WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

40.Поняття, властивості і види сприйняття.

Сприйняття - це психічний процес відображення предметів і явищ дійсності в сукупності їх властивостей і частин за безпосередньої дії їх на органи відчуття з розумінням цілісності відображуваного. На відміну від відчуттів, які відображають тільки окремі властивості та якості предметів, сприйняття завжди цілісне і предметне, воно об'єднує відчуття, що йдуть від ряду аналізаторів. Сприйняття можуть бути: повними і неповними; глибокими і поверхневими; помилковими або ілюзорними; швидкими й повільними. Ілюзія - це спотворення відображення дійсності. Залежно від переважної ролі того чи іншого аналізатора можна говорити про:

• зорове сприйняття (розглядання скульптури, картини і под.);

• слухове сприйняття (слухання оповідання, концерту і т. ін.);

• тактильне сприйняття (обмацування, доторкування).

Буває сприйняття:

• простору; часу; руху;

• предмета; мови; музики;

• людини людиною.

Основні особливості сприймання. Специфіка сприймання відображується в системі його особливостей, до яких відносять предметність, цілісність, структурність, константність і осмисленість. Предметність сприймання. Суттю її є відображення в перцептивному образі властивостей предмета як не ізольованих, а таких, що належать предмету. Цілісність сприймання. Виявляється вона як властивість перцептивного образу відображати предмет у всій сукупності його рис як єдине ціле. Наприклад, образ апельсина, який людина тримає в руках, виникає внаслідок синтезу зорових відчуттів (колір), дотикових (твердість), нюхових (запах) і попереднього досвіду (смак). Структурність сприймання. Вона полягає в тому, що сприймання є не просто конгломератом відчуттів — в ньому відображаються відношення різних властивостей предмета, тобто його структура. Формується вона у людини протягом певного часу. Так, читаючи окреме слово, людина об'єднує його літери у ціле, що набуває конкретної завершеності в слові (структурі) після сприймання літер. Сприйняття завжди константне (постійне). У ньому безпосереднє пізнання доповнюється минулим досвідом, тому воно завжди осмислене та більш чи менш повно може бути висловлене словами. Сприйняття вибіркове, а саме: найпотрібніші деталі цілого завжди сприймаються виразніше. Вибірковість сприйніття залежить як від об'єктивних властивостей предметів, так і від суб'єктивної установки, зокрема від аперцепції. Аперцепція - це залежність від прийняття від загального змісту психічної діяльності людини, від її досвіду, інтересів, скерованості. Фізіологічні основи сприйняття за І. П. Павловим, це - "рефлекс на співвідношення", де мають значення не стільки самі подразники, скільки особливості відношень між ними, і тому рефлекс виробляється більшою мірою на співвідношення між подразниками. Найяскравіше довільне сприйняття виявляється у спостереженні. Спостереження - це умисне планомірне сприйняття, здійснюване з певною, ясно усвідомленою метою. Основні умови успішного спостереження - ясність завдання і підготовленість до нього, а також активність мислення. Спостереження як форма діяльності тісно пов'язана з орієнтуванням, себто з отриманням достатньо правильної уяви про що-небудь, умінням розбиратися в ситуації. Виховна робота зі школярами середнього віку - важливіша та найскладніша із теперішніх завдань. Педагогам треба глибоко осмислювати особливості розвитку та поведінки сучасного підлітка, вміння поставити себе на його місце в складні та суперечливі умови реального життя. Учень середнього шкільного віку здатен зрозуміти аргументацію, впевнитися в її обґрунтованості, погодитися з розумними доводами.

41. Поняття, процеси і види пам'яті.

Пам'ять — одна з найважливіших функцій людського мозку. Пам'ять — це відображення реальності, що діяла в минулому.

Пам'ять — це здатність особистості фіксувати, зберігати і відтворювати інформацію, досвід (знання, навички, вміння, звички).

Процеси пам'яті:

Запам'ятовування - це процес пам'яті, завдяки якому відбувається закріплення нового через поєднання його з набутим раніше.

Запам'ятовування завжди вибіркове. У пам'яті зберігається далеко не все, що діє на наші органи відчуття. Вибірковість пам'яті залежить від мотиву, мети, установки, діяльності особистості.

Відтворення - це процес пам'яті, в результаті якого відбувається актуалізація закріпленого раніше змісту психіки через вилучення його з довгострокової пам'яті й переведення в оперативну. Відтворюючи в процесі відтворення різні етапи, можна розташувати їх у такому порядку: впізнавання, власне відтворення і пригадування.

Впізнавання - це відтворення якогось об'єкта в умовах повторного сприйняття.

Спогадання - відтворення образів нашого минулого, локалізованого в часі та просторі.

