WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методи праці з молоддю - кілька зауваг практика - Реферат

Методи праці з молоддю - кілька зауваг практика - Реферат

Так складається, що ані діаспорна, ані українська дійсність не підходить у 100% до застосування серед українців Польщі. В Канаді чи США більші не лише фінансові можливості більший досвід і кількісний потенціал як серед виховного персоналу так і потенційних виховуваних. Українці з Польщі знаходяться надалі десь поміж, умовно кажучи діаспорою, а Україною. Все ж таки треба тут згадати, що у Польщі краща ситуація, як у Словаччині де молодь часто не знає вже кирилиці, не говорить українською. Танець і спів, участь в народних колективах залишається для багатьох одинокою ознакою приналежності до української чи українсько-русинської спільноти. У Польща форми активності в українському культурному просторі молоді на даний момент більш різноманітні, проте перед українством у Польщі стоїть питання як ,бути дальше? Такі самі здається, як у Словаччині загроза стоять перед нашою громадою. В деяких регіонах Польщі у початкових школах давно не вчать російської отже дитина, яка залишається поза системою українських шкіл та пунктів навчання може вже не мати контакту з кирилицею (і для прикладу самотужки вивчати мову). До того доходять експерименти яких наслідки важко передбачити, спроби писати латинкою церковні пісні, молитви. Звідти виникає, що загроза переходу на словацький шлях виявляється доволі реальною.

Щоб мати більшу певність, що до того що українці не згинуть треба надалі поєднувати старі форми активності й нові, як наприклад можливість більшого залучення сучасного українського фактора від можливостей відвідувати України, мати партнерів, друзів, до можливості користання з україномовних телевізійних програм, записів на платівках зірок української музики. Попри недосконалість цієї схеми російськомовність багатьох сфер українського культурного, суспільного життя це може і повинне бути сильний виховний фактор. Розрахунок не продовження життя виключно за рахунок Закерзонської, Підялської, чи лемківської тотожності не гарантує виживання в умовах колонізаційного тиску, ком6ерціалізації усіх сфер життя та глобалізації. Проте, щоб у виховному процесі задіяти фактор України треба на мою думку більше уваги присвятити різноманітності образу України. На сьогодні непогано за допомогою ватр, днів української культури, у Польщі присутня українська музика фольк, фольклор, церковна та рок музика. На жаль інші жанри культури мало присутні особливо в регіонах інколи більш амбітні проекти театр кіно не використовуються у повністю у виховному процесі. Також мало помітні спроби залучати до співпраці українських спеціалістів

Протягом 90-их років немала кількість молодих українців пройшло систему вишколів для лідерів громадських організацій, і у рамках українських молодіжних структур – Пласт, СУНМ, світового СУМ-у, чи у рамках програми польської <<Школи лідерів >> і тому подібних. Дуже часто було однак так, що молоді українці, котрі оволоділи основними знанням, як діяти не бралися до того щоб бути активними у себе на місцях, серед ровесників. Питання чому? Інколи теоретичні знання дуже важко застосувати в малих структурах, проблемою були обмеження фінансів, та мала ефективність таких дій. Простіше організовується концерт, Маланку, ефекти видно по кількості публіки, це також реальний фінансовий прибуток на кошти діяльності. Інколи на заваді стояла висока середня віку людей, які активні у структурі ОУП на місцях. Саме різниця віку буває причину зудару між консерватизмом а молодістю. У ставленні до нових людей, та ідей частина лідерів ОУП, та священнослужителів церкви надто обережна. Багатьох молодих відштовхували сварні зрілих лідерів, обмеження сфер активності до культури (в більшості у фольклорному вигляді).

Нова система вишколів лідерів українського середовища не повстала і здається скоро не повстане. На заваді стоять і кошти, і останнім часом дуже помітна проблема набору як учасників так і кадрів. У Польщі іде західний, відомий від років українцям Канади і США тренд, студенти літом працюють, щоб мати на прожиток протягом року. А як не працюють, то хочуть відпочити, їдуть самостійно за кордон, чи навіть в Україну, але не хочуть включатися в громадські акції адресовані молодим та дітям. Постійною проблемою є набрання літом кваліфікованої кадри яка зуміла б підготовити цікаву програму, подбати про безпеку, і при тому зробила це частино без зарплати.

Попри спроби залучення молодих українців до молодіжних проектів, проблемою залишається також небажання нашими лідерами міняти постійні форми активності та інколи солом'яний запал до того молодість ц6е стан на кілька років потім потиняються проблеми з роботою хатою а ситуація у країні не навіює оптимізмом. здійснюваних в Україні не вдалось за їх допомогою змінити кількісно фактора участі в суспільному житті нашої громади. Проекти реалізовані в Україні показали, що наша молодь загалом поза надто заполітизованим молодіжним рухом. В Україні молодіжні організації діють у інших масштабах та мають інші проблеми. Тому, окрім Пласту, шкіл у Білому Борі, Перемишлі, деяких колективів, чи відділення ОУП у Ельблонгу мало хто серед українців Польщі може похвалитися довготерміновою різноманітною співпрацею у молодіжній ділянці з партнером з України. Слід сказати, що на заваді стояло також те, що деякі лідери українських середовищ зневажливо ставились до молодіжних організації с поза України, їх більше цікавив вихід на захід т.зв. великий масштаб. Не без впливу на розвиток співпраці на рівні двох держав мав вплив брак грошей та відсутність зацікавлення попри декларації державних мужів Києва та Варшави.

