WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

2.Середня зрілість (35-45 років) — це необхідність пошуку відповідей на основні питання цього періоду: що таке життя? Про що мріяв? Що досягнуто?

У цей період усвідомлюється, що:

- половина життя прожита, має місце переоцінка цілей і домагань;

- має місце генеративність як здатність озирнутися навколо, зацікавитися іншими людьми;

- людина відчуває кризу середини життя;

Криза середини життя — це раптове усвідомлення і розуміння того, що половину життя прожито, а мрії і цілі молодих років не реалізовані, цілі не досягнуті і вже їх не досягнути, оскільки є реальні розбіжності між дійсністю та бажаннями.

У період кризи половини життя можливі два типи поведінки:

Перший тип — кризу не усвідомлено, відсутня ревізія своїх планів і домагань, перемагає похмурий погляд на життя, життя стає невиразним, втрачається активність як запорука подальшого розвитку особистості в період пізньої зрілості.

Другий тип поведінки характеризується тим, що кризу усвідомлено через сприйняття та оцінку реалій життя, має місце ревізія та корекція минулих планів, домагань, формуються нові цілі, плани, завдання.

3.Пізня зрілість (45 - 60 років) властиві такі ознаки:

- занепокоєність — головна особливість цього періоду;

- глибинне оновлення особистості — як наслідок усвідомлення кризи попереднього періоду;

- відсутність занепокоєності — призведе до гальмування розвитку, відчуття запустіння, що викликає застій;

- за умов заспокоєності — відбувається концентрація інтересів на собі, з'являється надмірна турбота про себе;

- за умов активної праці (занепокоєність) спостерігаються висока продуктивність, наявність другого піку творчості в 50 - 60 років.

Існують ще такі періоди розвитку дорослої людини:

4.Похилий вік — 60-70 років,

5.Старість — 70-90 років,

6.Довгожитель — після 90 років.

Знання суб'єктом діяльності психологічних особливостей кожного вікового періоду (нестійкість і максималізм молоді; висока працездатність і професіоналізм дорослої людини; підвищена образливість, інтерес до спілкування, втомлюваність людей старшого віку) – необхідна умова забезпечення ефективної праці і результативної поведінки.

20.Конституціональні типології особистості.

Психіка людини змогла сформуватися і функціонувати лише в певних біологічних умовах: рівень кисню в крові і клітинах мозку температура тіла, обмін речовин і гормональна активність тощо Морфологічні особливості тіла індивіда суттєво відображають біологічні умови розвитку психіки. Отже, має місце її конституціональна типологія.

Існує три основним варіанти людської анатомії (Е. Кречмер):

1)Астенічний тип – худі, з вузькими плечима і тонкими руками, блідою шкірою та плескатою грудною кліткою, з дитинства слабкі і ніжні, швидко ростуть, але впродовж усього життя вони не виявляють схильності до збільшення обсягу м'язів.

2)Атлетичний типхарактеризується м'язами, пружною шкірою, міцною грудною кліткою, широкими плечима, впевненою поставою.

3)Пікнічний тип відрізняється розвитком внутрішніх частин тіла (голови, грудей, черева) і схильністю тулуба до ожиріння при слабкому руховому апараті.

У. Шелдон зробив висновки щодо існування трьох "сома типів" – основних моделей побудови людського тіла, що максимально не схожі один на одного:

(1)Ендоморфний тип відрізняється круглою головою, значними розмірами внутрішніх органів, сферичною формою тіла, м'якістю тканини, тонкі руками і ногами, не розвинутими кістками і м'язами, яскраво вираженими відкладеннями жиру). Ендоморфному сома типові відповідає вісцеротонічний тип темпераменту – функціонально переважають органи травлення.

(2)Мезоморфний тип – широкі плечі і грудна клітина, мускулисті руки, ноги, мінімум жиру, могутня голова. За темпераментом –це соматонік (тіло)

(3)Ектоморфний тип – худа людини з витягнутим обличчям, тонкими довгими ногами, слабкими м'язами, добре розвинутою нервовою системою. Цей соматип має церебронічний темперамент (мозок).

21.Темперамент та його фізіологічні основи.

