WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Художня література ноосферної освіти - Реферат

Художня література ноосферної освіти - Реферат

Реферат на тему:

Художня література ноосферної освіти

На початку третього тисячоліття ми відзначаємо появу нових, удосконалених освітніх систем, серед яких й ноосферна освіта. Оскільки потенційну сферу життя на планеті в майбутньому традиційно називають ноосферою або сферою розуму, за термінологією В.Вернадського, подібна освіта покликана виховувати людину з цілісним, здоровим мисленням.

Метою сучасної літературної освіти є формування гармонійного типу мислення особистості, основаного на логічному (лівопівкульовому) й образно-інтуїтивному (правопівкульовому) мисленні, що своєю чергою впливає на створення цілісної, а не дискретної картини світу. Словесне мистецтво створює картину природного, соціального і психологічного світу, яка виконує надзвичайно важливу психорегулятивну функцію. Виходячи з основної естетичної мети художньої літератури, на нашу думку, варто особливої уваги надавати інформаційним згортуванням (стислій інформації), що виникають у процесі мислення, і пов`язуються з інформативно- наративною, ігровою й розвивальною роллю художнього слова .

Метою даної статті є спроба теоретично обґрунтувати та окреслити деякі елементи аналізу художнього тексту, що відповідають природним можливостям головного мозку.

Рушійною силою поведінки учня на уроці літератури є мотивація. У мотиваційній сфері значне місце посідають їх життєві орієнтації в поведінці. Власний педагогічний досвід дозволяє стверджувати, що переважна частина школярів на уроці є адаптивною, т.б. пов`язаною з набутими ресурсами, а їх вибір адаптації – це відмова щось змінювати, „намагання уникнути нового, невідомого" за О. Леонтьєвим [ 3; 161].

Спроможність створювати нове і втілювати його у життя є рисою креативної людини. Бажання учителя спрямувати учня на творчу діяльність має ґрунтуватися на інформації, що креативність – це стійка сукупність рис, що спонукають до пошуку нового, оригінального, нетипового, забезпечує прогрес розвитку. Кожен акт творчості при цьому є актом самореалізації, а можливо, й акту творення майбутнього. У процесі аналізу художнього тексту учень має спиратися на такі особистісні риси: незалежність (неконформність оцінок та суджень), відкритість (сприйнятливість до нового, незвичного), висока толерантність до невизначених і невирішених ситуацій, конструктивна активність цих ситуацій, розвинене естетичне чуття, спрямованість до краси та ін.

Щоб підняти учня на інтерпретаційний рівень, потрібне регламентоване середовище з демократичними (суб`єкт – суб`єктними) стосунками на уроці. Тому основною характеристикою уроку літератури є створення передумов (мотивація) для розкриття внутрішніх ресурсів особистості, прояв уже закладених у ній потенціальних можливостей, націленість на розкриття „Я"- особистості посередництвом усіх каналів сприйняття.

Література має унікальні можливості в порівнянні з точними науками через своєрідність кодування і символізації. Словесник у своїх анотаціях має добирати таку інформацію, яка забезпечила б емоційне сприймання, піднесення і формування у школяра рецепторів почуттєвого досвіду. Важкий для інтерпретацій текст може стати доступним , врахувати факт, що найбільша кількість інформації передається кодом ідей, символів і організує аналіз матеріального світу, художньо інтерпретованого митцем, через органи чуття.

Так, на уроці аналізу новели М.Коцюбинського „Intermezzo", учитель має поставити за мету зреалізувати активну позицію десятикласника в самопізнанні, в самоудосконаленні, наприклад, шляхом аналізу мови твору у формі невеличкої лабораторної роботи. Проаналізувавши систему асоціативних (зорових, тактильних, слухових, смакових) образів, на основі рефлективних методик діти уявляють, як перо письменника „танцює" білим аркушем, намагаються зрозуміти „письменницьку кухню", виділяють домінантні образ-символ СОНЦЕ, НИВИ, Я . Вони виявляють себе в ключовому слові, „притягують" до себе інші компоненти тексту й відбувається символізація всього мовного відрізку новели. У результаті переживання образів школярі засвоюють слово у всій різноманітності його значень, доходять висновку щодо творення тропеїчних засобів, й уривок сприймають уже не просто як взірець опису, а як явище – єдність людини й космосу.

Розуміючи, що людство стало на новий важливий етап свого розвитку – інформаційний, учитель має розуміти значущість інтеграції різних областей знань, що дозволяє формувати нову картину світу, яка докорінно відрізняється від попередньої, бо людина в ній розглядається як цілісна динамічна система.

Звернувшись до драми-феєрії „Лісова пісня", словесник доводить, що геніальність Лесі Українки як драматурга і філософа центрована у творі зіткненням понять-символів ДУША і ТІЛО. Душа символізує те вічно живе, невмируще, що характеризує природу як цілісність, а тіло – той матеріальний світ, що є в постійній зміні, в русі. Ця антитеза виявляється в циклі пір року, у вчинках персонажів тощо. Неабияку значущість у творі має образ ДУБА. Сягаючи міфологічного мислення, ідей Геракліта й Екклізіаста, Бергсона драматург закорінює у цьому образі свою надідею. Тому словеснику на уроці варто використати візуальний графічний образ дуба-світового дерева (образон), щоб учні уявили дуб за життя дядька Лева та після смерті його, визначили місце героїв-персонажів через критерії добра і зла (як ниток життя, що відтворюють світобудову) по відношенню до дуба. Використавши такий фрагмент на уроці, можна задіяти духовні й матеріальні начала, логіку й образ, дух і розум, тобто, побачити людину як мікрокосм.

