WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проблеми навчання в пунктах вивчення української мови у Польщі - Реферат

Проблеми навчання в пунктах вивчення української мови у Польщі - Реферат

Реферат на тему:

Проблеми навчання в пунктах вивчення української мови у Польщі

Підчас проводження кваліфікаційного курсу для вчителів української мови (2001) одні із зайнять присвячено обговоренню наболілих проблем, з якими стрічаються вчителі (а також і учні та батьки), які працюють у того роду комплектах.

Редакція "Рідної мови" від самого початку поставила собі за мету якнайбільшу конкретну поміч вчителям, отже зараз постараємося деякі запитання обговорити і пояснити.

І група – матеріальні проблеми:

- брак дидактичних посібників

- проблема добору матеріалів

- відсутність підручників до всіх класів

- брак приміщень

- нестача дитячої художньої літератури і лектур

- брак програми навчання для пунктів

ІІ група – дидактично-методичні проблеми:

- брак методистів

- поверховний спосіб читання лектур

- мішані групи (віково та рівнем знання мови)

- вживання діалекту

- брак активних мотод навчання на уроках

ІІІ група – психологічно-побутові проблеми

- польськомовність дітей

- відсутність на уроках

- байдужість батьків

- негативне ставлення освітньої адміністрації до проблем навчання української мови

- пізня пора уроків

- несистематична праця дітей

Ясна річ, що всі вищенаведені приклади проблем з якими стрічається вчитель української мови в терені пов,язані зі собою, а неоднократно самі з себе послідовно виникають. Полськомовність батьків, паралельно перекладається на польськомовність дітей. Їх байдуже ставлення – на таке ж ставлення учнів.

Однак за чергою:

Дидактичні матеріали, посібники, програма навчання для пунктів

Програма навчання для пунктів існує. Вона дістала позитивні оцінки рецензентів і вже понад рік чекає на затвердження МЕН. Можна нею користуватись, можна теж скласти власні авторські програми – з користю для себе (полегшення роботи, професійний аванс).

УВТ зрештою цю програму (авторства Марка Сирника) розповсюджувало серед вчителів.

Посібників, матеріалів – дійсно бракує. Тобто – немає достосованих до метод і потреб навчання у мішаних групах. Який вихід? – Кожен вчитель через роки своєї праці напевно зібрав це, що називається його верстатом. Зараз лише треба це відповідно оформити, проаналізувати, додати що потрібне, розділити на окремі класи і тим дальше користуватися.

Ніхто за нас цього не зробить, а ми в цей спосіб значно полегшимо собі роботу.

І знову – поки відповідні позиції надрукуються. Вони в планах УВТ, і над ними йде вже серйозна робота. Однак варто, щось такого (свого) мати – не перестрибнемо умов в яких працюємо, в кожному пункті інші діти, інші проблеми.

Приміщення. Проблеми, коли навчання ведеться в школі, проблеми коли воно відбувається в домівці ОУП, чи катехетичному залі. Все ж таки нам здається, що найкраще, коли уроки відбуваються у школі. Пропонуємо завжди до початку нового шкільного року зв,язатися зі школою, щоб ця виділила одне приміщення для постійного викладання мови. Однак не вимагаймо, щоб цей клас був тільки для нас – це неможливо. Мусимо забезпечитись перед постійним перекиданням з класу до класу. Оскільки ситуація не покращає, можна попросити відповідного методиста (коли є) про поміч, або кураторію (згідно з законом, саме кураторія веде нагляд над правильним виповненням обов,язків зв,язаних з забезпеченням едукаційних потреб нацменшостей). Лишається ще звичайно управа місцевого ОУП, а коли ні то відповідного відділення цієї організації.

Дитяча література, лектури – немає. Конкретніше – немає такої як нам потрібно. Однак цю проблему постараємося детальніше представити в дещо іншому місці.

Проблеми дидактично-методичні

Методистів у нас бракує. І фізично, і частинно через нашу байдужість у минулому, і звичайно через незрозуміння наших потреб освітньою владою. Єдиний вихід – постійне зголошування цього постулату відповідним установам – так довго аж проблема дозріє до її вирішення. Тут велике завдання для наших організаці в терені, оскільки не можна лишати вчителів самих, і наділяти їх додатковими завданнями. Тим більш, що це завдання саме для громадських товариств.

