WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Основа будь-яка діяльності ґрунтується на меті. Мета - це напрямок дії людини, саме вона розкриває суть та структуру діяльності особистості. Мета – уявлення людини про результат дія-сті до досягнення якого вона прагне. Процес постановки мети дія-сті який базується на аналізі передумов її реалізації наз цілеутворен. Аспекти, які вимагають уточнення при пост мети – уявлення людини про очікуваний і факт рез, обєкт і субєкт умови реаліз цілей, засоби діяльності необх і які є в наявності. Правильна постановка мети передбачає дотримання головного правила – діагностичної цілеспрямованості – сформована наск точно, щоб можна було побуд процес, гарантуючий її досягнення за певний час, однозначно зробити заключ про ступінь її реалізації. Цілепокладання – це, по-перше, прийняття суб'єктом цілей, поставлених перед ним іншою людиною, і, по-друге, самостійна постановка цілей. Для того щоб керувати процесом цілеутворення, необхідно знати характер цілей людини і особливості її ціле покладання. Коли особистість сама ставить перед собою цілі, це свідчить про те, що вона перебуває на вищому щаблі розвитку, ніж у тому разі, коли вона приймає цілі, нав'язані їй іншими людьми. Самостійна постановка цілей притаманна лише достатньо зрілій особистості. Виходячи з особливостей ціле утворення, можна виділити такі групи людей: 1)цілком приймають цілі, поставлені іншими людьми; 2)частково приймають; 3)зовсім не приймають цілей інших, а прагнуть до постановки власної мети. Якщо людина самостійно ставить перед собою мету, то вона схильна працювати над її досягненням значно наполегливіше, ніж у тому разі, коли перед нею ставлять мету (завдання) інші люди. Перетворення зовнішніх завдань (поставлених керівником, учителем, сторонньою людиною) у мету суб'єкта забезпечують такі заходи: - чітке формулювання мети діяльності (що зробити, що опрацювати, чого навчитися); - усвідомлення значення діяльності (для чого це необхідно); - визначення засобів досягнення мети (як це зробити за допомогою чого); - аналіз труднощів досягнення мети і способів їх подолання; - забезпечення самоконтролю (наскільки виконання відповідає меті, наскільки успішно відбувається просування до цілі).

85. Навчальні цілі та їх особливості

Цілі навчання – це результат, який прогнозується і має бути досягнутий в процесі всього навчання і на окремих його етапах. Цілі навчання (глобальні): - опанувати основними науками (теорія + практика); - виховати особистість в кожній людині. Класифікація цілей за видами:

1) цілі навчання: - дидактичні (спрямовані на засвоєння певної системи знань), - виховні (формування особистості), - розвиваючі (спрямовані на прискорення розвитку певних психічних функцій);

2) авторська (за Блумом): - когнітивні (всі розпочинаються зі слова „знати"), - психомоторні (всі розпочинаються зі слова „вміти", формування навичок, здібностей), - афективні (емоційні) (всі розпочинаються зі слова „цінувати", емоційне ставлення до об'єкту).

Ієрархія основних навч. цілей:

Вищий рівень – цілі фаху (інституціональні цілі) – визначають профіль випускника і модель спеціаліста. Основна характеристика – навчальний план.

Середній рівень – цілі навчального предмету – визнач. загальний кінцевий результат вивчення предмету. Основна характеристика – тематичний план.

Нижчий рівень – цілі теми – носять операціоналізований характер, точне визначення того, що ми будемо знати.

Ступені абстракц. навчальних цілей:

1. Орієнтуючі цілі – максимальний рівень абстракції (цілі навчального предмету, модуля; опис загальними поняттями)

2. Загальні цілі – середній рівень (цілі теми, заняття; використовується загальний рівень абстракції)

3. Точні цілі (операц.) – мінімальний рівень

Операціоналізована ціль – це ціль з описом її складових a+b+c, де a – результат, b – умови (в яких треба довести, що результат є), c – норми (кількість результату). (Приклад, вміти точно написати 15 моделей і проаналізувати 12 елементів). Особливості навч цілей: різноманітність сфер навч діяльності; в навч діяльності приймає участь велика к-ть субєктів, з різними естетичними властивостями.

86. Типові помилки і правила формулювання навчальних цілей

Помилки при формулюванні цілей:

- (туристи і глобус) засвоїти щось, навчити

- відміна цілі темою занять (вивчити в підручнику параграф №...)

- неоднозначність тлумачення теми

- відміна цілі діяльністю викладача.

На формування цілей впливають слідуючі фактори:

Джерела винекненя

Ступінь прозорості та розуміння, людина в більшій або меншій мірі розуміє мету, яку хоче досягти.

Ієрархія та взаємозв"язок, будь яка діяльність підпорядкована певним цілям, які взаємозв"язані і підпорядковані одна одній.

Масштаб і час

Параметри: визначають якісну та кількісну характеристику цілей, тобто визначають норми цілей, що передбачає:

Становлення загального переліку властивостей або ознак результату.

Ранжування Чим вище цілі тим менше ознак.

Конкретність (це таке формулювання, яке зменшує можливість альтернативного тлумачення) та вимірюваність (це така властивість мети, що забазпечує можливість визначення досягнута мета чи ні).

Компетентність менеджера

Опис цілей - як виконується загальний опис цілей залежить від керівника.

87. Ієрархія навчальних цілей

1. Цілі фаху (екон.) - вищий рівень (інституціональні цілі навчального заходу (профіль спеціаліста))

2. Цілі навчального предмету – середній рівень (кінцевий результат вивчення предмету)

3. Цілі теми, уроку, завдання – нижчий рівень (визначають проміжний рівень і носять операціоналізований характер).