Зараз коли на сторінках <<Нашого Слова >> чи <<Благовіст>> з'являються час від часу статті присвячені проблема молоді, то вони дуже часто мають виключно характер звітів з заходів або штампові дописи з концертів, чи поїздок в Україну. Дуже мало є можливостей, з україномовного видання у Польщі, довідатися, що сьогодні про навколишній світ думають молоді люди, які цінності сповідує молоде покоління, яке ставлення до українськості, мови, України. Статті про сучасну молодь, які інколи з'являються у наших виданнях, про проблеми виховання також не наближають українцям Польщі того, що змінилося протягом останніх років або що в тому плані відбувається в сьогоднішній Україні. Загалом можна сказати, що автори більше зосереджуються на своєму власному досвіді або показують історичний досвід довоєнної галичанської моделі. Переважають спогади, з сильним релігійним фактором.

Інша проблема це обмін і контакти між ініцяторами різних виховних проектів. На жаль при реалізації виховних програм багато відбувається в закритому режимі, не відбувається обміну досвідом, критичний аналіз пройденого. Організаторам не вистарчає сил, часу, переконання до того щоб проводити аналіз і співпрацювати на загально польському рівні. Причиною тут і брак навичок і... акція <<Вісла>> – наше розпорошення. Коли порівняти з студентськими ініцятивами 80-их сьогодні вражає ницість закритість та перевага споживацьких форм та загалом малий відсоток активних людей.

Як у відомому гуцульському анектоді про допит НКВД-истом гуцула, коли говорити про форми праці треба згадати чого насправді у нас нема, що ставить під загрозу майбутнє громади. На даний момент усім структурам, які намагаються і працюють з молоддю не вистарчає вповні кваліфікованих кадрів, нових систем дії а також варіантів фінансування. Загалом системою свідомого виховними дітей та молоді охоплений малий процент українських дітей та молоді (хоч є позитивні зрушення збільшення дітей в час фестивалів в Ельблонзі, Кошаліні). Генеральною проблемою наділі є малі контакти з Україною. Літні поїздки це замало для налагодження більш серйозного співробітництва, зміцнення пропозицій від культурницьких на більш перспективні виховування лідерів тощо.

Атака Україною. Зірки як виховний культуровий фактор.

Помаранчева революція, і частинна активізація в час подій в Україні нашої громади показала, що Україна може бути критерієм активізації також для молодих українців Польщі. Наша молодь показала що вміє і може не лише виступати на сцені чи тинятися по ватряних полях але і бути спостерігачем організатором і учасником мітингів протесту, перекладачем і посередником в контактах між польськими і українськими організаціями. Це не можна не враховувати. До того зміна іміджу України як держави відкриває для українців Польщі нові можливості бути необхідним для польських організацій. Вже зараз зросло запотребовання на перекладачів координаторів. Вже сьогодні можна акцентувати що знання української мови України це окрім інших елементів можливість здобути професію. Прикладів безліч українці-журналісти з Польщі які працюють у Києві Роман Крик, Анна Кузьма Ярослав Юнко. Оля Гнатюк аташе культури у польському посольстві у Києві, Юрій Онух з Варшави, директор Центру сучасних мистецтв у Києві до того представників комерційних фірм тощо. Це повинні використати вчителі батьки. Треба сподіватися, що вкінці збільшиться обмін молоді між Польщею та Україною і тоді молоді українці повинні у ньому існувати. Дуже багато залежить і від нас, і від України.

В Україні повинно опрацювати я окрема програма співпраці з українцями Польщі. Вічно неможна пояснювати відсутність такої програми... великою діаспорою в Росії та її потребами. Українці в Росії це зовсім інша специфіка. Як показалося в останні роки в Україні є фонди на ведення активної політики, відсутня була лише політична воля і творчий підхід до питання допомоги діаспорі. Програма допомоги молодим українцям у Польщі повинна окремо адресуватися для дітей із садочків, окремо для старших дітей, окремо для студентів. Коли при її створенні візьметься до уваги наш досвід і наші очікування тоді Україні як виховний фактор посягне належне її місце. Одноразові табори поїздки це добра річ але це замало щоб міняти ситуацію загрози в якій ми знайшлись. Друге це залучення молодих українців в якості інструкторів, виховників в акції які проводяться в Україні. Досвід Пласту, деяких членів СУНМ, українського СУМ, чи дитячих таборів в Артеку показує, що діти та молодь з Польщі вміють і можуть творчо збагатити проекти реалізовані в Україні. Треба лише добре підготовити пропозиції, взяти до уваги специфіку, творчо переосмислити працю установ та організацій відповідальних за працю з діаспорою. Водночас треба також пам'ятати про кошти. Замість витрачати на поїздки чиновників на Кубу, чи до Алжиру краще профінансувати реальні взаємокорисні проекти.

Loading...

 
 

Цікаве