WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Щедрість творчої палітри Олени Гринник - Урок

Щедрість творчої палітри Олени Гринник - Урок

Квітки яскравими грудьми.

Сюди курчат квочки скликали,

Тут безтурботно грались ми.

Малі зовсім і трохи старші,

Трудились, здібними росли,

Образи та секрети наші

До мальв і матері несли. ...

От розійшлись по світі вільнім,

Не чути рідних голосів,

Та ненька й мальви - нероздільні

У самовідданій красі.

Сад шумить

Натруджені руки

бачу, мов живими,

Що життєву нитку

спряли не одну.

Матусенько рідна!

Вашими очима

Дивлюся у свого

серця глибину.

Чи не відступилася я

у великім?..

А чи згідно совісті

діла були?

Мамо! Вміли Ви

лише добро творити,

Свято, чесно й просто

на Землі жили.

Сіяли і жали,

буряки сапали,

Хліб ясний, мов сонце,

залюбки пекли,

Шили Ви і прали,

а пора настала –

Тихо, з гідністю

у вічність відійшли.

Замість себе світу

залишили дочок,

І п'ятьох синів

зростили - як дуби!

Плодоносить

Вами плеканий садочок, -

Продовжено життя

нової доби!

Чорне слово

Потягнуло холодом із ями

Чорне і жорстоке слово "смерть".

Підійшло впритул: не стало мами!

Це безглуздя! Не повірю! Геть!

Сонце потемніло від печалі, Знявши шапку, зупинився час... Не хотілось жити мені далі, - Все на світі полишило нас.

Втратила значимість людська мова. Щезло пройдене й майбутнє - враз! Лиш благала я безтямно знову: - Мамо! Подивіться ще хоч раз!

Навкруги обличчя розпливались... Нащо квіти в зелені вінків?! Кинутись в провалля виривалась У відчаї із дужих рук братів.

Дорожімо нашими батьками, Дім любов'ю сповнюймо ущерть! - Поки не сичить змією з ями Чорне і жорстоке слово "смерть"!

Легендарне місто

Легендарнеє місто, Мирне і голубе, Бухти, ніби намисто, Обіймають тебе.

Білі чайки торкають Сині хвилі крильми, Кипариси вітають, - Севастопольці ми!

Севастополь - твердиня В чорноморській красі, Серед міст України Гідне місце посів.

Море, скелі й кургани - Свідки грізних боїв. Бережем, пам'ятаєм Честь і славу батьків!

Флот на Чорному морі - То державності знак. Всі шторми переборе Український моряк!

Станем всі воєдино - З неба, суші й води, Захистить Батьківщину Ми готові завжди!

Кораблями потужно Пролягає наш путь, Хай в любові та дружбі Всі народи живуть!

Усміхайся привітно, Шли назустріч прибій, Прославляйся і квітни, Севастополе мій!

Український флот

Є Український Флот! - радію, -

Міцніє, досвід набува:

То пишеться одвічна мрія,

Держав історія нова.

Разом з флотами Чорномор'я –

Навчання спільні ВМС:

Мужніють моряки в дозорах,

В морських походах - світ чудес!

У офіцерів - гарна форма,

Тризуб Із якорем зріднивсь.

Сучасних кораблів проворних

До сонця стяги піднялись.

У нас, немов міські трамваї,

По бухтах ходять катери,

Над ними вітер розвіває,

Глянь: синьо-жовті прапори!

Живе мо у морській державі,

В нас дух козацький - не зачах!

Наш Український Флот - по праву –

Стоїть на водних рубежах!

Біля моря

Де біля моря гуляють двоє,

Шепоче хвиля, ляга до ніг.

Ласкаве море шумить прибоєм,

А місяць в небі, мов оберіг.

Про що воркують жадані, милі?

Не помічають, що пізній час?

Не підслухайте, цікаві хвилі,

Не підглядайте їх, зорі, враз!

Не заздріть юним, любові повним,

1 не зітхайте в самотині,

Гранітні скелі, сумні, безмовні,

І золотавий пісок на дні.

Вода холодна вас обнімає,

Є в ній неспокій і глибина.

Вас гріє сонце, вітрець гуляє,

Та тільки людям Любов дана!

Де море й берег межують пінно,

З'єднались двоє, немов навік.

Закрила місяць хмаринка тінню,

Щоб таємницю обох зберіг...

Червоні вітрила

Легенда про червоні паруси,

Романтику, Ассоль і капітана

Чудесна: волею небесних сил

Здійснилась мрія, зустріч довгождана.

У кожного бувають у житті

Свої вітрила і любові кроки,

Високі мрії, думи золоті,

Та птиці щастя вік, на жаль, короткий.

Приспів:

Ти чудо-казку в моря попроси,

Воно чарує всіх і має силу:

Хай знов сяйнуть червоні паруси

Кометою під синім небосхилом!

