WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методи праці з молоддю - кілька зауваг практика - Реферат

Методи праці з молоддю - кілька зауваг практика - Реферат

Окремим, характерним в кінці 80-их був вихід українських студентів з Польщі на контакти з т.зв. українськими неформалами та посилення зв'язків на різних рівнях. Українці з Польщі контактували зі студентським рухом (УСС, львівським товариством <<Лева>>) зв'язки з дисидентсько налаштованою інтелігенцією Львова та Києва та музичним некомерційним українським рухом (від театру <<Не журись>> до київського андергранду гуртів Ве-Ве). Після виникнення фестивалю Червона Рута організовувалися з Польщі поїздки не цей вельми важливий у процесі творення української масової культури фестиваль, у Польщі почали з'являтися записи українських рок колективів. Молоді українці з Польщі сприяли появі на сценах різножанрових виконавців з України

Панораму студентської активності 80-их років не можна назвати повною без врахування таких видань, як <<Свічадо>> редаговане середовищем люблінського Католицького університету. Злам 80-их та 90 – их років це також спалах інших виявів релігійних ініцятив для молоді та дітей, розвиток таборів і літніх акцій, мандрівок, релігійних зустрічей у селі Циганок біля Гданська чи у Білому Борі, організованих церквою, або мирянами. Це також мандрівки по горах, вивчення літургії. Норми українського молодого журналістичного та поетичного, літературного слова встановляли у 80-ті роки поети Тадей Карабович, Роман Крик, співак Роман Гавран, касети зі співаною поезією молодіжних кабере на сцені Молодіжного Ярмарку.

Слід наголосити, що студентськість більшості заходів який натхненниками і організаторами були українські студенти з Польщі була умовною, дуже часто брали у ньому участь учні середніх шкіл, робітнича та сільська українська молодь. Цей період це поява літературних талантів, фотографів митців які були відкритими на спілкування з іншими, та на вихід зі своєю творчістю до мас.

Нові явища мали теж місце в половині 80-их на Підляшші. Популярністю серед студентства з різних осередків втішалися молодіжні рейди <<Підляшшя >>, етнографічні експедиції. Місцеві лідери Юрій Місєюк, Євген Рижик, Юрій Гаврилюк проводили працю у підстав, організували видавничий рух. Підляшшя показало, що організоване українство може освоювати також нові території.

Нові форми світського життя у початках дев'яностих років це поява серед студентів і шкільної молоді Союзу української незалежної молоді (СУНМ) та скаутської організації <<Пласт >>. У обох випадках поява двох молодіжних структур які брали на озброєння діаспорні моделі праці з молоддю та досвід польських середовищ (харцерів з незалежного гарцерства). Осередком в якому виникнули і реалізувалися ці задуми був Гданськ. Можливість черпати з досвіду діаспори відкривала великі можливості доступ до літератури, можливість отримати фінансову допомогу, підсилення більш досвідченими кадрами. В початках 90-их у літний період в пластових таборах, акціях брало участь понад 100 дітей. В той сам час у деяких містах Польщі появились спроби закладати відділення СУМ (Люблін, Перемишль) деякі лідери побували на таборах у СУМ (Спілки української молоді) в Німеччині, опісля також в Україні але ця форма активності серед українців з Польщі не прижилася. Деякі молодіжні лідери з Перемишля пробували шукати контактів з львівськими молодіжними структурами але це також виявилося неуспішним. Найбільш успішну і послідовну співпрацю з закордоном (молодіжними структурами) вів Пласт. В Польщі на таборах вишколах семінаріях побували пластові виховними з Канади, США, України, Німеччині. Пластові виховними з Польщі побували на багатьох таборах вишколах в Україні США Німеччині. Допомога світового Пласту літературою та технікою допомогла зберегти послідовність дій організації.

Верифікація 90-ими. Про молодь за штампом і без штампу

Половина 90-тих років внесли коректу в наші уявлення про можливості автономного і масового розвитку молодіжних чи студентських структур у Польщі. Попри знесення обмежень на організаційну активність, плюралізм дійсність показалася більш складною, ніж це виходило з уявлень. В половині декади занепали СУНМ (зараз це в основному Гданський осередок і студентські активність біля Ярмарку). Після бурхливого розвитку почався частинний занепад, криза також пластової організації – відхід людей, проблеми з активністю на місцях, зв'язками між виховниками. Зараз кризу подолано, завдяки клопіткій роботі Ірини Борущак та появи нової групи виховників (с посеред числа колишніх учасників таборів). Важливим елементом подолання кризи є відновлення зв'язків з Україною та діаспорою що за плодоносило обміном кадрами, реальну допомогу як з України так і за діаспори.

