WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Вимоги до фахівця у ринковому середовищі та структура професійної компетентності майбутнього економіста - Реферат

Вимоги до фахівця у ринковому середовищі та структура професійної компетентності майбутнього економіста - Реферат

Таблиця 1.1.9.

Основні відмінності організаційних форм навчання

Форми організації навчання

Тривалість навчання

З відривом від роботи

Без відриву від роботи

На роботі

Довготривале

Традиційне навчання у вузі /кілька років/

Заочнe, дистанційнe навчання /кілька років/; тренінг-програми /кілька місяців/

Наставництво, освоєння додаткових професійних функцій (наприклад, комп'ют. програм), ротація /кілька місяців/

Короткочасне

Тренінг-програми, семінари, конференції /кілька днів/

"Обідні програми" тренінг-семінари, курси /кілька годин, кілька днів/

Короткочасні АМН, дискусії, семінари, презентації, консультації тощо /кілька годин/.

Основні відмінності між наведеними формами навчання можна виділити задвомапоказниками: 1) зв'язокз безпосередньою практичною діяльністю (навчання з відривом від роботи - без відриву від роботи – і на робочому місці); 2) тривалість (довготермінові й короткочасні програми). Відповідно до цього упорядковуються зміст, форми і методи навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Названі особливості форм підготовки спеціалістів пов'язані з етапами та рівнями реалізації економічної освіти.(Табл.3.2.)11 Так, виділені нами основні освітні етапи - базова теоретична освіта, до-практична підготовка та після-досвідна освіта - відрізняються, в першу чергу, цілями, змістом і тривалістю, а відповідно й формами навчання та використовуваними методичними системами. Рівні економічної освіти знаходяться у відповідності з цілями освіти - підготовки фахівців різних освітньо-кваліфікаційних характеристик (рівнівкомпетентності). Відповідно доКонцепції неперервної економічної освіти12 можемо визначити, принаймні, три основні рівні економічної освіти, які відрізняються цілями її реалізації - підготовки фахівців різних рівнів компетентності. Так, І-й - орієнтуючий рівень - є базовим для вибору напрямків діяльності у сфері економіки та бізнесу і передбачає засвоєння різноманітних за змістом дисциплін на основі розвивальних технологій, що сприяє формуванню цілісного та аналітичного сприйняття фактів і явищ економічного середовища. ІІ-й - професійний рівень - забезпечує засвоєння основ знань і вмінь з певного виду економічної діяльності та загально професійну підготовку до виконання відповідної роботи а також пов'язаних з нею функціональних та соціальних ролей, що дозволяє швидко адаптуватися до конкретних умов практичної ситуації.

ІІІ-й - рівень професійної спеціалізації - орієнтований на обмежену спеціальну підготовку фахівців до виконання чітко визначених обов'язків у вузькій предметній галузі, що передбачає досягнення високих рівнів професійної майстерності. Важливим етапом у реалізації економічної освіти є до-практична підготовка (before-practice training)13 . Суть її полягає у тому, щоб допомогти студентам старших курсів сформувати і розвинути комплекс навичок, необхідних для конкретної практичної діяльності. Навчання у вузі має величезні можливості для впровадження таких програм під час практично-семінарських занять, спеціально організованої виробничої практики та проведення спеціалізованих тренінгових програм.. Виробнича практика має широкий спектр можливостей для ефективної професійної адаптації. Її організація спрямовується на розвиток професійної компетентності майбутніх фахівців. Вона дозволяє виявити і враховувати у подальшому навчальному процесі особливості цільових очікувань тих, хто навчається. (табл.3)14Усе це дає змогу планувати навчально-виховний процес відповідно до заданих рівнів компетентності майбутніх фахівців і досягнення стандартів освіти.

Особливої актуальності протягом останніх десятиліть набула так звана післядосвіднаосвіта. На цьому етапі навчання відповідає реалізації, принаймні, двох цілей: 1) розширення професійних можливостей спеціаліста, освоєння суміжних професій, удосконалення та доповнення основної кваліфікації, розв'язання прикладних проблем у практичній діяльності; 2) попередження та нейтралізація негативних наслідків рутинності роботи і пов'язаного з нею явища "морального старіння". У кожному виді практичної діяльності через певний час виконання роботи значна частина співробітників переживає період, коли більшість доручень і обов'язків можна швидко виконати на основі накопиченого досвіду, збільшується кількість рутинної роботи, обмежується кругозір і як наслідок - пристосовуваність і придатність до змінюваних умов середовища діяльності.

