WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Сутність інтелекту зводиться до здатності людини виділити в ситуації суттєві властивості та адаптувати до них свою поведінку.

Інтелект необхідно розглядати як найскладніше багаторівневе явище людської психіки, що включає як психічні процеси, так і стани та інші властивості особистості. Інтелект — це інтегральна риса особистості, яку можна розглядати за схемою.

У поданій структурі можна виділити три блоки: блок психічних процесів (від відчуття та сприйняття ситуації до мислення); блок оцінки ситуації та прийняття рішення і блок регуляції поведінки, що пов'язані з емоціями, мотивами та волею. Отже, інтелект — це система психічних процесів, які забезпечують реалізацію здатності індивіда до оцінки ситуації, прийняття рішення та відповідної регуляції поведінки. Інтелект має особливе значення в нестандартних ситуаціях, оскільки саме їх розв'язання символізує здатність людини до навчання.

Найважливіша функція інтелекту — адаптований взаємозв'язок з природою, тобто вміння орієнтуватися в умовах, що склалися, і відповідно до них діяти.

Адаптація може здійснюватися двома шляхами — асиміляцією та акомодацією.

Асиміляція — це пристосування ситуації через зміну умов, обставин до людини, її індивідуального стилю діяльності.

Акомодація — пристосування людини до ситуації, що змінюється, через зміну стилю мислення.

В основі визначення коефіцієнта інтелекту — вирішення певної кількості завдань за точно встановлений час за такими альтернативами:

-точність рішення,

-швидкість прийняття рішення.

На основі комплексних досліджень (із застосуванням експертної оцінки психіатрів, психологів, соціологів та педагогів) зроблено кілька загальних висновків:

1. На побутовому рівні коефіцієнт інтелекту характеризує людей як "розумних" та "кмітливих".

2. IQ - тести характеризують здатність до навчання, тобто до набуття нового досвіду (знання, yавички, вміння).

3. Здатність до навчання є різною у різних людей.

4. Показники IQ стабільні впродовж усього життя.

5. IQ-інваріантні щодо різних соціальних, економічних, етнічних або расових груп.

6. Здатність до навчання (IQ ) людиною успадковується на 40-80%.

7. IQ індивідуума не характеризує досконалість його як особистості.

8. IQ — це міра інтелектуальної обдарованості.

9. Інтелектуальна обдарованість статистично корелює з такими соціальними аспектами, як робота, посада, сімейний стан.

10. IQ — це не ті якості, які викликають захоплення у людей (повага, кохання тощо).

11. IQ -тести не характеризують шляхетність, великодушність, чесність, гідність, сумління, вміння відрізняти добро від зла.

12. Низький IQ не є синонімом невдач і безпорадності, високий IQ не гарантує успіху;

13.Високий IQ характеризує кмітливість, винахідливість, швидкість розуму, вміння приймати рішення у складних ситуаціях.

29.Розвиток інтелектуальної сфери особистості.

Інтелект — це мислительні здібності людини, що ототожнюються із системою розумових операцій, зі стилем і стратегією вирішення проблем та з ефективністю адаптації до різних обставин життя. Сутність інтелекту зводиться до здатності людини виділити в ситуації суттєві властивості та адаптувати до них свою поведінку. Виходячи з цього, очевидною є необхідність розвитку інтелектуальної сфери особистості. Це необхідно, по-перше, для внутрішнього розвитку особистості, її самовдосконалення, самопізнання, задля підвищення самооцінки, певною мірою духовного росту. Рівень інтелектуального розвитку має пріоритетне значення для людини як суб'єкта соціальних відносин. До високоінтелектуальних людей у суспільстві прислуховуються, вони мають значний авторитет і відповідно займають керівні та лідируючі позиції у суспільстві. Процес розвитку інтелектуальної сфери особистості відбувається протягом усього життя людини. Найбурхливіше цей процес проходить у дитинстві. До речі, японці вважають, що дитина до 5 років – геній і намагаються розвинути якомога більше її здібностей. Але процес інтелектуального розвитку, на мій погляд, має тривати усе життя. Людина має постійно здобувати нові знання та самоудосконалюватись. Адже зараз в інформаційну епоху розвитку людства інтелектуальна сфера займає чільне місце у діяльності людини, вона ж диктує напрями її діяльності та є основою для визнання людини, поваги до неї, отримання керівних посад та досить активно впливає на саму практичну діяльність особистості. Також людина із високим рівнем інтелектуального розвитку легше пристосовується до різких змін у суспільстві, швидше знаходить вихід із нестандартних ситуацій та і взагалі їй легше вижити за виникнення певної ситуації, що загрожує життю.

