WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Свідомість має суспільну природу, оскільки виникає і розвивається (як у філогенезі, так і в онтогенезі) лише в людському суспільстві. Мозок сам по собі як складова частина організму, його нервової системи не має свідомості. Матеріальним носієм свідомості він стає лише тоді, коли людина в процесі діяльності набуває досвід, засвоює культуру людства, народу, нації.

Суспільна свідомість проявляється через мову, науку, мистецтво, мораль, філософію, право не залежно від розуму окремої людини. Засвоєна людиною свідомість стає до певною мірою її власною свідомістю. Відтак свідомість окремої людини є лише відносно незалежною від суспільної свідомості.

Розрізняють також свідомість конкретної людини (предметна свідомість) і її самосвідомість. Результат першої – це знання конкретної людини про світ, а другої― знання людини про саму себе, свої реальні та потенційні можливості. Такі показники самосвідомості, як самопізнання, самоконтроль, самовдосконалення, є вершиною розвитку особистості.

16.Психічні властивості особистості.

Психічні властивості ― сталі душевні якості людини, що утворюються в процесі її тривалої відображувальної дійсності, виховання і самовиховання. Вони характеризують здатність людини відповідати на певні дії адекватними психічними діями (наприклад темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).

Темперамент—це біологічний фундамент особистості, який базується на властивостях нервової системи, пов'язаний з будовою тіла та обміном речовин в організмі. "Т" успадковують, а тому зусилля людини мають спрямовуватися не на його зміну, а на те, щоб його знати та використовувати для адекватної реалізації у відповідній діяльності. Це зумовлюється тим, що темперамент визначає стиль поведінки людини та способи організації нею своєї діяльності.

Досвід особистості проявляється у підпорядкованості таких понять: знання – вміння – навички. Вважається загально визнаним, що знання породжують вміння, а останні доводяться до автоматизму і стають навичками. Але така підпорядкованість не враховує того, що знання самі по собі ніколи не існують, а завжди стають елементами якоїсь діяльності, якихось умінь, дій. Лише в уміннях навички як засвоєні дії стають властивостями особистості та визначають її здібності до нових дій.

В психолог. науці під терміном здібності розуміють такі психологічні особливості людини, від яких залежить успішність оволодіння нею знаннями, вміннями, навичками. Передумовою для розвитку здібностей є задатки—вроджені анатомо-фізіологічні та функціональні особливості людини, що є підґрунтям для розвитку здібностей. Виділяють такі рівні здібностей: середні, обдарованість, талант, геніальність.

Середні здібності – наслідувально-стереотипні, на основі яких проходить виконавча діяльність.

Обдарованість – початок творчості в якій – небудь сфері діяльності, яка наближається до сер. рівня культури даного суспільства.

Талант – творча діяльність в одному обмеженому напрямку.

Геніальність – синтез декількох талантів із збільшеними на основі деяких міжпредметних звязків здібностями до більш високомасштабних узагальнень.

Утворені властивості, у свою чергу, впливають на перебіг процесів.

Так, у процесі відчуття формуються конкретні сенсорні властивості й цілісна сенсорна організація особистості, яка визначає в подальшому кількісно-якісну характеристику відчуттів.

У процесі розв'язання теоретичних і практичних завдань формується вольова організація особистості, визначаючи, як ухвалюються рішення і як вони реалізуються в житті.

Утворена скерованість особистості веде до вибіркового сприйняття та емоційних реакцій, пов'язаних із ним.

17.Індивід як носій біопсихічних властивостей.

Факт належності живої істоти до людського роду відображається в понятті "індивід". Індивідлюдина як одинична природна істота. Дитина народжується як індивід. Завдяки спілкуванню з дорослими вона поступово засвоює соціальний досвід людства і включається в систему суспільних відносин, що формують її потреби, інтереси, світогляд, переконання, тобто розвивають її як особистість. Як індивід людина має такі ознаки, як вік, стать, освіта, професія, інтереси. Особистістю вона стає в системі відносин з іншими людьми. Мається на увазі, що індивід є одиничний представник людського роду, конкретна людина, яка має ознаки, притаманні людині взагалі, а саме: тілесні ознаки, високорозвинений мозок, свідомість тощо. По суті індивід є висхідним пунктом для розвитку людини як особистості. Індивід має такі ознаки: вік, стать освіта, професія, інтереси.