Визначення місця бізнес-тренінгів у системі підготовки спеціалістів також зумовлюється їх відповідністю певним освітнім концепціям і технологіям професійної підготовки. Так у сучасних інтенсивних технологіях навчання з економічних дисциплін провідними є такі дидактичні підходи (концепції): традиційний (когнітивний), соціально-рольовий, „поведінковий"15. (Табл. 1.1.10.)

Таблиця 1.1.10.

Основні дидактичні концепції інтенсивних технологій навчання

Підхід

Сутність концепції

Форми і методи впровадження

1.

Традиційний (когнітивний)

спрямований на розвиток теоретичного мислення, засвоєння студентами знань основних економічних понять і теорій, формування базових умінь аналізу, узагальнення, класифікації та характеристики явищ і закономірностей економічного життя суспільства.

форми і методи роботи, предметом яких є відтворення вивченого із різноманітними прийомами активізації традиційних навчальних занять.

2.

Соціально-рольовий

спрямований на засвоєння рольових позицій суб'єкта в структурі соціально-економічних відносин для професійного самовизначення і формування ділових якостей особистості.

Усі економічні явища і закономірності розглядаються з точки зору певних суб'єктів господарських процесів.

різноманітні активні методи навчання і зміни традиційних ролей і способів поведінки в аудиторії

3.

Поведінковий

спрямований на формування умінь студентів адекватно реагувати, приймати рішення у проблемних ситуаціях.

вирішення практичних задач, імітаційне моделювання, організації спільної діяльності, обговорення рішень, презентації проектів.

Когнітивний підхід спрямований на розвиток теоретичного мислення, засвоєння студентами знань основних економічних понять і теорій, формування базових умінь аналізу, узагальнення, класифікації та характеристики явищ і закономірностей економічного життя суспільства. При цьому використовуються форми і методи роботи, предметом яких є відтворення вивченого із різноманітними прийомами активізації традиційних навчальних занять. Однак сам по собі цей підхід не може забезпечити високий рівень мотивації до вивчення предмета й ефективну взаємодію учасників процесу. Така організація діяльності найбільше підходить для студентів з високою самомотивацією, з усвідомленим професійним самовизначенням. Соціально-рольовий підхід у навчанні спрямований на засвоєння рольових позицій суб'єкта в структурі соціально-економічних відносин. Зміст дисципліни при цьому виступає засобом для аналізу і моделювання таких відносин і засвоєння відповідних рольових функцій. Усі економічні явища і закономірності розглядаються не абстрактно, а точки зору певних суб'єктів господарських процесів, а форми і методи діяльності обираються таким чином, щоб студент міг „приміряти" до себе певну роль і здійснити відповідну саморефлексію. Такий підхід створює умови для професійного самовизначення і формування ділових якостей особистості, а від викладача вимагає досконалого володіння змістом матеріалу й арсеналом різноманітних активних методів навчання і зміни традиційних ролей і способів поведінки в аудиторії. „Поведінковий" підхід реалізується в традиціях імітаційного моделювання і спрямований на формування умінь студентів приймати рішення у проблемних ситуаціях. Для цього формується банк конкретних ситуацій та моделі їх вирішення, інформаційно-теоретичне забезпечення за відповідною тематикою, передбачені відповідні форми роботи в аудиторний і поза аудиторний час. Серед таких, крім традиційних занять: „біржа праці", „молодіжний клуб", міні-підприємство, виїзні збори, „економічне агентство", практика на підприємствах, комплексні („наскрізні") дидактичні ігри, навчальне проектування тощо. Розробка проектів дозволяє не лише формувати знання і вміння в діяльнісній формі, але й забезпечує цілісність сприйняття практичної діяльності. Використання ігрових форм дає можливість оволодівати необхідним змістом діяльності й одночасно набувати досвід її „переживання", формувати відношення до неї, аналізувати і проектувати проблемні ситуації. Серед вимог ефективності дидактичних ігор – розподіл і зміна рольових позицій між учасниками гри. Це відбувається при вирішенні практичних задач, організації спільної діяльності, колективному обговоренні рішень, презентації та захисті своїх результатів. Відбувається реалізація принципу усвідомленого навчання, що є основою знань, умовою їх збереження, закріплення і застосування. Знання, набуті в процесі діяльності, забезпечують необхідність орієнтування на них при вирішенні практичних задач. Така робота формує практичний досвід власної підприємницької діяльності, дисциплінує, підвищує самооцінку учасників, створює відповідний емоційний фон. Це, свого роду, „гра в бізнес", яка розгортається в реальному часі і реальних ринкових відносинах. Вона вимагає значної підготовки і великих витрат, тому збільшується частка поза аудиторної (самостійної) роботи. Зрозуміло, що її успішність залежить від того, яким професійним рівнем і статусом володіє викладач або керівник.

Loading...

 
 

Цікаве