WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

До таких відносяться методи формування пізнавальних інтересів і методи, спрямовані на формування почуття боргу і відповідальності в навчанні .

Методи формування пізнавальних інтересів вимагають застосування таких прийомів : створення емоційно-моральних ситуацій, ситуацій цікавості, цікавих аналогій, подиву (унаслідок незвичайності приведеного факту, парадоксальності досвіду і т.п. ); зіставлення наукових і життєвих тлумачень, наприклад явищ природи. Найважливішим прийомом цих методів є емоційна, яскрава, якоюсь мірою художня мова педагога, що захоплює слухачів і стимулює їхню учбово-пізнавальну діяльність.

Коштовним методом стимулювання інтересу до навчання може бути метод пізнавальної ділової гри. Для утворення гри важливі насамперед тим, що можуть активізувати навчальний процес, а також служать засобом розвитку теоретичного і практичного мислення, актуалізації знань.

До методів стимулювання і мотивації навчання відноситься метод створення пізнавальної суперечки (навчальні дискусії, навчальні диспути). Його призначення - створення підвищеного інтересу до теми. Включення того, якого навчають, у ситуації наукової суперечки не тільки поглиблює , його знання, але і викликає на цій основі особливий інтерес до навчання.

Як бачимо, пізнавальний інтерес до навчання виникає не сам по собі; він залежить від тих потреб і мотивів, що спонукають людину до діяльності.

Мотиваційна сторона процесу навчання має три групи мотивів: зовнішні (заохочення і покарання); соревновательные (не знаю как лучше перевести на укр. яз., змагання) (успіх у порівнянні з кимсь або із самим собою); внутрішні ( що розкриваються як поле для плідної діяльності). Внутрішні мотиви забезпечують найбільш стійкий інтерес до навчання . Тому правильне розуміння мотивації служить необхідною передумовою продуктивної роботи викладача, що, використовуючи інноваційні методи і підходи до навчання, активізує, цілеспрямовано розвиває і поглиблює пізнавальний інтерес до досліджуваного предмета, утягуючи тих, яких навчають, в експериментальну діяльність, застосовуючи форми і методи активного навчання (проблемного й іншого видів).

У розвитку і поглибленні пізнавальних інтересів тих, яких навчають, немаловажне місце займають методи і прийоми самостійної роботи студентів. До них відносяться методи роботи з підручником, довідковою літературою, виконання завдань по алгоритму , проведення досвідів, аналізу тими, яких навчають, незнайомих для них ситуацій, генерування суб'єктивно нової інформації, методика написання курсових і дипломних робіт.

94. Активізація навчальної діяльності: поняття, призначення, методи і прийоми

Забезпечення пізнавальної активності учня є однією із найважливіших складових активізації навчальної діяльності. Це є однією з ключових проблем педагогіки, тому що саме в розв'язанні цього питання „як у фокусі, тісно переплітаються ті соціальні, психологічні і педагогічні вимоги, котрі пред'являються до формування особистості". Суспільство не може повноцінно функціонувати в умовах наукового і соціального прогресу. Актуальність проблеми пов'язана із розвитком демократії в державі, яка вимагає компетентності людей, що залучаються до керівництва державою. Пізнавальна активність особистості виступає також як засіб задоволення її духовних потреб, інтересів, самовираження та самореалізації. У той же час вона є важливою умовою удосконалення навчально-виховного процесу в школі, тому що: а) стимулює розвиток самостійності, ініціативності, відповідальності, силі волі; б) забезпечує сприятливий мікроклімат у родині; спонукає вчителів до самоосвіти, пошуків шляхів досягнення високих результатів навчання та ін.

Активізація пізнавальної діяльності передбачає застосування різних методів, засобів, форм, напрямів навчання, що спонукають особистість до виявлення активності. Основні з них: - формування позитивної мотивації навчально-пізнавальної діяльності, пізнавальних інтересів, - безпосереднє залучення кожного школяра до навчально-пізнавальної діяльності, чому сприяє проблемне навчання, самостійна, творча робота учнів, що дозволяє їм самореалізовуватися і самостверджуватися, - організація навчального спілкування як на уроках, так і в поза навчальній роботі, - створення сприятливого мікроклімату в стосунках з учителями, членами контактного колективу, певного комфорту.

95. Зміст навчання та його основні функції

Процес навчання є формою пізнання об'єктивної дійсності, оволодіння досвідом людства, взаємодією викладача й учня чи студента. Поняття "навчальний процес" охоплює всі компоненти навчання: викладач, форми, методи і засоби навчання, які він використовує; учень, який працює під керівництвом учителя на уроці та самостійно вдома; забезпечення навчального процесу наочністю й технічними засобами. Навчальний процес є активною взаємодією між учителем і учнем, яка складається з двох взаємопов'язаних процесів -- викладання й учіння. Викладання — діяльність викладача в процесі навчання, під час якої він ставить перед учнями (студентами) пізнавальні завдання, повідомляє нові знання, організує спостереження, лабораторні і практичні заняття, керує їх самостійною роботою, перевіряє якість знань, умінь і навичок. Результативність його залежить як від умінь і старань педагога, так і від старань учня, студента щодо засвоєння знань, тобто від ефективності учіння. Учіння — цілеспрямований процес засвоєння учнями (студентами) знань, оволодіння вміннями і навичками. У широкому значенні учіння є оволодінням суспільним досвідом з метою його використання в житті. Вчитель може навчати безпосередньо або опосередковано (через систему завдань). Основними функціями процесу навчання є освітня, розвивальна і виховна. Освітня функція передбачає засвоєння учнями, студентами системи наукових знань, формування вмінь і навичок. Знання— узагальнений досвід людства про дійсність у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій. Сформульовані вони у поняттях, судженнях, умовиводах, теоремах, концепціях, теоріях. Розвивальна функція виявляється у розвитку мислення учнів, студентів, формуванні волі, емоційно-почуттєвої сфери, навчальних інтересів, мотивів і здібностей. Виховна функція спрямована на формування наукового світогляду учнів, студентів шляхом засвоєння системи наукових знань про природу, суспільство і людину, виховання моральних, трудових, естетичних і фізичних якостей особистості.