Поведінка людини залежить не тільки від соціальне зумовленої спрямованості її особистості, а й від специфіки її природної організації, зокрема такої індивідуально-психологічної особливості, як темперамент. Темпераментсукупність індивідуально-психологічних якостей, яка характеризує динамічний та емоційний аспекти поведінки людини і виявляється в її діяльності і спілкуванні. Темперамент забарвлює всі психічні прояви індивіда, І впливаючи на темп рухів і мови, перебігу емоції та мислення. Він обумовлює характер перебігу психічної діяльності, а саме: швидкість виникнення і стійкість психічних процесів, їх психічний темп і ритм, інтенсивність психічних процесів і спрямованість психічної діяльності на певні об'єкти. Уперше науковий підхід до з'ясування фізіологічних основ темпераменту застосував І. Павлов у своєму вченні про типи вищої нервової діяльності у тварин і людини. Павлов виділив чотири види нервової системи: 1) сильний, неврівноважений; 2) сильний, урівноважений, рухливий; 3) сильний, урівноважений, інертний; 4) слабкий. Ці типи вищої нервової діяльності відповідають чотирьом типам темпераментів: холеричному, сангвінічному, флегматичному і меланхолійному. Він вважав темперамент найзагальнішою характеристикою кожної людини, яка накладає відбиток на всю її діяльність. Якщо схематично подати поєднання властивостей нервової системи, то можна побачити неповноту такої класифікації. Сильний тип нервової системи є достатньо розчленованим, а слабкий — ні, врівноваженість виявилася розчленованою, а неврівноваженість залишилася без зміни. Виділяють чотири основних властивості нервової системи:1) динамічність — характеризує легкість і швидкість утворення мозковими структурами нервових процесів під час формування умовних реакцій збудження чи гальмування; 2) лабільність — характеризує швидкість виникнення і згасання процесів збудження; 3) сила; 4) рухливість. Отже, можемо зробити висновок, що фізіологічною основою темпераменту є загальний тип нервової системи.Російський психолог Вольф Мерлін вважав, що темперамент можна було характеризувати за допомогою наступних понять: Сензитивність визначається найменшою силою зовнішніх впливів, необхідною для виникнення психічної реакції людини. Реактивність залежить від характеру емоційної реакції індивіда на зовнішні та внутрішні впливи. Темп реакцій виявляється у швидкості перебігу різних психічних явищ: часі запам'ятовування, швидкості прийняття рішень тощо. Пластичність — показник гнучкості, легкості пристосування людини до нових умов. Ригідність це показник інертності, нечутливості до зміни зовнішніх впливів. Екстраверсія та інтроверсія розрізняються тим, що більше впливає на реакцію людини — зовнішні враження у певний момент (екстраверти) чи образи, уявлення, думки, пов'язані з минулим і майбутнім (інтроверти). Емоційність — властивість темпераменту, що вказує на швидкість виникнення і перебігу емоцій.

22.Типи і поведінкові властивості темпераменту.

Основним 4 типам нервової системи відповідають 4 типи темпераментів: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік. Кожен тип темпераменту має свої особливості, що суттєво впливають на сприйняття ситуації та поведінку конкретної людини.

1.Сангвінік – легка пристосовуваність до умов, що змінюються; високий спротив труднощам життя; рухливість, товариськість, широке коло знайомств, часта зміна прихильностей, активність і працездатність, швидке переключення на нову роботу, легко перенавчається, оптимістичність, поверховість у сприйнятті людей та явищ, скучність і млявість за відсутності зовнішніх стимулів.

2.Холерик – підвищена збудливість, велика життєва енергія, недостатність самовладання, невитриманість, неврівноваженість, різкість, поривчастість рухів, захопленість новими справами, змінність настрою від злету до падіння, нетерпимість, запальність, голослівність.

3.Флегматик – мала чутливість та емоційність, заспокійливість, повільність, врівноваженість, впертість, терплячість, витриманість, працездатність, інертність, надійність у дружбі, несхильність до змін оточення, вузькість кола спілкування, хороша опірність сильним і тривалим подразникам.

4.Меланхолік – висока чутливість, емоційна ранимість, пасивність, загальмованість, інертність, сльозливість та образливість, боязливість, тривожність, невпевненість у собі, боязкість, нерішучість, невиразність міміки, рухів, настороженість до всього нового, зніяковілість у присутності нових людей, самостійність, чутливість до людей, багатство асоціативного внутрішнього світу.

Loading...

 
 

Цікаве