WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

2. між атрибутами, рисами та якостями особистості не існує кордонів, що символізують штрихові лінії;

3. усі три основні групи властивостей пов'язані між собою, оскільки становлять цілісність особистості.

Уявлення про структуру особистості як систему її властивостей є свідченням того, що:

  • закон ієрархічності визначає основу структури особистості й передбачає підпорядкованість нижчих рівнів вищим, які керують нижчими, а спираючись — утворюють єдність структури;

  • особистість — це не тільки її властивості, а й зв'язки між ними;

властивості особистості становлять неперервну єдність із внутрішнім і зовнішнім середовищем;

  • у взаємовідношеннях із середовищем має місце прояв цілісності структури особистості;

  • поведінка особистості, що репрезентується структурою як системою властивостей, має характеризуватися її багаторівневістю та ієрархічністю;

  • окремі рівні системи властивостей зумовлюють окремі аспекти поведінки особистості, а їх цілісність — це результат взаємодії всіх рівнів властивостей;

процеси передачі інформації та управління є характерною особливістю структури особистості як системи її властивостей.

За поданою структурою особистість можна уявити як таку, що має певний каркас постійних властивостей (атрибути та риси), який "зафарбовується" певними якостями.

6.Задатки та здібності людини.

Індивідуально-психологічними особливостями, які відрізняють одну людину від іншої і є передумовою успішного виконання нею певної діяльності є її здібності.

В психологічній науці під терміном здібності розуміють такі психологічні особливості людини, від яких залежить успішність оволодіння нею знаннями, вміннями, навичками. Передумовою для розвитку здібностей є задатки—вроджені анатомо-фізіологічні та функціональні особливості людини, що є підґрунтям для розвитку здібностей. Поряд з цим поняттям вживається поняття "схильність", тобто вибіркова спрямованість людини на певну діяльність, яка спонукає особу займатися останньою. Основою схильності є глибока стійка потреба особистості в діяльності, прагнення вдосконалити вміння та навички, котрі повязані з даною діяльністю.

Виділяють такі рівні здібностей: середні, обдарованість, талант, геніальність.

Середні здібності – наслідувально - стереотипні, на основі яких проходить виконавча діяльність.

Обдарованість – початок творчості в якій – небудь сфері діяльності, яка наближається до сер. рівня культури даного суспільства.

Талант – творча діяльність в одному обмеженому напрямку.

Геніальність – синтез декількох талантів із збільшеними на основі деяких міжпредметних звязків здібностями до більш високомасштабних узагальнень.

Рівні здібностей розрізняються ступенем загальних якостей:

1 Від ступеню пасивного відображення до ступеню активної самостійної д-ті.

2 Від ступеню стереотипної активності до рівня творчої д-ті.

3 Ступенем мотивації діяльності – від середнього інтересу до постійної потреби.

4 Ступенем працездатності

5 Результатами діяльності для самої людини, для інших людей, для суспільства, науки, історичного прогресу.

7.Досвід особистості: знання, вміння, навички.

Єдність діяльності та особистості найвиразніше виявляється у таких якостей особистості як вміння, навички та знання. Педагогіка визначає таку підпорядкованість цих понять: знання – вміння – навички. Вважається загально визнаним, що знання породжують вміння, а останні доводяться до автоматизму і стають навичками. Але така підпорядкованість не враховує того, що знання самі по собі ніколи не існують, а завжди стають елементами якоїсь діяльності, якихось умінь, дій. Лише в уміннях навички як засвоєні дії стають властивостями особистості та визначають її здібності до нових дій. Отже, вміння – це здатність виконувати певну діяльність або дії в нових умовах, які формуються на основі раніше засвоєних знань і навичок.

Поряд співвідношень основних понять досвіду особистості досить повно розкриває механізм їх формування:, але він не ефективний для визначення цілей навчальної діяльності. Розуміючи вміння як найвищу форму досвіду, що включає і знання і навички, доцільно, визначаючи цілі формування досвіду особистості в процесі навчання, використовувати таку послідовність: вміння – навички –знання. Оскільки саме така послідовність дозволяє досягти головної мети навчання – цілеспрямованої зміни поведінки суб'єкта діяльності.

Формування вміння здійснюється поетапно:

1. початкове вміння – усвідомлення мети дії та пошук способів її виконання, що спираються на раніше засвоєні знання та навички, діяльність шляхом спроб та помилок.

2. Недостатньо вміла діяльність – наявність знань щодо способів виконання дій і використання раніше засвоєних, неспецифічних для конкретної діяльності навичок.

3. Окремі загальні вміння – окремі високо розвинуті, але вузькі вміння, які необхідні в різних видах діяльності.

4. Високорозвинене вміння – творче використання знань і навичок конкретної діяльності з усвідомленням не лише мети, а й мотивів вибору способів її досягнення.

5. Майстерність – творче використання різних знань, навичок, умінь для ефективної діяльності.

8. Психологія як наука: предмет, завдання, методи.

Життєві психологічні відомості, джерелом яких є суспільний та особистий досвід, утворюють донаукові психологічні знання. Вони можуть бути досить обширними, можуть певною мірою сприяти орієнтуванню в навколишньому середовищі та розумінню поведінки людей, відповідати дійсності.