Спосіб читання лектур. Все, що пов,язане з цим питанням торкається вже безпосередньо методики праці на уроці. Пропонуємо слідуючий порядок:

- добирати відносно короткі лектури і читанки (дитина легше їх сприймає, не відштовхує її їхня величина)

- текст мусить бути поданий чітко і виразно, букви великі (пристосовані до віку)

- недопустиме є подавання листків писаних ручним письмом (таке стрічається)

- текст читає вчитель на уроці, пояснює значення окремих слів, звернень

- текст вивчають читати учні вдома (подаємо такий, яким будемо користуватись на наступних заняттях)

- лектури – подібно, можемо домовлятись, що частину лектури читаємо на уроці (в тому й учитель), а решту вже діти вдома

- подаємо відносно короткий термін прочитання лектури (вона коротка) – чим довший час, тим менше діти зроблять

- дітям з молодшої групи даємо (оскільки це можливо) фрагмент з цієї самої лектури, чи читанки нпр опис природи, діалог героїв – просто те, що нам буде підходило до занять, які з ними реалізуємо. Тут важливе те, щоб вчитель якнайдовший час працював зі всіма учнями в групі, щоб в усіх було те ж саме, або подібне завдання.

Діалект. Не ошукуймося – ми не в силі викорінити діалект. Інше питання – чи це потрібно, оскільки наш діалект, це наше багатство. Тут звичайно мусимо розрізнити діалект від полонізмів, чи "кальки" польської мови. Слово "самохід" діалектним не є, і його потрібно замінити українським. Подібно – слово "льодівка", чи ціла низка інших, загально стосованих українцями в Польщі, а яких виникнення є просто наслідком 50-ти річної ізоляції від живого українського слова.

І знову – все ж таки основне завдання вчителя української мови – дати учневі максимально можливе глибоке знання української літературної мови. При великій пошані до цього що діалектне, місцеве, тутешнє – наше. Бо це знову наш вклад у багатство української мови.

Активні методи навчання. Чи вони є, чи їх немає залежить просто від вчителя. Його віміння і підходу до навчання. Висновок – слід постійно вдосконалювити себе і своє ремесло.

Проблеми психологічно-побутові

Польськомовність дітей. Вона є, і неможливо проходити біля цього питання мовчки. Одначе причина цього стану не в дітях (не лише в дітях), а в нас самих. У свідомості нашої громади в цілому. А цього поки що редакція РМ не в силі змінити. Тут можливі деякі поодинокі заходи, які немов природно змушують дітей користуватися своєю мовою. Маємо на увазі хоч би організацію спільних таборів в Україні, з дітьми з України. Два тижні такого табору може нам принести кращі наслідки, як два роки роботи. Звичайно це кошти, але це можливо при мінімальному зусиллі батьків. Для прикладу: в роках 1996 та 1998 вчитель з Валча зорганізував два подібні вишкільні мовно-танцювальні табори для дітей. Кошт одної вплати батьків на дитину це - 50 зл (1996р. Львів), 70 зл – тоді табір був проведений у санаторії на Закарпатті з усіма лікувальними діями (1998р). Взагалі, здається, що виникає потреба організації якнайбільшого числа подібних заходів, з метою гуртування наших дітей та їх взаємної інтеграції. Звичайно все це залежить від можливостей – хоч здається нам теж, що перш за все від добачення проблеми людьми в яких кермо тереновими структурами наших організацій. Керування ними це - на нашу думку – велика відповідальність. Дуже цікавими і вдалими є ті заходи, які ставлять за мету збирати дітей і молодь ( кошалінський та ельбльонзький фестивалі, білобірські церковні зустрічі, всякого роду спортивні змагання). Тут лише можна призадуматись, як зробити, щоб вони насправді виправдали сподівання.

Відсутність на уроках, непослідовна праця, погана поведінка, байдужість батьків. Хоч батьків поставили ми на останньому місці, то все ж таки це головна причина незадовільного підходу значної частини учнів до своїх обов,язків. Ревізії вимагає ствердження, що ми витримали піввіку офіційного небуття. Нас теж хтось виховував, отже, коли б все було добре у нас в хатах, зараз цієї проблеми просто не було б. А так задумуємося – кого інколи виховувати, кому пояснювати важливість знання мови – батькам, чи їхнім дітям? Не змінивши підходу батьків, наша – хоч би найкраща робота – буде даремною.

Loading...

 
 

Цікаве