WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Шляхи оволодіння образним мовленням - Реферат

Шляхи оволодіння образним мовленням - Реферат

Реферат на тему:

Шляхи оволодіння образним мовленням

В низці гострих питань сучасної лінгводидактики – викладання української мови в школах з російською мовою навчання. Процес навчання російськомовних дітей, серед яких не лише генетичні росіяни, а й зросійщені українці та представники інших національностей і народностей, має свої особливості, зумовлені взаємодією та взаємовпливом української і російської мов через їх спорідненість.

Аналіз мовленнєвої діяльності учнів основної ланки зазначених шкіл засвідчив, що діти часто алогічно, невпорядковано висловлюють свої думки, демонструють низький рівень аналізу мовленнєвого матеріалу, конструювання і редагування власного висловлювання, невміння послуговуватись українською образністю, її зображальними та виражальними засобами.

Удосконалена чинна програма надає перевагу комунікативно-діяльнісним, особистісним, лінгвістично-культурологічним підходам з метою розвитку мовленнєвої компетенції російськомовних школярів, та не враховує такого окремого напрямку роботи вчителя словесника, як розвиток образного мовлення.Натомість зміст програмового матеріалу включає певний обсяг знань, умінь, способів дій, які сприяють розвиткові в учнів означеної комунікативної якості мовлення, актуалізуються питання значущості збагачення словника дітей стилістично забарвленою лексикою, т.б. різноманітними фразеологізмами, прислів'ями, приказками, синонімами, антонімами.Попри позитиви поза увагою залишається безпосереднє вивчення окреслених виразників образності як вагомих складових образного мовлення, які перебувають у програмах з української мови та літератури у розрізненому вигляді та потребують певної систематизації відповідно до їх основного спрямування – зробити мовлення учнів естетично привабливим, емоційно насиченим, образним.

Образне мовлення – полікомпонентний утвір, що обіймає психологічний, лінгвістичний, естетичний та лінгводидактичний аспекти; це невід'ємна складова мовленнєвої культури учнів. Благодатною для формування навичок образного мовлення, з точки зору психологів та лінгводидактів, є основна ланка (5-9 класи), так як на цей період припадає систематичний курс вивчення української мови. Своєрідність процесу навчання українського образного мовлення в неоднорідному мовному середовищі зумовлює розробку спеціальної методики, яка включає три взаємопов'язані етапи: теоретично-інформаційний, тренувальний, комунікативно-творчий. Розвиток образного мовлення має спрямовуватись на: а) проведення систематичної і послідовної роботи з виразниками образності (їх вивчення на основі спостережень за стилістичним функціонуванням у контексті, виконання певних навчально-тренувальних дій з ними, їх доречне використання під час продукування монологічних висловлювань ); б) надання домінуючого значення використанню художнього тексту в процесі розвитку образного мовлення; практичну дієвість, навчально-виховний потенціал (сприяє виявленню закономірностей функціонування виразників образності, іх міжрівневих зв'язків, поєднанню навчання й виховання через мовну форму та змістове наповнення); темпи розвитку, що зумовлюються міцним засвоєнням теоретичного матеріалу, позитивним переносом знань з російської мови, усвідомленням їх доцільності і ролі у мовленні загалом, формуванням в учнів комунікативно-мовленнєвих і комунікативно-стилістичних умінь; в) безпосередній взаємозв'язок у навчанні мови і літератури (реалізація межпредметних зв'язків, урахування можливостей інтегрування їх навчального матеріалу); г) емоційне насичення занять , їх методичне забезпечення (раціональне поєднання різних видів і типів уроків, добір відповідних методів і прийомів роботи з виразниками образності); д) стимулювання словесного самовдосконалення учнів у зв'язку з усіма видами мовленнєвої діяльності (продуктивної, рецептивної, навчально-мовленнєвої, художньо-мовленнєвої).

