WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

58.Модель світу особистості: „Я-образ", „Я-концепція".

Психіка людини формується всім її життям, досвідом, внаслідок чого утворюється особливий суб'єктивний світ. Модель світу складається з двох підструктур: "Я-образ" і "Я-концепція". Картина світу — це сис-ма орієнтацій, яка дозволяє скласти уявлення про своє місце в навколишньому світі і на цій підставі прогнозувати наслідки своїх дій, вчинків, поведінки в цілому. "Я-образ" значною мірою формується підсвідоме і відображає емоційно забарвлені уявлення про себе. "Я-концепція" включає в себе вже усвідомлені оцінки, результати аналізу і прогнози, тобто те, як людина дивиться на свої дії. можливості та їх розвиток у майбутньому. Існує глибинна залежність між позитивною "Я-концепцією" і успішністю самореалізації та навпаки.

Становлення "Я-образу" і "Я-концепції" починається з народження і здійснюється під впливом вимог до дитини з боку батьків. Це становлення реалізується завдяки наслідуванню, а далі — привласненню і зануренню цих вимог. На ранніх стадіях розвитку дитина будує "Я-образ" і картину світу перенесенням своїх вражень і відчуттів (сприйнятих через тілесний стан) на зовнішні об'єкти. На цьому етапі розуміння здійснюється як перенесення відомого на невідоме, тобто як метафора. Далі — стан міфічного мислення. На цьому шляху дитина переходить від звички вважати добрим і поганим те, що вона сама сприймає з готових оцінок дорослих, до розуміння "добра" і "зла" в моральному смислі. Поступово її розуміння того, якою мірою вона виправдовує очікування оточення, ускладнюється і перетворюється у досить стабільне уявлення про себе.

Частина моделі світу, що пов'язана з уявленням про себе, є динамічною у віковому розвитку. В моделі світу відбувається структурування цінностей. Оскільки не всі компоненти, відповідальні за самосприйняття, дозрівають водночас, то тільки до кінця дошкільного періоду у дитини виникає відносно стінка система мотивів.

Саме в цей період раннього дитинства формуються такі характеристики спрямованості особистості, як орієнтація на створення або на споживання. Власна картина світу, спрямованість особистості формуються змалку: до 3 років — на 70%, до 4 — на 80%, до шести—90%, а у 8 років сформованість становить 97%.

Вважається, що "Я-образ" і "Я-концепція" формуються до 9 - 10 років, а до 13-ти в них включається інформація щодо власних планів на майбутнє. Можливо, на цій стадії завершується суто виховання особистості, а далі йде її соціалізація.

Виховання у цей період життя людини здійснюється двома шляхами: через свідомість закріплюються добре усвідомлені уявлення про добре і зле, що таке добро, а що зло; через підсвідомість закріплюються ці уявлення емоційними станами — "погано", "зле" — душевний дискомфорт, а "добре" — приємні враження, душевний комфорт. Практична реалізація цих шляхів залежить від батьків.

Далі в процесі соціалізації особистість все більше змінює уявлення про своє "Я". У коло "Я" потрапляють члени сім'ї. Любов до рідних викликає переживання і розуміння того, що радість або біда Іншої близької людини можуть сприйматися як тотожні щодо свого благополуччя або страждання. Тому любов до ближніх стає тим етапом розвитку особистості, який символізує її соціалізацію за межами сім'ї. Подальший розвиток особистості — це як поширення своєї ідентичності до масштабів людства ("Я — людина"), так і поглиблення розуміння своєї унікальності.

59.Потреби і мотиви особистості.

