та образно забарвлюють мовлення перифразами, прикметниками, що вживаються у значенні іменників. Відокремлені конструкціі, вставні слова, словосполучення і речення - це широковживані засоби, якими послуговуються в експресивному синтаксисі. Отже, вільно оперувати синтаксичними засобами увиразнення можна лише достатньо володіючи ними.

Продукування висловлювань в системі роботи над образним мовленням – процес складний і певною мірою суперечливий: з одного боку, воно є актом індивідуальної творчості мовця, з другого – воно основане на нормах літературної вимови. Розвиток образного мовлення в неадекватному мовному середовищі передбачає оволодіння усіма мовними засобами, диференціацію, розраховану на практичне застосування конкретних зображально-виражальних засобів. Робота має бути комплексною, оскільки одиниці всіх мовних рівнів функціонують у мовленні нерозчленовано, і образність являє собою поліфункціональний, багатокомпонентний утвір. Сама ж система формування навичок образного мовлення у російськомовних школярів є багатовекторна та взаємопроникаюча.

Література:

  1. Мельничайко В.Я. Лінгвістика тексту в шкільному курсі української мови. – К., 1986. – с. 166.

  2. Пентилюк М.І. Робота із стилістики в 4-6 класах. – К., 1984. – с. 133.

  3. Стельмахович Л.Г. Система роботи з розвитку зв'язного мовлення в 4-8 класах. – К.: Рад. школа., 1981. – с. 136.

Loading...

 
 

Цікаве