18.Поняття статі як атрибуту особистості. Психологічні відмінності чоловіків і жінок.

Стать — сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, що забезпечує продовження роду і дає змогу розрізнити у більшості організмів жіночі й чоловічі особливості. Поділ на чоловічу і жіночу статі зумовлений тривалою еволюцією та генетично запрограмований статевими хромосомами. Відмінності статей: генетичні, морфологічні, фізіологічні, психологічні.

Наявність суттєвих психологічних розбіжностей між чоловіками і жінками не викликає сумніву. Основними з них є наступні:

- дівчата переважають хлопців щодо вербальних здібностей;

- хлопці відрізняються більшою агресивністю, наочно-просторовими здібностями;

- міжпівкульні зв'язки у жінок більш чисельні, і тому вони краще синтезують інформацію обох півкуль (жіноча інтуїція);

- жінки мають більш високі показники щодо лінгвістичних функцій пам'яті, аналітичних здібностей, психомоторики у ручному режимі які пов'язують з відносно більшою активністю лівої півкулі мозку;

- переваги правої півкулі у чоловіків вирізняють їхні творчі художні здібності, дають можливість краще орієнтуватися у просторі;

- "жіноче" (у межах людської популяції) має забезпечити незмінність нащадків від покоління до покоління, тобто воно орієнтоване на збереження вже існуючих ознак - саме це пояснює більшу психічну стійкості жінок та усереднені параметри їх психіки;

- "чоловіче" пов'язане з необхідністю адаптації до нових невідомих умов. що пояснює їхню більшу психологічну індивідуальність: серед чоловіків частіше трапляються не лише талановиті, а й психічно хворі особи;

- особливості як чоловічої, так і жіночої психіки визначаються еволюційно – генетичною доцільністю;

- жінки легко пристосовуються на індивідуальному рівні до зовнішнього світу, їхня поведінка біологічно детермінована;

Чоловіча психіка обумовлена її філогенетичною пластичністю та онтогенетичною ригідністю, що зумовлює більшу різноманітність типів чоловічої психіки та значно менші здібності до виживання у неприйнятних умовах; тому ознаки виродження у б/я популяції спостерігаються, передусім у представників чоловічої статі.

19.Вік людини: біологічний, хронологічний, соціальний, психологічний.

Вік — поняття, що характеризує період (тривалість) життя живої істоти, а також стадії життя. Відлік віку починають від народження до фізичної смерті. Поняття "вік" — багатоаспектне. Можна виділити чотири підвиди: хронологічний, біологічний, соціальний і психологічний.

Психологічний вік тісно пов'язаний з поняттям психологічного часу, а саме — з тим, як людина сама оцінює у внутрішньому світі свій вік. Так, молоді люди (від 20 до 40 років) оцінюють себе старшими, ніж вони є. Після 40 років спостерігається зворотна тенденція — люди сприймають себе молодшими, ніж вони є.

Головна особливість психологічного віку, часу — це взаємний вплив минулого, сьогодення та майбутнього на сприйняття сучасного, а через нього — і на поведінку людини.

Вікові особливості особистості розглядаються як елементи практичної психологів та є предметом дослідження вікової і диференціальної психології . З погляду практичної психології суб'єкту діяльності звертають увагу на особливості психіки дорослої людини в різні періоди її розвитку. Вікова психологія визначає, що дорослою людина стає після 25 років. Дорослий — це людина, яка самостійно досягла розуміння повної відповідальності за своє життя, за свої рішення, за свої дії ("Я", сім'я, суспільство, робота, самоосвіта, самовдосконалення).

Розрізняють такі періоди розвитку дорослої людини після 25 років, як особистості:

1.Рання зрілість (25 - 35 років) хар-ся такими ознаками:

  • включення до всіх сфер людської діяльності — демографічної, культурної, політичної, професійної;

  • стабілізація якостей особистості;

  • встановлення інтимності, близьких стосунків з іншою;

  • наявність першого піку творчих здібностей (ЗО-35 років — математика, фізика, хімія);

  • соціальна та професійна адаптація;

  • побудова власного способу життя, статусу, вироблення позиції в умовах засвоєння професійних ролей;

  • перша психологічна криза переоцінки життєвого шляху (ЗО + 2 роки) — роздуми над питаннями доцільності вибору, зміни життєвих планів та основних видів професійної діяльності, підвищення рівня кваліфікації, освіти.

Loading...

 
 

Цікаве