Забування -процес, протилежний запам'ятовуванню.

Забування часом допомагає "розвантажувати" пам'ять від багатьох непотрібних деталей і узагальнювати те, що запам'яталося, сприяючи його збереженню.

Ремінісценція - відстрочене відтворення тимчасово забутого матеріалу.

Збереження інформації. Чимало з того, що має для людини особливо важливе життєве значення, взагалі не забувається. Збереження завченого матеріалу після певного відтинку часу знаходиться в обернено пропорційному відношенні до обсягу цього матеріалу.

Індивідуальні відмінності в процесах пам'яті виявляються у: (• швидкості; • точності; • тривкості запам'ятовування; • готовності до відтворення).

Види пам'яті.

1. За характером психічної активності.

Моторна пам'ять - це запам'ятовування, збереження і відтворення рухів та їхніх систем — ознакою доброї моторної пам'яті є фізична спритність людини, моторність у праці.

Емоційна пам'ять - це пам'ять на почуття — пережиті та збережені в пам'яті почуття виступають як сигнали, які або спонукають до дії, або утримують від вчинків, що викликали в минулому негативні переживання.

Образна пам'ять - це пам'ять на уявлення, на картини природи і життя, а також на звуки, запахи, смаки. Вона буває зоровою, слуховою, тактильною (дотиковою), нюховою, смаковою.

Ейдетична пам'ять. Ейдетичні образи пам'яті - це результат збудження органів чуття зовнішніми подразниками. Ейдетичні образи подібні до уявлень тим, що виникають за відсутності предмета, але характеризуються такою деталізованою наглядністю, яка цілком недоступна звичайному уявленню.

Словесно-логічна пам'ять — наші думки, втілені у форму мови. Словесно-логічна пам'ять відіграє провідну роль у засвоєнні знань учнями в процесі навчання.

2. За характером мети діяльності.

Мимовільна пам'ять - це запам'ятовування та відтворення, за якого відсутня спеціальна мета щось запам'ятати чи пригадати.

Довільна пам'ять - це коли ставиться певна мета запам'ятовування і відтворення з докладанням вольового зусилля.

3. За тривалістю утримання інформації.

Тривала пам'ять — є характерним тривале збереження матеріалу після багаторазового його повторення і відтворення.

Короткочасна пам'ять характеризується дуже коротким збереженням після одноразового дуже нетривалого сприйняття і негайним.

Оперативна пам'ять забезпечує запам'ятовування інформації, необхідної тільки для виконання певної дії.

4.За рівнем усвідомлення матеріалу, який запам'ятовується:

Смислова пам'ять пов'язана з розумінням матеріалу, який запам'ятовують.

Механічна пам'ять, її особливість полягає у нерозумінні засвоюваного матеріалу, який є надто важким або коли людина, замість намагання осягнути сенс, просто повторює інформацію.

42.Прийоми підвищення продуктивності пам'яті.

Серед форм психічного життя людини особливе місце посідає пам'ять як один із важливих аспектів єдиної аналітико-синтетичної роботи. Пам'ять процеси запам'ятовування, зберігання, відтворення і забування індивідом його попереднього досвіду. Пам'ять посідає одне із найважливіших місць у психічних процесах. У процесі практичної діяльності людини обов'язково існує певна кількість інформації, яку людина повинна добре знати і в любий момент її відтворити. Саме в цьому полягає процес запам'ятовування. Запам'ятовування певної кількості інформації сприяє підвищенню продуктивності у роботі, пришвидшенню виконання певних завдань. До речі, можна простежити пряму залежність між досвідом людини та кількістю інформації, яку вона запам'ятовує. Водночас зі збільшенням кількості інформації, що її має запам'ятати людина помітно зростає її фільтрація, намагання виділити головне. З усього вище сказаного можна зробити висновок про те, що пам'ять необхідно тренувати та розвивати задля покращення хоча б результатів практичної діяльності. Існує чимало способів тренування пам'яті. Можна розвивати як зорову, так і слухову пам'ять. Наприклад, людині показують картинки, які швидко змінюють одна одну, а потім запитують, що було зображене, наприклад, на 3-ому малюнку або кількість зображених на ньому предметів тощо. Або ж наприклад, учням читають текст, а потім задають питання, які стосуються певних деталей і на основі відповідей роблять висновок про уважність прослуховування тексту, в такий спосіб тренуючи слухову пам'ять. Або ж показують картинки або читають слова, ніяк не поєднані за своїм змістом, а потім пропонують відтворити їх у тому ж порядку, у якому вони були задані. Чим ближча відповідь до заданого зразка, тим вища продуктивність зорової чи слухової пам'яті.

Loading...

 
 

Цікаве