WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

130.Спілкування, його особливості.

Спілкування –психологічний контакт між людьми, який виявляється в обміні інформації, виконанні сукупних дій, емоційному впливі один на одного, наявності відчуття спільності.

Виникнувши на початку людського суспільства у найпримітивніших формах, спілкування пройшло довгий шлях розвитку, вдосконалюючись разом із розвитком суспільного виробництва і суспільної свідомості. Спілкування ускладнювалося у своїх конкретних формах, збагачувався його зміст, відчуваючи на собі вплив пануючих форм суспільної свідомості. Матеріальне спілкування, зрештою, детермінує спілкування духовне так само, як матеріальне виробництво — духовне, суспільне буття — суспільну свідомість.

Основною структурною одиницею аналізу міжособистісного спілкування є не окрема людина, а взаємозв'язок, взаємодія людей, що вступають у спілкування. Це означає, що кожний з учасників спілкування істотно впливає на поведінку іншого, між їхніми висловленнями і вчинками виникають причинні залежності. Обмінюючись повідомленнями, співрозмовники пристосовують їх до конкретної ситуації спілкування; зміст і отриманої інформації значною мірою переробляється, реструктуризується в залежності від неминуче виникаючої оцінки самих себе, один одного, оточення.

Будь-яка взаємодія людини з предметним світом завжди опосередкована спілкуванням. Організуюча роль спілкування виявляється не тільки у спільній, але й в індивідуальній діяльності. Навіть діючи ізольовано, поза безпосередніми контактами з іншими людьми, людина все-таки знаходиться з ними в опосередкованому спілкуванні, включена у суспільні зв'язки і відносини, використовує у своїй діяльності накопичені у процесі історичного розвитку людства знання, засоби й способи праці.

131.Характеристика комунікативної сторони спілкування.

Комунікація , у вузьк. розумінні, - люди в процесі спільної діяльності обмінюються між собою різними ідеалами, уявленнями, інтересами, настроями, почуттями, настановами й ін. Усе це можна розглядати як інформацію, і тоді сам процес комунікації може розумітися як процес обміну інформацією.

Однак необхідно пам'ятати, що в процесі людського спілкування інформація не тільки передається, але й формується уточнюється і розвивається.

По-перше, у спілкуванні двох індивідів кожний є активним суб'єктом: взаємне інформування їх припускає налагодження спільної діяльності. У комунікативному процесі відбувається не лише "рух інформації", але, як мінімум, активний обмін нею. Тому у кожному комунікативному процесі реально існують в єдності діяльність, спілкування і пізнання. По-друге, характер обміну інформацією між людьми визначається тим, що за допомогою системи знаків партнери можуть вплинути один на одного. Комунікативний вплив, що при цьому виникає, є не чим іншим як психологічним впливом одного комунікатора на іншого для зміни його поведінки. Ефективність комунікації виміряється саме тим, наскільки результативним є цей вплив.

По-третє, комунікативний вплив як результат обміну інформацією можливий лише тоді, коли людина, що направила інформацію (комунікатор), і людина, що приймає її (реципієнт), мають єдину чи подібну систему кодифікації і декодифікації ("усі повинні говорити однією мовою"). Це особливі важливо тому, що комунікатор і реципієнт у комунікативному процесі постійно міняються місцями. Будь-який обмін інформацією між ними можливий лише за умові інтерсуб'єктивності знаку, тобто за умови, що знаки, а головне закріплені за ними значення, відомі всім учасникам комунікативного процесу. Тільки прийняття єдиної системи значені забезпечує можливість партнерам розуміти один одного. Вчетверте, в умовах людської комунікації можуть виникати специфічні комунікативні бар'єри. Ці бар'єрі не пов'язані з уразливими місцями в якому-небудь каналі комунікації чи з нечіткістю кодування і декодування. Комунікативна сторона спілкування, чи комунікація у вузькому розумінні слова, складається з обмін інформацією між індивідами, що спілкуються. Гарний комунікатор має багатий репертуар комунікативних технік, які використовуються на різних рівнях спілкування.