Сприйняття й переробка інформації, що несе текст художнього твору, націленість на розкриття потенціальних можливостей посередництвом креативної діяльності учня відповідає природі його мовленнєвої діяльності людини.

Навчальний мислеобраз мотивується як мікроструктура конкретного знання, занурена в довготривалу пам`ять людини. Важливо на уроці літератури навчити учня користуватися новим мислеобразом, тобто зробити його творчою рухомою мікроструктурою мислення, долучити його до динамічного потоку раніше набутих мислеобразів та відтворити їх у процесі мовлення, створити цілісну особисто орієнтовану систему мислеобразів з окремої теми шкільного літературознавства. Так, біоадекватні ресурси можна використати в самій структурі уроку (Тема. Імпресіонізм):

I етап. А-фаза (активність). Бесіда, постановка проблеми, створення навчальної ситуації.

II етап. RE-фаза (релаксація). Набуття нових знань. Формування мислеобразу світу імпресіонізму як частини світу літератури в цілому.

III етап. А-фаза. „Виведення" образу інформації на рівень словесного осмислення, візуального графічного образу(образону). Формування багатоканального зв"язку між абстрактною інформацією та персональним образом.

IV етап. Розвиток теми. Акцентування уваги на естетичних принципах, за допомогою яких творяться світи.

V етап. Практична робота з текстами на зіставленні з фотоілюстрацією К.Моне, прослуховуванням фрагменту музики Дебюссі.

На такому уроці все об`єктивно, суб`єктивно, фізіологічно й психологічно має працювати на мислеобрази. Метод, оснований на психофізіологічних особливостях організму, націлений на залучення до роботи двох півкуль головного мозку та різних каналів сприйняття інформації, де мовленню відводиться ключова роль. Такий процес показано на схемі 1:

Мовленнєво-мисленнєва діяльність учня

ВІДЧУТТЯ - ПОЧУТТЯ – СИМВОЛ – МИСЛЕОБРАЗ – СЛОВО – ДІЯ - РЕЗУЛЬТАТ

I

II

III

IV

Лінгвістичний

(акомодація інформації у свідомості через слово-образ, відпрацьований на 1-3 етапах)

Логічний

(дискурсивно-логічне осмислення інформації)

Символьний

(згортування почуттєво-логічної інформації )

Сенсорно- моторний

(чуттєве сприйняття)

Як зазначено на схемі, на четвертому лінгвістичному етапі слова використовуються як засіб вираження, інтерпретації уже пройдених перетворення образів. Поняття й образи, якими оперує цілісне мислення, складають дві сторони єдиного процесу, при якому саме мовленню відводиться роль акомодації інформації у свідомості через слово-образ. Показані етапи співвідносні з відомою системою етапів пізнання за Ж.Піаже [ 4] .

Щоб не допустити школяра бути фрустрованим через неспроможність осягнути окремі одиниці тексту, учитель-словесник має усвідомити , що рівень літературної компетенції учня тісно пов'язаний з вагомим інструментом пізнання світу, яким виступають образи і символи. Останні є водночас методом вираження реальності, часто прихованих скарбів духовності народу.

Слово-образ у творчості багатьох українських письменників виступає згущеною інформацією, що передається генетично, представляє універсальні концепти, пов`язані з психотипічними феноменами внутрішнього світу людини і фіксується у назві твору. Закодовані у назві символи („Бояриня", „Собор", „Чорнобильська мадонна", „Вир", „Зачарована Десна", „Тіні забутих предків") стають художніми прийомами, золотим ключем, який відкриває шлях до розкриття ідейно-естетичних засад твору, допомагають стати на рівень інтерпретації.

Використовуючи біоадекватний метод, учитель має можливість управляти пізнавальною мовленнєво-мисленнєвою діяльністю учня через апарат емоцій і відчуттів.

Сучасна когнітивна методика визначає найголовнішим серед своїх завдань оволодіння учнями концептами – ментальними прообразами (нерозчленованими уявленнями про об'єкт), глибинними значеннями розгорнутих структур тексту, що є втіленнями мотивів та інтенцій автора, для розвитку пізнавальної активності учнів та адекватного сприймання текстової інформації. Семантика концепту містить комплекс позамовних відомостей, що ґрунтуються на знаннях про світ, здобутих у результаті колективного досвіду людства. Кожен концепт пов'язаний з деякими іншими, і разом вони утворюють домени (фони), з яких вичленовується концепт. Упорядковане поєднання концептів у свідомості людини складає її концептуальну систему.

Концептуальна система не є стабільною. Вона динамічна, весь час змінюється під впливом постійного процесу пізнання. Компоненти концептуальної системи фрейми – структури, що репрезентують стереотипні, типізовані ситуації у свідомості (пам'яті) людини та допомагають ідентифікувати аналогічну нову ситуацію, ієрархічно впорядковані репрезентації певної стандартної ситуації дійсності. А здійсненню мети цілісного мислення сприяють різні форми й прийоми педагогічної діяльності (міжпредметні зв`язки, інтегровані уроки), нові методи викладання (метод художніх асоціацій, метод художнього переживання, метод занурення в культуру).

Loading...

 
 

Цікаве