Криза це не лише зменшення кількості учасників таборів але занепад видань які мали амбіції відкликуватися, подавати інформації про молодіжні заходи та активність. „Пластовий Вісник", „Бюлетень СУНМ", так як і скоріше „Зустрічі", „Відрижка" „Свічадо" стали вже історичними виданнями. Подібне можна сказати коли згадувати редагований польською мовою студентський вроцлавський „Dialog" чи люблінський „Krąg". Відхід в дорослість редакторів Ярка Сирника, Марка Гумецького, Гриця Купріяновича означала смерть дуже цікавих видань. Перестали жити також інші цікаві ініцятиви українських студентів, як наприклад Осередок Інформації Національних меншин у Гданську. Ця доволі цікава і потрібна ініцятива яка відкривалася на гранти з західних інституцій перестала існувати а з нею конференції лідерів національних меншин бюлетень та не стандартний культурний захід яким був фестиваль національних меншин (а радше його молодіжна студентська гілка). Проблеми мав також рейд Карпати, щораз то менше учасників менш амбітна заздалегідь підготована програма. Перестали існувати деякі музичні та танцювальні колективи які роками гуртували молодь. Діагнозу вати і активізувати українську молодь не вдалось за допомогою Злетів української молоді організованих у половині 90-их в Перемишлі чи Варшаві.

Але ми стали також свідками добрих і цікавих процесів у 90-их роках і сьогодні. Таку тезу про позитивні зрушення та явища можна захистити коли брати до уваги кількість учасників релігійних таборів „Сарепта". Табори які проходять у відділеннях у селі Новиця, Команьча не мають проблем з набором та кількістю учасників. Попри те, що частина бувальців нарікає на випадковість у підборі учасників, різну підготовку кадри, перегин з молитовною програмою ці табори показують що молодь і діти є, що є з ким працювати. Натяки на постійні проблеми з підготовкою кадрів та формулу таборів не повинні залишитися поза увагою організаторів але слід ще раз сказати що сама ініцятива зібрання молоді з різних, часто малих місцевостей, молоді яка на щодень має обмежений контакт з українством повинна отримати усесторонню підтримку також світських людей. Взагалі в нас час зросли можливості церков, штатні кате хети, більш розвинута мережа парохій розкривають великі можливості ведення цілеспрямованої роботи. Добрим явищем є більше пропозицій для дітей протягом літнього періоду. Табори в Україні, літні табори для українських дітей у Щеціні, табори Пласту, Лемківська академія, туристичні поїздки в Україну протягом року відігрівають не малу виховну роль.

Цікавим явищем останніх років є поява у 2003 р. українського молодіжного студентського часопису <> – це приклад як з перемиських спонтанних ініцятив – Об'єднання „Кропива", потім співучасті молодих Перемишля у видаванні <<Вісника Закерзоння>> вийшов цікавий зовсім новий нестандартний проект. Взагалі перемиське середовище в кінці 90-их характеризувалося багатьма починами направленими до молоді. Колективні поїздки на могили на Закерзонні, в Україну, слідкування за літературним життям, це були форми роботи які огортали багато молодих людей. Очевидно інколи не обійшлось без клопотів, закидів, непорозумінь навколо деяких осіб і ідей але цей традиційний модель плюс нові ініцятиви дали ефект з'явилося доволі нове середовище молодих цікавих світу і громади молодих людей. Коли мова про активність греко-католицької церкви то в останніх роках пожвавішала робота з дітьми та молоддю до білогірських з'їздів та релігійних фестивалів слід доєднати регіональні заходи організовані священиками катехетами чи монашками.

Важко щось сказати автору цих рядків про роботу з українською молоддю та дітьми Православної церкви, певно відбувається також навчання релігії, табори діє Братство православної молоді (яке має навіть свої осередки у Гайнівці та Цєпліцах) , в якому активні також молоді українці але національна різноманітність ПАПЦ не сприяє більшому впливові церкви на українську молодь. Водночас можна сказати, що немалу роль у виховній роботі відігрівають фольклорні та хорові колективи які в Сяноці веде пані Марянна Яра <<Сянічок>>, хор <<Ірмос>> гуртують в основному дітей та молодь православного віровизнання. Подібне можна сказати про Підляшшя, активність зосереджується навколо колективу „Ранок", дій" Єлизавети Рижик. Спроби переносити на Підляшшя досвіду пластової організації, відкривати Підляшия на молодіжні організації в Україні виявився марним. Навіть в студентському Білостоці інша молодіжна структура СУНМ дуже швидко від заснування перестала діяти.

Нові цікаві явища у праці з наймолодшими це праця з дітьми на рівні садочків. Виникнення садочку у Перемишлі та Більську Підляському з українською виховною програмою, літніх етнографічних таборів для малюків в час яких діти практично пізнають народне мистецтво, фольклор, спів, мають змогу почути живу мову бабусь. Цей досвід вартий уваги в інших регіонах Польщі (в Перемишлі вже є) де є відповідна кількість дітей.

Проблеми перспективи, питання методики. Кадрове питання як виклик або чого нема, того нема

Після переліку (очевидно у великому спрощенні) основних подій, тенденцій 80-их та 90-их років, варто серйозніше задуматися над тим чи існує на сьогоднішній день загальна схема та концепція виховання українського молодого покоління у Польщі? Варто також поставити запитання, які загальні процеси котрі мають місце у Польщі матимуть вплив на те чого нам сподіватися у майбутньому. Здається несерйозною проблемою є відсутність на різних рівнях де ведеться робота з дітьми та молоддю уніфікованої обдуманої методики виховної роботи, стратегічного планування.

Loading...

 
 

Цікаве