Потреби людини суб'єктивно переживаються нею як бажання, потяг або прагнення. Сигналізуючи про виникнення потреб та про їхнє задоволення, ці переживання регулюють діяльність людини, стимулюючи або послаблюючи її. Наявність потреби та її безпосереднього, чуттєвого виразу (бажання, потягу тощо) ще не є достатньою умовою для того, щоб діяльність щодо її задоволення (або спрямована на інший предмет) могла здійснитися. Людині притаманні вищі форми відображення дійсності, а тому об'єкти, які збуджують діяльність, можуть поставати у формі ідеї чи морального ідеалу. Саме цей усвідомлюваний образ, який збуджує діяльність, орієнтує її на задоволення певної потреби, називають мотивом діяльності, що реалізується. Мотиви діяльності людини можуть поставати в її свідомості як конкретні чуттєві або розумові образи поряд з асоційованими з даними образами уявленнями (наприклад, для мандрівника образ вогнища асоціюється з теплом, світлом, відпочинком тощо). Мотив може збуджувати часткову, конкретну дію і прямо збігатися з ціллю, даного діяння (або конкретної дії), з тим, що досягається в результаті виконання дії. Мотиви й цілі дій людини не збігаються за своїм суттєвим визначенням; так, залежно від життєвих обставин один і той самий мотив може реалізуватися в різних за своїми цілями діях, а зовні однакові дії можуть мати різні мотиви. Розуміння мають дуже важливе значення і для особистості як суб'єкта діяльності, і для наукового розуміння психологічного змісту даних процесів. Мотиви діяльності людини відображають найхарактерніші для неї способи реагування на ті чи інші елементи довколишньої (зовнішньої) та прихованої (внутрішньої) сфери існування людини. Рівень усвідомлення мотивів власної діяльності висвітлює притаманний людині спосіб реагування на окремі явища: спонтанні дії, скеровано організовані дії тощо. Узагалі мотиваційна сфера особистості формується, розвивається та реалізується відповідно до формування, розвитку та послідовного виявлення "Я" конкретної особистості.

60.Прояв мотивації досягання мети та мотивації уникання невдач у діяльності.

Поведінка, орієнтована на досягнення, передбачає наявність у кожної людини мотивів досягання успіхів та уникання невдач. Іншими словами, всім людям притаманна здатність прагнути до успіху та уникати невдач. Разом із тим кожна людина має домінуючу тенденцію керуватися або мотивом уникання невдачі. Різниця у прояві обох тенденцій полягає у тому, що мотив досягання пов'язаний з продуктивним виконанням діяльності, а мотив уникання невдач – з тривожністю та захисною поведінкою.Проявляються через риси характеру: сміливість, обережність, цілеспрямованість, впертість і т.д.

61.Поняття свідомості. Структура та функції свідомості.

У психології свідомість розглядається як особлива форма відображення, як загальна якість психічних функцій. Саме розвиток усіх психічних функцій забезпечує формування у людини внутрішнього світу, суб'єктивної моделі навколишнього світу.

Свідомість виконує основні функції психіки, які притаманні лише людині:

формує внутрішній план діяльності, ії програму,

синтезує динамічну модель дійсності, за допомогою якої людина орієнтується в навколишньому фізичному і соціальному середовищі,

визначає попередню, мислену побудову дій, передбачає їх наслідки, керує і контролює поведінку людини, здатність її відповідати за наслідки дій та розуміти те, що має місце в навколишньому світі і в ній самій.

До основних властивостей свідомості належать її атрибути — переживання, пізнання та відношення .

Переживання — це атрибут свідомості індивіда, який не містить образу предмета, що відображається, а тільки виявляється у формі задоволення-незадоволення (страждання), напруження-розрядки, збудження-заспокоення. Переживання можна віднести до емоційної складової свідомості, до певного афекту, який е невід'ємним від пізнання.

Пізнання — це компонент свідомості індивіда, що сприймається у формі безпосередніх або опосередкованих, більш або менш повних і точних образів явищ, предметів, що відображаються, та думок про їх зв'язки. Відношення особистості як суб'єкта до навколишнього світу — це активний компонент індивідуальної свідомості і її зворотний суб'єктивний зв'язок зі світом, який відображається та об'ективізуеться психомоторикою. Структура індивідуальної свідомості характеризується декількома підструктурами:

1. Атрибути — пізнання (когнітивний компонент), переживання (афективний компонент), відношення (психомоторний компонент).

2. Рівні ясності — інсайт, натхнення, ясна свідомість, неусвідомлення, патологічні порушення, втрата свідомості. Інсайт розуміється як момент осяяння, здогаду, раптового розуміння, як здатність мислення, при якому здійснюється передбачення (мислене).

3. Динаміка — це властивості особистості, її атрибути, риси та якості.

4. Функції — відчуття, сприйняття, мислення, пам'ять, воля, емоції, увага,

Вирішальну роль у формуванні свідомості відіграє мова, оскількивона дає можливість оперувати суб'єктивними образами об'єктивногосвіту навіть за умов їх (образів) відсутності.

Loading...

 
 

Цікаве