WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

51.Розвиток волі.

Прийомами і способами самовиховання волі, а також виховання її в інших людях є механізми вольової дії, адже воля визначається через вольові дії. Ознаки вольової дії є відмінними суттєвими ознаками волі. Виконуючи вольові дії, ми тим самим тренуємо, розвиваємо волю. Починати тренувати волю легше за все з вироблення звички долати порівняно незначні труднощі. Таким чином ми швидше і легше досягнемо успіху, одержимо позитивне підкріплення, яке стимулюватиме і надихатиме на подальші звершення та готуватиме до більших перешкод. Подолання труднощів здійснюється не для тренування волі самої по собі, а задля досягнення певних конкретних цілей. Чим значнішою є мета, до якої прагне людина, тим вищий рівень довільної мотивації і тим складніші проблеми здатна долати людина. Тому необхідною умовою самовиховання волі виступає створення вищих мотивів поведінки. Важливим при зміні сенсу дії являється уміння побачити новий смисл, по-новому поглянути на проблему. Це залежить від вищих пізнавальних процесів — мислення та уяви. Тому їх розвиток розглядається як передумова формування волі. Також важливо зазначити, що розвиток волі неможливий сам по собі без розвитку таких вольових якостей, як цілеспрямованість, принциповість, самостійність, витримка, рішучість та наполегливість. Цілеспрямованість полягає в умінні людини керуватися у своїх діях та вчинках загальними і стійкими цілями. Цілеспрямовані люди завжди мають прогнозовану поведінку, спрямовану на досягнення поставленої мети. Принциповість є також важливою складовою розвитку волі. Вона проявляється в умінні людини керуватися у своїх діях та вчинках стійкими принципами та твердими переконаннями , в істинності яких вона впевнилася і які прийняла як керівництво до дій. Принципові люди в повсякденному житті твердо відстоюють свою позицію, свої думки та погляди, не йдуть на сумнівні компроміси. Вміння людини обходитися у своїх діях без сторонньої допомоги і критично ставитися до чужих впливів, оцінюючи їх відповідно до своїх поглядів і переконань має назву самостійності. Вона виявляється в здатності за власною ініціативою ставити нові цілі, шукати власні оригінальні шляхи вирішення проблем, а не задовольнятися шаблонами. Чи не однією із найпріоритетніших вольових якостей, від якої безпосередньо залежить розвиток волі, є витримка. Вона виражається в умінні своєчасно стримувати небажані спонукання, дії та вчинки. Стримана людина завжди може керувати своїми почуттями, їх зовнішнім виявом, придушувати імпульсивні дії. Вона вибирає такий рівень активності, який відповідає умовам, що склалися. І взагалі, розвинута і загартована воля дає змогу людині переборювати значні труднощі на шляху до мети. Саме в цьому я вбачаю об'єктивну необхідність розвитку волі.

52.Соціальні аспекти поведінки суб'єкта діяльності.