Предмет наукової психології складають конкретні факти психічного життя, що характеризуються якісно та кількісно. Але наукова психологія не може обмежуватися самим лише описанням психологічних фактів, хоч би якими цікавими вони були. Їх треба пояснювати. Саме тому необхідно відкривати закони, за якими відбуваються ці явища, тобто психологічні закони. Якщо виникнення психологічних фактів спостерігається кожного разу, коли для цього виникають відповідні умови, то кажуть про закономірний характер психічного явища.

Завданням психології, нарівні з вивченням психологічних фактів і закономірностей, є встановлення механізмів психологічної діяльності. Це означає вивчення роботи конкретних анатомо-фізіологічних апаратів, які здійснюють той чи інший психічний процес. Тут психологія стикається з рядом наук: медициною, фізіологією, біофізикою, біохімією, кібернетикою та ін.

Отже, психологія, як наука, вивчає факти, закономірності та механізми психіки. Психологія - наука про факти, закономірності й механізми психіки як створюваного в мозку образу дійсності, на основі та з допомогою якого здійснюється керування поведінкою і діяльністю, які мають у людини особистісний характер.

Об'єктом вивчення психології є психіка як функція мозку. Вихідною категорією психології є відображення. Як усі природні і суспільні науки, психологія розташовує двома методами одержання факторів, що підлягають подальшому аналізу — методами спостереження й експерименту.

Спостереження стає методом психологічного вивчення лише в тому випадку, якщо він не обмежується описом зовнішніх явищ, а здійснює перехід до пояснення природи цих явищ. Сутність спостереження не в одній лише реєстрації факторів, а в науковому поясненні їхніх причин. Життєві спостереження відрізняються від наукового спостереження насамперед випадковістю.

Науково психологічне спостереження на відміну від життєвого припускає необхідний перехід від опису факторів поводження, що спостерігається, до пояснення його внутрішньої психологічної сутності.

Основний інструмент одержання нових психологічних факторів і об'єктивного наукового пізнання — це експериментальний метод, що служить основним постачальником психологічних знань і підставою для багатьох теорій. На відміну від спостереження психологічний експеримент пропонує можливість активного втручання дослідника в діяльності випробуваного.

Розрізняють два основних види експериментального методу:

* Лабораторний експеримент —це не тільки те що його приводять у лабораторних умовах за допомогою спеціальної психологічної апаратури, але і відношення випробуваного, котрі знає, що над ним йде експеримент. За допомогою лабораторного експерименту можна досліджувати властивості уваги, особливості виховання, пам'яті і т.д.

* Природний експеримент — по своєму задумі повинний виключати те що напруга, що виникає у випробуваного, знаючого, що над ним експериментують, і перенести дослідження в звичайні, природні умови.

Природний експеримент, що вирішує задачі психолог педагогічного дослідження, називають психологічним експериментом.

9.Основні напрями психології.

Когнітивна психологія. Це один із сучасних напрямів психології, її представники — німецький психолог Ульріх Найссер та інші — вважають, що вирішальну роль у поведінці суб'єкта відіграють знання. Центральне місце відводиться питанням систематизації знань у пам'яті суб'єкта, співвідношення словесних і образних компонентів у процесах мовлення і мислення. Напрям виник під впливом теоретико-інформаційного підходу. Тому він передбачає створення моделей психічних процесів на основі аналогії між обробленням інформації машиною і людиною. Генетична психологія, її основоположник Ж. Піаже, вивчаючи проблеми розвитку інтелекту дитини, дійшов висновку, що джерелом її інтелектуального розвитку є дії з речами в процесі соціалізації. Ці дії утворюють інтелектуальні структури. У розвитку інтелекту Піаже виділяє три послідовні етапи: 1) сенсомоторний, 2) конкретних і 3) формальних операцій. Послідовний перехід від попереднього етапу до наступного відбувається в міру оволодіння дитиною певними внутрішніми операціями.. Послідовники гуманістичної психології вважали,що повинна бути здорова творча особистість, основною метою якої є прагнення до самоактуалізації, розвитку конструктивного начала людського "Я". Вони стверджують, що людина відкрита для світу і наділена від природи потенційними можливостями для безперервного розвитку і самовдосконалення, вона шукає сенс життя, а її базисними потребами є любов, творчість, інші найвищі цінності. Діяльнісний підхід. Він був властивий радянській психологічній науці. У психології поняття "діяльнісний підхід" найчастіше використовують у двох значеннях. У широкому сенсі воно означає методологічний напрям досліджень, в основу яких покладено категорію предметної діяльності. У вузькому сенсі розглядають психологію як науку про виникнення, функціонування і структуру психічного відображення в процесах діяльності людей. Охарактеризовані напрями і підходи до вирішення основних психологічних проблем свідчать про те, що психологія все ще перебуває в пошуках свого предмета дослідження. Отримані наукові результати все більше розширюють сферу людського пізнання. Нерідко вони змушують заново переосмислити ці проблеми. Тому можлива поява тенденцій, які стануть новими ланками безперервного процесу пізнання психіки людини.

Loading...

 
 

Цікаве