WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Якщо у людей однаково виявляються обидва типи мислення, то відкривається широкий спектр діяльності: поєднання послідовності в роботі і, водночас, образне, цілісне, швидке прийняття подій, ретельне обмірковування своїх вчинків, особливо в екстремальних ситуаціях.

13.Основні етапи розвитку психіки в онтогенез.

Ускладнення поведінки, зумовлене процесом еволюції, призводить до відповідного ускладнення психіки. Протягом філогенезу вона послідовно проходить стадію елементарної сенсорної психіки, стадію перцептивної психіки та стадію свідомості. Елементарна сенсорна (від лат. зепзиз — відчуття) психіка чутливість організму до окремих біологічно нейтральних подразників середовища, її основу становить діяльність, яка поєднує ці подразники з біологічно значущими властивостями предметів довкілля. Прикладом може бути активність павука у відповідь на вібрацію комахи, що потрапила до павутиння: він рухається в напрямку до комахи, знаходить і поглинає її.

Специфіка психіки тут полягає у відображенні не предмета, що потрапив до павутиння (комахи), а його властивості вібрувати. Павук здійснюватиме аналогічну поведінку й відносно камертона, яким дотикаються до павутиння. Середовище на цій стадії відображається не цілісно, а як різноманітні біологічно нейтральні окремі властивості. Для нижчого рівня елементарної сенсорної психікихарактерні зародкові прояви психічного відображення. Воно дає можливість тваринам (найпростішим, багатьом нижчим багатоклітинним) реагувати на біологічно нейтральні подразники як на сигнали життєво важливих властивостей середовища, проте не дозволяє відшуковувати ці подразники, їх орієнтація в довколишньому вкрай проста і має вигляд таксисів різного типу. На вищому рівні цієїстадії відбувається подальший розвиток таксисної поведінки, а це вже їдає організмам (вищим черв'якам, молюскам) ґрунт для пошуку потрібних подразників. Перцелтивна (він лат. регсерііо — сприймання, впізнавання) психіка чутливість тварини до предметів довкілля. Цій стадії відповідає діяльність, яка складається з операцій — способів, спрямованих не лише на властивості предметів, а й на умови, в яких ці предмети перебувають. Якщо ссавця відділити від їжі перепоною, то він обійде її. Його поведінка спонукається властивостями їжі (запахом, формою тощо), що відображаються, але підпорядковується умовам, в яких їжа перебуває. Завдяки цій обставині їжа і перепона вже не зливаються одна з одною, як це мало місце на попередній стадії, а відображаються роздільно. На цій стадії психіки потрібна розвинена індивідуальна пам'ять, що фіксує умови життя і набуті способи поведінки. Показовим щодо цього є кінь, який дуже швидко запам'ятовує скеровуючі рухи вершника .

Нижчий рівень перцептивної психікиспостерігається у вищих безхребетних (членистоногих, головоногих молюсків), які здійснюють активний пошук позитивних подразників і демонструють розвинену захисну поведінку. Поширена серед них і мало мінлива інстинктивна поведінка. Вищий рівеньцієї стадії репрезентують хребетні (птахи і ссавці), в яких інстинктивна поведінка поступається научінню. На цій підставі антропоїди і деякі вищі хребетні виявляють інтелектуальну поведінку, якій відповідає інтелект — ознака найвищого рівня перцептивної психіки — відображення відношень і зв'язків між предметами ситуації, що сприймається твариною. Вищій та найвищій стадіям перцептивної психіки відповідає найскладніша в тваринному світі нервова система; в усіх хребетних є головний і спинний мозок, а у ссавців, до того ж, з'являються великі півкулі, оточені корою. Етапи розвитку психіки тварин, у свою чергу, стають еволюційним підґрунтям психіки людини. Тут аналогом елементарної сенсорної психіки є відчуття, перцептивної — сприймання, а її найвищого рівня — мислення. Розвиток психіки у філогенезі ґрунтується на процесах діяльності, що обслуговують організм як біологічний рівень життя. Ускладнення цих процесів зумовлює появу специфічно людського етапу розвитку психіки — первісної свідомості.

14.Поняття про психіку. Форми прояву та функції психіки.