У формуванні умінь і навичок образно висловлювати свої думки велике значення мають вправи, які активізують пізнавальну діяльність та творче мислення учнів, включають частково-пошукові і проблемні завдання, сприяють глибокому засвоєнню відомостей з лексики і граматики, виробленню умінь добирати і використовувати мовні засоби з урахуванням значення, емоційно-експресивного і стилістичного забарвлення, сфери спілкування, конкретної ситуації мовлення, адресата; осмисленню функцій мовних засобів у відповідних стилях мовлення, прийомів їх використання з метою увиразнення інформативності висловлювання, емоційності і експресивності; формуванню поняття про взаємозв'язок у висловлюванні нейтральних мовних засобів і стилістично забарвлених. Вправи на повний і частковий стилістичний аналіз ведуть до осмислення змістової, жанрово-мовленнєвої і стилістичної структури текстів. Особливу роль відіграють вправи на творення текстів. Вони розмежовуються на такі, що виконуються на основі опорних текстів, і такі, які вимагають абсолютної самостійності – глибокого розуміння теми, самостійно визначеної основної думки, типу і жанру мовлення, добору мовних засобів і стилістично доречного їх використання при написанні тексту визначеного стилю. Завершальний етап роботи над текстом – стилістичне редагування. Така система вправ враховує різноаспектні позиції лінгвістів і методистів в контексті розвитку мовленнєвої компетенції учнів і знаходить реалізацію завдяки спостереженням, аналізу, експериментам, дослідженням.

Спостереження використовуються з метою формування мовного чуття у розпізнаванні виражальних мовних засобів. Цей процес надзвичайно важливий за умов,що російськомовні діти не завжди адекватно сприймають такі образні вислови, як: піймати облизня; пекти раки; вискочив, як Пилип з конопель. Кожному вислову передує народна традиція, кожен несе внутрішній зміст, потаємну образність. Метод спостереження пов'язаний з іншими і лежить в основі лінгвістичного аналізу, лінгвістичного експерименту, лінгвістичних досліджень.

Лінгвістичний аналіз – один із основних методів формування поняття про виразники образності, різновиди тропів, стилістичних фігур. При аналізі встановлюється взаємозв'язок між завданням мовлення і добором мовних засобів для реалізації цих завдань. Повний лінгвістичний аналіз зв'язних текстів формує у школярів уміння розмежовувати функціональні стилі, образні одиниці на усіх мовних рівнях та передбачає : а) виразне читання тексту; б) визначення теми і основної думки; в) осмислення мети і завдань мовлення; г) дослідження функцій нейтральних і стилістично забарвлених мовних засобів – лексичних, морфологічних, синтаксичних – у тексті; д) пояснення прийомів використання мовних засобів у текстах, для яких характерною є функція впливу; е) умотивоване визначення усіх засобів образності у зв'язку із стилем. Повний лінгвістичний аналіз веде учнів до усвідомлення того, що використання мовних засобів визначаються специфікою стилю. Кожний мовний засіб у художньому стилі діє з допомогою створених образів на почуття і думки читачів, слухачів.

Доцільність використання тих чи інших мовних засобів встановлюється за допомогою стилістичного експерименту, коли замінюється використана автором лексична, морфологічна чи синтаксична одиниця синонімічною і вмотивовується авторський добір. Робота над словом, пошук найвдалішого способу передачі думки вимагають великого напруження творчих сил. Учні з'ясовують доцільність авторського слововживання, проникаючи в художнє навантаження тексту, настрій. Важливим при цьому виступає добір текстів для експерименту, головним критерієм якого повинна стати художня довершеність. Школярі повинні усвідомити, що справжні шедеври словесного мистецтва завжди є результатом великої праці.

Лінгвістичні дослідження використовуються з метою формування умінь встановлювати мовні закономірності. Дослідження ефективні лише за умов ґрунтовних теоретичних знань із різних розділів мовознавства та умінь проводити спостереження, аналіз, експеримент. Розглянемо деякі з них.

Вправи з лексики (пояснення лексичного значення слова, дослідження прийому використання багатозначного слова, розкриття змісту переносного значення слова, зіставлення міжмовних омонімів та ін.) знайомлять учнів з формативною функцією українського слова, з словами стилістично нейтральними і стилістично забарвленими. Хоча перші можуть виступати як образні одиниці в авторському тексті, якщо вони складають групу т.з. "запашних" українських слів (побережник (сторож), оберіг (талісман), світлина (фотографія)). Системою вправ передбачається вироблення в учнів мовного чуття, ознайомлення з емоційно-експресивною лексикою, що створює підвищену виразність.

Важливе значення мають вправи з багатозначними словами, синонімами, антонімами. Основною вимогою до їх вживання є забезпечення точності передачі змісту висловлювання у контексті. У художньому тексті багатозначні слова використовуються як зображально-виражальні засоби, часто в одному і тому ж реченні чи контексті виявляють кілька значень. Це надає висловлюванню образності (Її зореюназивали, ясною зіркою (М.Рильський)). Для образного змалювання дійсності використовують стилістичний прийом зіткнення прямого й переносного значення багатозначного слова у контексті (Серце у нього – червона жоржина, синю жоржинударує мені (В.Крищенко)).

Loading...

 
 

Цікаве