Особистість розкриває свої якості через ставлення до навколишнього світу. Особливе місце займає спілкування. До основних соціальних аспектів поведінки суб'єкта діяльності належать між особистісні стосунки, якісні ознаки поведінки керівника організації, а також поведінка в конфліктних ситуаціях. Міжособистісні стосунки реалізуються на різних рівнях спілкування: Перший рівень — спілкування на рівні спільного перебування (наприклад, пасажири у транспорті або глядачі на концерті). У цьому випадку відсутній спільний предмет діяльності, їх об'єднують лише однакові цілі. Другий рівень — формальне спілкування в групі, коли виробляються загальна мета діяльності та групові норми поведінки для досягнення цілей. Третій рівень — консенсусне спілкування в групі, що передбачає врахування особистісних особливостей кожного, його власні позиції, погляди на загальні норми і способи реалізації загальних цілей. Між особистісні стосунки багато в чому залежать від того, як люди сприймають один одного. Виділяють наступні якості особистості , які характеризують її у між особистісних стосунках: домінантність(нахил до лідерства), впевненість у собі (незалежність, діловитість), вимогливість, скептицизм (недовірливість, підозрілість), поступливість(критичність щодо себе, скромність), довірливість, добросердечність та чуйність. Всі ці ознаки можуть проявляти ся в особистості у більшій чи меншій мірі. До основних функцій керівника належать: ініціативність, поінформованість, захист власної думки, прийняття рішення, розв'язання критичних ситуацій та критичний аналіз. Основні типи поведінки керівника організації визначаються в площині турботи про виробництво чи турботи про підлеглих та колег. Для регулювання конфлікту, що виник існують дві основні стратегії поведінки: кооперація( це орієнтація на інтереси і потреби партнерів, стратегія узгоджень пошуку спільних інтересів) та наполегливість (реалізація власних інтересів, досягнення власних цілей, жорсткий підхід). Відповідно це дає змогу визначити 5 основних стилів поведінки у конфліктних ситуаціях: уникнення – відсутність прагнення до кооперації і відсутність тенденцій прагнення досягти власних цілей; змагання – прагнення задовольнити совї інтереси, не беручи до уваги інтереси іншої людини, бажання відстояти своє шляхом відвертої боротьби; пристосуваня – жертовність щодо власних інтересів, прагнення зберегти або налагодити приємні стосунки; компроміс – бажання запобігти конфлікту взаємними поступками; співробітництво – пошук альтернативи, яка повністю задовольняє інтереси обох сторін шляхом відвертого обговорення.

53.Прояв соціально-психологічних властивостей особистості у навчальній діяльності.

54.Самооцінка особистості та її види.

Пізнаючи риси іншої людини, особистість одержує необхідні відомості для вироблення власної оцінки. У порівнянні своїх якостей із від повідними якостями інших людей у особистості формується самооцінка. Самооцінка оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. За відповідністю реаліям самооцінка може бути адекватною і неадекватною. Неадекватна самооцінка, у свою чергу, поділяється на завищену і занижену. Дуже завищена, як і дуже занижена, самооцінка здатна спричинити внутрішні конфлікти особистості. Завищена самооцінка часто викликає протидію оточуючих, що породжує озлобленість, підозрілість, агресію і призводить до розриву міжособистісних стосунків. Дуже низька самооцінка зумовлює розвиток комплексу неповноцінності, стійкої невпевненості в собі, тривожності, безініціативності. Самооцінка виконує регулятивну і захисну функції, впливає на поведінку, діяльність і розвиток особистості, її стосунки з іншими людьми. Тісно пов'язана вона з рівнем домагань. Самосвідомість особистості через механізм самооцінки чутлива до співвідношення рівня домагань і реальних досягнень. З цим феноменом пов'язана самоповага. Будучи важливим компонентом образу Я, вона визначає відношення домагань людини до того, на що вона претендує. Термін "самоповага" не визначають, а використовують у побутовому розумінні як компонент самосвідомості, в якому виражається бережливе і шанобливе ставлення до власного Я. Особистість завжди характеризує піклування про себе. Для збереження самоповаги людина в одному випадку повинна виявити більшу активність, аби досягти успіху, що є непростим завданням. В іншому — знизити рівень домагань, за якого самоповагу буде збережено навіть за незначного успіху. Другий шлях є одним із випадків психологічного захисту Психологічний захист регулятивна система, яку особистість використовує для усунення психологічного дискомфорту, переживань, які загрожують Я-образу, і зберігає його на бажаному і можливому за певних обставин рівні. До механізмів захисту належать заперечення, витіснення, проекція, раціоналізація, заміщення та ін. Заперечення — намагання людини не сприймати повідомлення, яке її хвилює і може призвести до внутрішнього конфлікту.Витіснення спосіб уникнути внутрішнього конфлікту, вилучивши зі свідомості неприємну інформацію.Проекція — неусвідомлене перенесення власних бажань і переживань, в яких людина не хоче зізнатися собі через їх соціальну неприйнятність, на інших людей.Раціоналізація псевдорозумне пояснення людиною своїх бажань, вчинків, зумовлене причинами, визнання яких загрожувало б утратою самоповаги.Заміщення перенесення дії з недосяжного об'єкта на доступний.

Loading...

 
 

Цікаве