Першим і дуже важливим показником при вивченні циклів навчального процесу є конкретизація цілей навчання. Всі цілі реалізуються в тісному взаємозв'язку одна з одною, формулюються в термінах умінь і задач. Загальні цілі стосуються навчального предмета, що вивчається протягом усього періоду навчання. Предметно-специфічні цілі пов'язані з задачами, що повинен навчитися вирішувати учень у результаті вивчення даного предмета протягом одного року. Частні цілі - це цілі вивчення конкретних розділів, тем цих навчальних предметів. Аналіз досвіду роботи вчителів дозволяє виділити в кожному циклі засвоєння навчального матеріалу чотири такі специфічні найближчі предметні дидактичних цілі:

- ознайомлення і первинне закріплення навчального матеріалу;

- актуалізація, відтворення досліджуваного і формування навичок і умінь шляхом застосування його в навчальній практиці;

- систематизація знань і умінь на основі застосування їх у життєвій практиці;

- контроль знань і умінь.

88. Таксономії навчальних цілей

Таксономія навчальних цілей – ієрархія організованої моделі класифікації, фор. описаних цілей навчання.

Різновиди:1) Таксономія когнітивних цілей (Блумм): - знання (запам'ятовування термінів, понять, факторів), - інтелектуальні здібності та навички (що дають можливість людині засвоїти); 2) Таксономія навчальних задач (Толінгерова). Точна визначена ціль: - відтворення знань у пам'яті, - прості операц. у пам'яті, - складні розум. у пам'яті, - повідомлення знань, - творче мислення. 3) Таксономія навчання – виховних цілей (Немирка).

Процес розробки таксономії цілей навчання може здійсеюватися у декілька етапів. На першому етапі визначаються загальні цілі та можливий вплив засвоєного змісту дисципліни на спрямованість особистості студентів. На другому етапі цілі навчання уточнюються в процесі розробки моделі засвоєння бази знань.

Модель засвоєння бази знань навчальної теми – це перелік елементів бази знань з визначенням рівня засвоєння кожного елемента.

До елементів бази знань відносяться:

Поняття, терміни, факти, символи,судження.

Тенденції, властивості, теорії, критерії, закони

Правила, принципи, норми, методи, процеси, алгоритми.

Засвоїти знання – це щонайменше бути здатним відтворювати елементи бази знань, застосовувати елементи бази знань для розв'язання типових задач предметної галузі, використовувати базу знань для здобуття нових знань і розв'язання нових задач в нових умовах.

89. Рівні засвоєння навчального матеріалу

Єдиної теорії засвоєння в сучасній дидактиці (теорії навчання) ще не існує. Найбільш відомими концепціями рівнів засвоєння навчальної інформації є таксономія Б. Блума і теорія В. П. Беспалька. Рівні засвоєння навчального матеріалу, що пропонує американський вчений Б. Блум, розрізняються в залежності від типу навчальних цілей: когнітивної (знання), афективної (ціннісні орієнтації) і психомоторної (рухові навички). Реалізація кожної навчальної мети здійснюється на різних рівнях засвоєння. Зокрема, для когнітивних цілей рівнями засвоєння є: 1- знання, 2- розуміння, 3- застосування, 4- аналіз, 5- синтез, 6- оцінка. Для афективних: 1- сприйняття, 2- реагування, 3- засвоєння ціннісних орієнтацій, 4- організація ціннісних орієнтацій, 5- поширення ціннісних орієнтацій на діяльність. В. П. Беспалько виділяє такі чотири рівні засвоєння навчального матеріалу: 1-"Учнівський рівень" характеризується здатністю людини розпізнавати, пригадувати раніше засвоєний матеріал на основі повторного знайомства з ним у тексті. Засвоєння на цьому етапі обмежується загальним уявленням про об'єкт, явище і дозволяє учню розпізнавати його в ряду схожих, раніше не відомих об'єктів. 2- Алгоритмічний рівень характеризується здатністю учня самостійно відтворювати інформацію і застосовувати її в різноманітних типових випадках, що не вимагають створення нової інформації. 3. Евристичний рівень характеризується здатністю того, хто навчається, відтворювати і перетворювати засвоєну інформацію для обговорення відомих об'єктів навчання і продукування суб'єктивно нової інформації про них, для застосування засвоєної інформації у різноманітних нетипових (реальних) випадках, що вимагають утворення нових методів дії. 4-Творчий рівень характеризується здатністю учня самостійно використовувати засвоєну інформацію для отримання об'єктивно нової інформації у процесі: а) знаходження і обговорення нових властивостей об'єктів, що вивчаються; б) знаходження і дослідження нових методів діяльності з об'єктами; в) знаходження нових об'єктів, властивостей і якостей. Козаков виділяє чотири рівні засвоєння навчального матеріалу за рівнями розвитку конкретних умінь: 1) запам'ятовування (початкове уміння) - здатність відтворювати терміни, поняття; 2) розуміння (розвинуте уміння) - здатність інтерпретувати, пояснювати, виділяти; 3) застосування (високорозвинене уміння) - здатність вирішувати типові задачі в типових умовах; 4) творчість (найвищий ступінь уміння, чи майстерність) -здатність вирішувати нетипові задачі в нетипових умовах. В цілому, в численних педагогічних працях найчастіше згадуються такі три рівні засвоєння: 1- репродуктивний (виконавський, відтворювальний, наслідувальний, алгоритмічний), при якому учні копіюють запропоновані їм зразки дій; 2- реконструктивний (пошуковий, евристичний) - застосування відомих знань, прийомів, дій до нових ситуацій; 3- творчий (продуктивний, креативний) - самостійна й ініціативна практична діяльність.

Loading...

 
 

Цікаве