WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Культура здоров'я старшокласника - Реферат

Культура здоров'я старшокласника - Реферат

Вік ліцеїста характеризується досягненням найвищих темпів психологічного розвитку, що базується на сформованості біологічних і психічних процесів. У віці ранньої юності, на думку психологів, психіка людини особливо схильна до розвитку й виконання аналізу й регуляції власної поведінки і діяльності в групі. Для цього віку старшокласника характерні найменші величини латентного періоду реакцій на прості, комбіновані і словесні сигнали, оптимум абсолютної й різницевої чутливості аналізаторів, найбільша пластичність в утворенні складних психомоторних й інших навичок, відзначається найвища оперативна пам'ять і швидкість перемикання уваги, здатність рішення вербально-логічних завдань і т.д.

Психологічне благополуччя в цьому віці особливо важливе, тому що це найяскравіший, значущий і небезпечний вік, коли дитина перетворюється в дорослу особистість і переживає особистісну нестабільність. Цими обставинами визначаються й завдання соціального педагога, психолога або куратора.

Соціальне благополуччя визначається здатністю людини взаємодіяти із соціумом, з іншими людьми. Воно виступає як міра соціальної активності, діяльного відношення людини до світу й виражає єдність особистого й колективного, суспільного і індивідуального. Його важливим компонентом є суб'єктність, що розуміється як здатність людини бути джерелом власної активності і творчого відношення до суспільного буття, до життя інших людей. Соціальне благополуччя залежить від відповідності особистісному, професійному і соціальному самовизначенню, від задоволення сімейним і соціальним статусом, від гнучкості життєвих стратегій, їхньої відповідності до соціокультурного середовища і ситуації.

Духовне благополуччя - комплекс якостей людини, що відповідають і виражають єдність психічного і фізичного, соціально-особистісного і персонально релігійного змісту людини. Духовні якості завжди спрямовані на розвиток і твердження істино людського в собі й у людях, на формування культури збереження й розвитку людини як виду. Духовні сили людини вивільняють резервну психічну енергію, розкривають творчі здібності, стимулюють і зміцнюють психофізіологічні функції й здоров'я в цілому. В особливих випадках вони надихають на рекорди і відкриття, допомагають пережити найтяжкі життєві труднощі. Духовне благополуччя - це гігієнічний аскетизм, навантаження, що тренують, активна творчість і співтворчість всіх людей у творенні Здоров'я, співтворчість людини з Природою й Розумом, служіння ідеалам Істини, Добра й Краси. Духовне благополуччя - одне з основних умов найбільш повної реалізації потенціалу людини [4, 6, 8, 9, 17].

Таким чином, у соціально-педагогічному плані здоров'я і благополуччя практично тотожні – це процес нормальної життєдіяльності, задоволення потреб, що відповідають інтересам, цілям, прагненням, людини, спрямованим на добро, красу, істину, на благо собі й людям. Тому діяльність педагога повинна бути спрямована на розвиток здібностей благополуччя учня й мати суб'єкт-суб'єктну основу відносин.

Уточнимо поняття культури здоров'я старшокласника. Загальне визначення культура (лат. cultura - оброблення) – це соціально-прогресивна творча діяльність людства у всіх сферах людського буття й свідомості. Культурна діяльність, процеси і явища в суспільстві надзвичайно складні через багатофакторність навіть основних своїх складових. Прийнято говорити про матеріальну (техніка, виробничий досвід, матеріальні цінності й ін.), духовну (філософія, наука, мистецтво, література, мораль, освіта й ін.) і політичну (цілі, засоби, соціально-політичні групи, рухи, відносини тощо) культури.

Культура - це поняття, що позначає сучасний історичний рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, та представлене типами й формами організації життя й діяльності людей. Це сукупність досягнень людства, все багатство матеріальних і духовних цінностей, які ним створюються; це інтегральний образ, що поєднує науку, освіту, літературу, мистецтво, мораль, уклад життя при визначальній ролі світогляду.

Соціально-педагогічний аспект культури більш конструктивно визначається через зазначення елементів (складові) культури [19]. Культура це:

- надбіологічний спосіб адаптації людства до природного середовища, що змінюється;

- форми й способи комунікацій людей;

- соціальна пам'ять людства;

- нормативно-правова запрограмованість поводження людей;

- характеристика типу суспільства або сучасна стадієя його розвитку;

- єдність людських дій, відносин, установок, які забезпечують соціальну стабільність.

Сьогодні при аналізі культури часто вживається складова якості життя, вона включає рівень освіти, здоров'я, доходів, соціальної захищеності, свободи особи, творчості тощо.