132.Структура ділового спілкування.

ДС- вид професійної діяльності людей, у якій учасники виконують певні соц. ролі, реалізують запряг-ні цілі, а також способи здійснення контактів. ДС має таку структуру: Комунікативний – обмін думками , переживаннями, бажаннями. Цей обмін проходить з метою задоволення якихось потреб. Під час цього обміну виникають взаєморозуміння, коли люди відчувають, що їх не розуміють, а інколи навіть створюється враження, що люди захищ. від інформації, яку їм подають. Це відбувається тому, що комунікація – це вплив, а не кожна людина хоче якихось змін, бо вони порушують її розуміння себе своїх думок. Природньо, що люди захищ-ся від певної інформації. Перцептивна сторона у діловому спілкуванні -- це процес сприймання партнерами один одного і встановлення на цій основі взаєморозуміння. На шляху взаєморозуміння виділяють такі бар'єри: Стереотипізація – соц-перцептивний механізм ідентифікації породжує появу шаблону у сприймані. Ефект ореолу – перше враження про партнера у діловому спілкуванні часто приводить до ефекту першого враження, або до систем помилок соц сприймання. Інтерактивна сторона – це дії партнера у певній ситуації спілкування. Взаємодія може організовуватись за 3 формами: Коли кожний учасник виконує свою частину спільної роботи незалежно від інших. Коли спільне завдання виконується послідовно кожним учасником. Коли має місце взаємодія кожного учасника зі всіма останями.

133.Етапи професійного спілкування викладача в навчанні.

Кан-Калік з огляду на особливості поведінкових ктів, струк-турує процес лрофесійно-педагогічної взаємодії таким чином:

1. Моделювання педагогом майбутнього спілкування (прогностичний етап). Це перший етап, на якому закладаються контури майбутньої взаємодії: планування й прогнозування змісту, структури, засобів спілкування. Змістом його є визначення мети взаємодії (для чого?), аналіз стану співрозмовника (чому він такий?) та аналіз ситуації (що сталося?). Плануються можливі способи та тональність комунікації, прогнозується сприйняття співрозмовником змісту взаємодії. Цільова установка має вирішальне значення. Саме тут визначальним є зосередження на спільній роботі з учнями, на розвитку їх. Учителю доцільно передусім думати про те, як залучити вихованця до взаємодії, зацікавити, як створити творчу атмосферу, щоб виявилася його індивідуальність. Для цього педагогу потрібна уява, здатність сприймати і адекватно оцінювати людину.

  1. Початковий етап спілкування. Мета його — встановлення емоційного і ділового контакту у педагогічній взаємодії, "комунікативна атака"; у цей час завойовується ініціатива, що дає змогу керувати спілкуванням. Важливо опанувати техніку швидкого включення у взаємодію, прийоми самопрезентації та динамічного впливу. Ініціатива необхідна вчителеві на цьому етапі для того, щоб організовано передати її у наступному періоді спілкування,

  2. Керування спілкуванням. Це свідома і цілеспрямована організація взаємодії з коригуванням процесу спілкування відповідно до визначеної мети. Здійснюється обмін інформацією, обмін оцінками з приводу цієї інформації, взаємооцінка співроз- мовників. Створюється атмосфера доброзичливості, щоб дати учневі змогу вільно виявляти своє "Я", отримувати задоволення від спілкування, підкріплення своїм соціально значущим потенціям. Передаючи ініціативу учневі, педагог подає матеріал для аналізу, щоб роздуми, оцінки фактів школяр здійснював сам за допомогою старшого. Саме тут учитель мусить вміти виявляти інтерес до учня, сприймати інформацію від нього (активно слухати), висловлювати судження з того чи іншого приводу, транслювати учням свій оптимізм і спокійну впевненість в успіхові, ставити перед ними яскраві цілі і вказувати на шляхи їх досягнення.

Loading...

 
 

Цікаве