30.Риси і типи особистості.

В експериментальній психології існує два напрями дослідження трансситуативних соціально-психологічних властивостей особистості:

  1. визначення рис особистості;

  2. типологічний підхід.

Згідно з першим напрямом, існує певна кількість базисних властивостей (риси особистості), і особистісні відмінності визначаються ступенем їх виразності.

В основу типологічного підходу покладено уявлення про те, що тип особистості є цілісним утворенням і не може бути зведений до комбінації окремих властивостей особистості.

Ці два напрями систематизують інформацію щодо індивідуальних відмінностей і дають можливість використовувати її для цілей практичної психології, вирішувати завдання прогнозування, діагностики та інтерпретації результатів тестування.

Риси особистості утворюють групи тісно пов'язаних ознак, властивостей і виявляються як певні інтегральні характеристики, що об'єднують інформацію в цій групі ознак. Кількість рис визначає розмірність особистісного простору.

Тип особистості об'єднує групу схожих людей, який розкривається описом типового представника.

Таким чином, підхід, що враховує наявність певних рис, вимагає групування особистісних ознак, а підхід на основі врахування типів — групування піддослідних.

Риса особистості — це "точна" характеристика властивостей особистості, а тип особистості — це також риса, але приблизна, менш точна, оскільки тип характеризує усереднену особу із експериментального масиву.

Риси особистості - це стійкі психічні властивості, що характеризують здатність індивіда на певні об`єктивні впливи закономірно відповідати адекватними психічними діями. Гол. ознака рис особистості - закономірний і систематичний прояв відповідних психічних властивостей різних видах діяльності та ситуаціях.

На основі вказаних підходів в експериментальній психології розроблено декілька уявлень про риси та типологічні риси людей:

базові риси особистості-товарискість, замкненість, покірність, підозрілість, мрійність, самостійність та ін.;

типологічні риси особистості-визначаються за належністю людини до певного типу (неправдивість, занепокоєність, депресивність, істеричність, шизоїдність та ін);

індивідуально-типологічні риси особистості (екстраверт-інтроверт, сенсорний-інтуїтивний, мислительний-чуттєвий, конструктивний-сприймаючий).

31.Базові риси особистості.

Риси особистості — це стійкі психічні властивості, що характеризують здатність індивіда на певні об'єктивні впливи закономірно відповідати адекватними психічними діями.Гол.ознака рис особистості-закономірний і систематичний прояв відповідних психічних властивостей у різних видах діяльності та ситуаціях. Вимірювання рис особистості здійсн-ся тестом 16 PF,який було розроблено під керівництвом Р.Кеттела.Тест дає можливість визначити ступінь прояву полярних ознак 16 рис особистості. Серед базових рис — одні бажані, інші — не дуже. Але люди — це особи у всій своїй багатогранності, і тому одні риси переважають в одній діяльності, інші — в іншій. За результатами тестування отримують "формулу" особистості або "формулу" групи суб'єктів діяльності, яка утворюється за ознаками спільних рис.

1.Аналізуючи формули базових рис осіб чоловічої статі та жіночої статі, можна зробити висновок, що для осіб чоловічої статі характерними є такі риси: суворість, реалістичність, наполегливість, відповідальність, базова готовність до зростання та змін, високий самоконтроль поведінки, слабкість афектів, формальність у контактах. Для жіночої статі — сердечність, гнучкість, низький самоконтроль поведінки, інтерес до участі у спільних справах, низький рівень самостійності, доброта.

2. Формула тих, хто вважає, що навчатися можна без відвідування занять засвідчує, що для них характерні:

— життєрадісність, бадьорість, легковажне ставлення до життя, віра в удачу, бажання будувати життя за принципом "дай, Боже, пронесе";

— самостійність — здатні принести у жертву будь-які зручності, тільки б забезпечити свою незалежність;

Loading...

 
 

Цікаве