Коли здається: зіграна вже роль, Коли життєві опускаєш крила, Умій чекати, як колись Ассоль, У пурпурові вірити вітрила. Вогонь любові в серці пронеси Через тривоги, розпачі й розлуки. Живе одвічне прагнення краси - Ассоль до тебе простягає руки!

Наказ

(гумореска)

У парку – зелени гомін,

Сонячна година,

Сидять поруч незнайомі

Юнак і дівчина.

Так сподобалась сусідка,

В серці кров бунтує!

Нахиливсь до неї швидко

І смачно цілує...

Бачить: опору немає.

Він цілує вдруге

І здивовано питає,

Чом мовчить подруга?

- Бо мені ще юним віком

Мати наказала:

З незнайомим чоловіком

Щоб не розмовляла!

Безкорислива любов

(гумореска)

Тебе кохаю щиро, признаюсь!

Але бентежить серденько юначе:

Чи дасть для нас квартиру твій татусь?

Чи меблі є, гараж, машина й дача?

Нема часу

(гумореска)

По дорозі, вкритій пилом,

Баба шкандибає.

Притомилась, бачить:

Мимо хура проїжджає.

Візник коней припинив,

Зжалився над нею,

Будь людиною хотів,

Не хамом-свинею.

- Бабо, можу підвезти!

З воза їй гукає.

- Нема часу! Треба йти!

Та відповідає.

Моя Україна

Моя Україна - любов і тривога,

Бо матінки доля така непроста:

Цвіт соняхів, мальви, вишнева дорога –

Й нести по дорозі важкого хреста.

Моя Україна - любов і тривога: Її незалежність ше дуже слабка. Молюся за неї, звертаюсь до Бога: Зміцни нашу ВОЛЮ, Господня рука!

Моя Україна - любов і тривога: Над нею ще ніч і кружля вороння, А мрію плекаю: дожити до того, Вітчизни моєї світлого дня!

Богдан Хмельницький

Ой Хмелю ти Хмелю, гетьмане Богдане, Водив козаченьків на польського пана. Побивав і турків, клятих бусурманів, Не заради вигод чи красних жупанів. Пам'ятає Чорне море "чайки" запорізькі,

Збунтувався в непокорінарод український.

По Вкраїні всюди люди заклик твій почули, - Назавжди збороли ляхів, вольницю здобули. Пам'ятають Жовті Води, Корсунь і Пилявці Ті вогненнії походи, і Батіг, і Жванці. Ту відвагу запорожців, синів України, Що за звільнення народу бились до загину...

...З нами ти ідеш, Богдане, крізь віки й негоду, Невмируща честь і слава нашого народу. Підростають козаченьки - з нами твоя сила! - Щоб розквітла Україна вільна та щаслива!

Геній України

Славетний поет України,

Художник, за волю борець,

Був генієм і вірним сином,

Народу своєму - взірець.

До страдниці - неньки Вкраїни Любов полум'яну носив, За нею тужив на чужині, Їй віршами зорі світив. Залишив чудові картини, - Був пензлем Брюллову, мов брат! Кобзар - наша честь і святиня, Всесвітньо шановний талант. На варті вкраїнської мови - В неволі щоб вижила, він Поставив своє віще слово. За те наш доземний уклін! "У хаті своїй - своя й правда!" - Шевченків святий заповіт, Як скарб, українська громада В серцях берегла з роду в рід. Він - нації батько могутній, Пророк, що пройшов хресну путь, На площі стоїть велелюдній, До ніг йому квіти кладуть.

Гімн Україні

Розквітає Україна

пишними садами,

Незалежна і єдина,

виборена нами!

Щезнуть недруги прокляті,

за велінням часу.

В майбуття нам прямувати

з генієм Тараса.

Богом дане синє небо

й золотисті ниви.

Нам чужих земель не треба -

в отчій ми щасливі.

За свободу хто загинув,

в пам'яті живії.

Рідну неньку Україну

захистить зумієм!

Подолаєм всі негоди -

здійснилась надія,

Українського народу

віковічна мрія.

Хай до кожної родини

усміхнеться доля:

Рівноправна Україна

в європейськім колі!

Поет

Поет - людина не звичайна,

На мілководді не гребе, -

Горить у творчому дерзанні,

Забувши інколи й себе.

Свій час, здоров'я, друзів, справи

У жертву Музі віддає,

Щоб у сузір'ї слів яскравих

Хоч слово відшукать своє!

Свій задум виносить у грудях,

Як мати - рідне немовля,

А потім виведе у люди,

Щоб людям серце звеселять,

Вуста - усмішкою розкрити,

Нахмурить думкою чоло,

Або рішуче підсадити

На бій за Правду - у сідло!

Loading...

 
 

Цікаве