96. Структура змісту освіти та навчання

Структура учбового процесу складається з таких ланок:

Отримання інформації (40% учбового часу):

1. Постановка учбового завдання перед учнем

2. Викладання нових знань чи самостійна робота учнів по їх отриманню

Освоєння інформації (40% учбового часу):

1. Закріплення знань

2. Застосування знань, вмінь та навичок на практиці

Контроль інформації (5-10%)

Корекція процесу розбіжності з інформацією (10-15 %)

1. Перевірка їх засвоєння

97. Теорії змісту освіти і навчання

Форми навчання – це засоби організації навчального процесу: індивідуальна (дітей навчали батьки, а поступово почали наймати приватн. вчителів); індивідуально-групове – отримало розповсюдження в середньовічн.школі; - класно-урочна (з 16ст); Белл-Ланкастерська с-ма – Англія к 18-п.19.: навчання молодших школярів за допомогою старших; с-ма Дальтон-план – поч 20ст. передбачала с-му, яка виключ. класи і передбачає працю в лаборатор. по індивід.плану; бригадно-лабораторн.метод: 20р. в СРСР; Мангеймська с-ма: концепція диференціації навчання. В Германіі, поділ дітей на 4 гр.: 1. Основні класи 50-60% - діти з середніми здібностями; 2. Класи для малоздібних д. 20-30%; 3. Допоміжні класи для розумовідсталих д. 2-2,5%. 4. Класи для здібних, талановитих до 20%, з них 1,2%- висок Поділ дітей відбувався на базі результатів психометричних досліджень і хар-к вчителів. Термін навчання був різний: 1. – 8р, 2. – 3-4 роки, 3. – індивід., 4. – 6 років; план Трампа – американ.форма навч, якій 40% часу відводиться на навч. в великих групах (100-150), 20% - в малих групах (10-15 осіб), 40% - на самост.роботу; метод проекції: в експерименті в Чікаго. Замість традиц. предметів вести проекти – своєрідні тематичні центри, які поєднують працю і навчання і т.ч. стимулюють пізнавальну д-сть.

98. Джерела, фактори, принципи і критерії відбору змісту навчання

Зміст освіти - науково-обоснована система дидактично і методично оформленого учбового матеріалу, для різних освітніх та кваліфікаційних рівнів. Правильний вибір змісту навчальної діяльності визначає якість освіти та її вплив на особистість. В процесі засвоєння змісту навчання здійснюється всебічний розвиток розумових та фізичних сил, формується активна життєва позиція, яка дозволяє майбутньому спеціалісту засвоїти сукупність наук, техніки, мистецтва, культури життя в суспільстві. На різних етапах розвитку суспільства зміст освіти змінюється під впливом різних чинників. Він залежить від соціально – економічних умов, рівня розвитку виробництва, науки, техніки та культури, розвитку в країні освіти та педагогічної теорії, від тих цілей і актуальних завдань, які ставить суспільство перед навчально – виховними закладами різного типу, а також від перспективи розвитку самого суспільства. Таким чином, при побудові змісту навчання необхідно передбачити всі основні види діяльності, необхідні для розв'язання завдань, передбачених метою навчання. При цьому на перший план виступають предметна і соціальна компетентність майбутнього спеціаліста, його здібності, здатність до здійснення Цілісноі професійної діяльності, комплекс якостей особистості. Слід також зазначити, що навчальний матеріал не просто "моделюе" професійну реальність, а й створюе предметні умови для формування необхідних якостей особистості спеціаліста, для досягнення цілей навчання та виховання. Отже, завдання полягае в тому, щоб у формах організації спільноі діяльності суб'ектів пізнання розгорнути в модельному вигляді зміст навчання, "зобразити" професійну д-сть в максимально можливій повноті і тим самим адекватно засвоїти, а точніше, присвоїти професійну д-сть. Знания при цьому засвоюються не заради самого засвоення або успішного складання екзаменів, а мають цілком визначену смислову функцію, що зумовлюе комплекс пізнавальних та професійних мотивів студентів. В 1991 році У. стала незал. держ. Зміни в соц.-екон. розвитку країни висунули нові вимоги і підходи до змісту навчальної діяльності, які було відображено в Державній національній програмі "Освіта" (Україна ХХІ ст.), а саме: розробка державних стандартів і відповідних систем знань умінь та навичок, творчої діяльності і інших якостей особистості на різних рівнях розвитку; вибір структур навчально – виховного матеріалу на основі диференціації, інтеграції, гуманітаризації; забезпечення альтернативних можливостей для отримання освіти у відповідності до індивідуальних особливостей; вивчення української мови в усіх навчально – виховних закладах: оптимальне поєднання гуманітарних та точних дисциплін, теорії та практики.

Loading...

 
 

Цікаве