Психіка ― здатність мозку відображати об'єктивну дійсність, тобто властивість високоорганізаційної матерії ― мозку відображати об'єктивну дійсність на основі психологічного образу, який при цьому формується, регулювати діяльність людини та її поведінку.

Психіка – це властивість нервової системи, завдяки якій:

- здійснюється зв'язок із зовнішнім світом;

- координується робота всього організму;

- організм діє у відповідь на подразнення сигналів (рефлекс);

Вищими формами психічного відображення є мислення та уява, які існують у нерозривному зв'язку з мовленням.

Функції психіки:

1) відображення дійсності;

2) регуляція поведінки людини.

Структура психіки: свідомість  самосвідомість; несвідома сфера.

Свідомість (свідома поведінка)― це вищий рівень психічного відображення, властива людині функція головного мозку, яка полягає у відображенні об'єктивних властивостей предметів і явищ навколишнього світу, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах. Полягає у попередньому мисленому накресленні своїх дій і передбачених наслідків; регулює взаємовідносини людини з природою і соціальною дійсністю.

Свідомість пов'язана, передусім, із знанням людини про світ. Свідомість має суспільну природу, оскільки виникає і розвивається (як у філогенезі, так і в онтогенезі) лише у людському суспільстві.

Самосвідомість― знання людини про саму себе, свої реальні та потенційні можливості. Самосвідомість включає: кон'юктивний компонент (образ власних якостей), емоційний к. (повага до себе, гідність або самоприниження тощо), оцінно-вольовий (прагнення підвищити самооцінку, авторитет).

Несвідоме― форма відображення дійсності, в якій людина не може скласти звіт про здійснені дії, втрачається повнота орієнтування у часі та місці дій, порушується мовне регулювання поведінки ,тобто несвідоме – це автоматизовані дії.

15.Форми поведінки живих істот.

Можна визначити чотири типи поведінки живої істоти: інстинкти, навички, простіші форми розумної поведінки та свідома поведінка. Чим вищий рівень розвитку нервової системи живої істоти, тим більша кількість типів поведінки для неї є характерною. Якщо простішим тваринам притаманні лише інстинкти, то для людини характерні і інстинкти, і навички, і — найхарактерніше — розумна поведінка на основі другої сигнальної системи.

Інстинкт (від лат. "інстинктус" — спонукання) — сукупність природжених компонентів поведінки і психіки тварин та людини. В основі інстинктів знаходяться безумовні рефлекси, тобто природжені форми реагування організму, що виникають у процесі природного добору як результат нагромадження і закріплення в ньому тих властивостей, які допомагають йому пристосуватися до певних умов навколишнього середовища (комахи, павуки – павутиння, бджоли – стільники, бобри – греблі, мурашники тощо).

Інстинктів дуже багато, а проявів їх стільки, скільки й форм взаємодій тварин із навколишнім світом. Та в основі всіх інстинктів усього тваринного світу знаходяться два: інстинкт самозбереження і інстинкт продовження роду. Чим більше поведінка тварини відповідає цим 2 інстинктам, тим міцніше закріплюється вона у спадковості.

Навички — це дії, що ґрунтуються на умовних зв'язках, які функціонують автоматично. Ця форма поведінки засвоюється в індивідуальному досвіді за умови неодноразового повторення змінних явищ природи. Навички виробляються впродовж тривалого часу шляхом спроб і помилок або тренування.

Проста форма розумової поведінки (інтелектуальна) полягає у здатності тварини відображати більш складні зв'язки і відношення між окремими предметами або їхніми властивостями. Інтелектуальна поведінка характеризується тим, що тварина може "винаходити" нові способи розв'язання завдань, що виникають перед нею, використовуючи при цьому зовнішні предмети як знаряддя (мавпа використовує палицю, щоб дістати їжу, яка знаходиться за кліткою і до якої вона не може дотягнутися).

Свідомість (свідома поведінка) — найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах. Свідомість пов'язана, передусім, із знанням людини про світ (російською мовою сознание — це "сознание", українською — свідомість можна витлумачити як "с-відома", тобто те, що пов'язане з якимось відомостями, інформацією).

Loading...

 
 

Цікаве