Культура тіла, культура харчування, культура житла, фізична культура, культура виробництва тощо – найдавніші інститути людського співтовариства. У загальнонауковій літературі розрізняють культуру особистості, індивіда, групи, суспільства і цивілізації. Культура особистості – це сукупність її способів поведінки, методів діяльності, мислення й результатів спілкування й діяльності. Вона відображає рівень розвитку, що проявляється в системі індивідуальних цінностей, характері діяльності, поведінці, способі життя, здібностях, творчих силах, світогляді, фізичних і духовних силах. Культура людини, безумовно, впливає (а сьогодні й визначає) на його індивідуальне здоров'я через процес його соціалізації, через систему економічних, ідеологічних, політичних, духовних цінностей, через підпорядкування прийнятим у суспільстві зразкам нормального поводження і способу життя [4 - 9, 13, 15, 19].

Таким чином, культура особистості, з позицій педагога, - це система життєвих орієнтацій людини, сфера її духовної, ціннісної, комунікативної організації, які визначають норми поведінки, мислення, почуття, а в цілому й світогляд. Це вказує на керуючу (визначальну) роль культури в життєдіяльності людини. А життя, життєдіяльність, життєтворчість, життєвий шлях є відкритою системою кожного індивіда, що самоорганізується, у якій керуюча частина є саме культура індивіда (що включає його світогляд) у широкому значенні слова. Сутність культури здоров'я старшокласника може бути визначена як індивідуально-цілісна структура самосвідомості, що проявляється в єдності фізичних, біологічних, психологічних, соціальних і духовних складових її особистості, що визначають його спосіб життя, її персональний зміст і властиво здоров'я. Вона є основою розвитку всіх різновидів культур, всіх сторін життя людини і задає її розвиток як неповторного цілісного індивіда. Для ліцеїста, майбутнього лікаря культура здоров'я покликана перетворити будь-яку сферу діяльності (особливо професійної діяльності) людини в спосіб психофізичного, біосоціального й духовного оздоровлення оточення, тому що вона характеризує відношення до життя, до здоров'я, до життєтворчості і удосконалення і себе і середовища.

Розглянемо далі змістовну сторону поняття культури здоров'я. Підвищення ролі освіти в сучасних умовах інтенсивної трансформації державних і соціально-економічних інститутів суспільства привело до витіснення концепції "освіта на все життя" концепцією "освіта протягом життя", що була прийнята світовим співтовариством і стала основою для програми ЮНЕСКО "Освіта для 21 століття". У цьому зв'язку зміст поняття культури здоров'я старшокласника повинне акцентувати увагу на тім, що тільки здорова людина здатна найбільш ефективно створювати значущі духовні й матеріальні цінності, генерувати нові ідеї, творчо ставити і розв'язувати проблеми, формувати і найбільш повно задовольняти свої потреби. Це положення вимагає корекції пріоритетних напрямків освіти, зокрема, забезпечення в кожному навчально-виховному закладі відповідних умов для формування культури здоров'я учнів, тим більше - для навчальних закладів з медичною спрямованістю. При цьому співвідношення значущості керуючої і керованої частин у системі здоров'я повинне визначатися з урахуванням соціально-біологічного віку учня. Підкреслимо, що для віку ліцеїста рішення завдань самовиховання й самовдосконалення, що є передумовами для формування культури здоров'я, має принципове значення.

Зміст культури здоров'я (стосовно до медичного ліцею) має виражену освітню спрямованість і розглядається як одна з основних характеристик оптимізації навчально-виховної діяльності. Це актуалізується наступними умовами. Досягнення так званого "практичного здоров'я" як середньостатистичної норми (середнє між хворобою й здоров'ям) життєдіяльності організму людини певного віку в конкретних на даний момент умовах існування не можна визнати задовільним. Дослідження останніх десятиліть переконують у тім, що нормою здоров'я людини варто було б вважати стан життєздатності і гомеостазу конкретної особистості у віці 20 - 30 років в оптимальних умовах існування. Такий стан короткочасний, але в цьому стані ймовірність хвороби і загибелі організму мінімальна. Пізніше гомеостаз організму людини, як правило, внаслідок старіння відхиляється від цієї норми. Старіння, у свою чергу, супроводжується виникненням хронічних захворювань, що знижують рівень життєдіяльності організму. Культура здоров'я ліцеїста повинна свідомо орієнтувати його на "ідеальне" індивідуальне здоров'я, на такий спосіб життя і стан середовища, щоб зберегти його на досить тривалий час [1, 5, 9, 10 - 14].

Loading...

 
 

Цікаве