WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Вимоги до фахівця у ринковому середовищі та структура професійної компетентності майбутнього економіста - Реферат

Вимоги до фахівця у ринковому середовищі та структура професійної компетентності майбутнього економіста - Реферат

Вдосконалення економічної освіти зумовлене сучасними умовами господарювання і рівнем розвитку науки та спрямоване, насамперед, на розвиток у кожного суб'єкта господарських відносин дбайливого ставлення до власності, вироблення уміння раціонально використовувати наявні ресурси для задоволення різноманітних потреб, на формування таких якостей, які б відповідали суспільним інтересам і сприяли всебічному розвиткові особи. Надзвичайно динамічні суспільні трансформації та інтеграційні процеси сучасного світу зробили суспільство взаємозалежним і вразливим. Дослідники вважають, що основною рисою сучасного життя є непевність, викликана стрімкими соціально-економічними змінами і самою природою ринкової економіки. Тому в ході підготовки майбутніх фахівців мають біти відображені найвагоміші виклики нової епохи, які визначають характер сучасного ринку праці. Серед них, насамперед, називають такі:2

  • Зміни в характері роботи під впливом нових інформаційно-комунікаційних технологій. Різке зменшення видів діяльності, у яких базове фахове навчання є достатнім для здійснення кар'єри протягом життя.

  • Зростання кількості малих і середніх підприємств, зменшення крупних виробництв. Зростання відповідальності і тиску зовнішнього середовища на працівника.

  • Скорочення частки довгострокових контрактів працевлаштування. Зростання рівня само зайнятості в умовах різкого розвитку підприємницької економіки.

  • Невідповідність попиту і пропозиції робочої сили. Зростання кількості безробітних (за віком або невідповідності знань).

  • Зростання внутрішньої і зовнішньої мобільності робочої сили.

Включення сфери освіти у систему ринкових відносин вимагає оновлення її змісту та удосконалення методик. Основні напрямки таких трансформацій вищої та середньої спеціальної освіти у галузі економіки та бізнесу передбачають перш за все інтеграцію освіти з практичною діяльністю і наукою, перехід від валового навчання до посилення індивідуального підходу, розвитку творчої особистості спеціаліста в колективі та відображають об'єктивні тенденції розвитку, що виявляються у передовому педагогічному досвіді та зумовлюють використання нетрадиційних форм, методів і засобів навчання та виховання, а разом з ними – і нових форм активності студентів, які несуть в собі риси як навчання, так і праці. Такі підходи враховують аналіз психологічних, вікових, професійно-важливих особистісних рис студентів-майбутніх економістів, необхідність розвитку їх умінь трансформувати й адаптувати зміст навчального матеріалу, поєднувати методи і прийоми роботи відповідно до умов конкретної практичної ситуації, а також розвиток їх комунікативних та організаторських здібностей.

Отже, першим кроком до розв'язання названих проблем і реалізації життєвої важливості тренінгу і розвитку людських ресурсів є визначення необхідних якостей і активне управління навчанням працівників для їх віддаленого майбутнього у зв'язку з корпоративною ситуацією у бізнесі.

Основні напрямки формування професійної компетентності майбутнього економіста в економічній освіті

Тренінгові форми навчання відзначаються багатьма дослідниками як особливо привабливі з точки зору формування різноманітних складових професійної компетентності фахівця. Ми розуміємо професійну компетентністьяк активну спроможність спеціаліста реалізовувати всі компоненти діяльності, яка зумовлюється його знаннями, навичками, уміннями, а також здібностями і психічними властивостями.3 Це здатність усвідомлено використовувати знання у практичній діяльності, яка оцінюється за результатами виконання роботи відповідно до стандартів. Професійна компетентність має полі компонентну структуру, що зумовлює складність її багатофакторного аналізу, можливостей її розвитку у ході професійної освіти і спеціальної діяльності. Серед основних складових компетентності В. Заутер виділяє такі найважливіші групи, як показано на рис. 1.1.2.

Рис. 1.1.2. Складові ділової компетентності сучасного економіста.

У кожній професійній області є орієнтовні національні стандарти компетентності. Це здатність усвідомлено використовувати знання і майстерність у практичній діяльності, яка оцінюється за результатами виконання роботи відповідно до стандартів. Моделі компетентності є інструментом розробки індивідуальних планів професійного розвитку з урахуванням специфіки кожної посадової позиції. Вони описують інтелектуальні й ділові якості працівника, його навички міжособистісної комунікації та дозволяють планувати розвиток персоналу у двох напрямках : пристосування до існуючої корпоративної культури та оволодіння знаннями, уміннями, навичками, необхідними для успішної роботи в спеціалізованій професійній сфері діяльності.

Протягом 60-80-х рр. ХХ ст. багатьма вченими, зазвичай на дослідницькій базі корпоративних науково-освітніх центрів, було виділено кілька десятків видів професійної компетентності різних рівнів та кілька тисяч описів професійної поведінки, що їх характеризують. Описи були структуровані у кілька десятків (33) категорій, що групувалися потім до 15-16 професійних вимог.4 Однак цю роботу і досі не можна вважати завершеною. Так виділені цілі ряди необхідних, на перший погляд, навичок для молодих працівників у сфері економіки та бізнесу: вміння зрозуміти загальний зміст роботи і визначити в ньому своє місце, здатність співпрацювати з іншими, вміння планувати свою роботу, розвивати впевненість у собі, ініціативність, здатність навчатися за власною ініціативою відповідно до своїх здібностей, вміння розбиратися в організації та функціонуванні соціальних структур.

У ході професійного навчання, на нашу думку, ми маємо допомогти студентами виявити необхідні складові компетентності, сформувати і розвивати їх, і навчити дозовано використовувати. Адже такі можливості залежать від організаційної структури та корпоративної культури установи/ фірми. Часто керівники декларують потребу в ініціативних та відповідальних працівниках, у лідерах. Але при цьому не готові мати таких людей у своїх підрозділах, а тим більше випустити з рук тактичний/ оперативний контроль, який згодом переростає у дріб'язкову опіку.

Ще одним цікавим аспектом професійної компетентності є виявленнямотиваційних диспозицій майбутніх працівників, що самі по собі мають здатність каталізувати самоорганізацію та цілеспрямоване структурування окремих елементів компетентності та моделей поведінки. Першим кроком у цій роботі може стати аналіз професійних очікувань стажистів у ході виробничої практики (Табл. 1.1.4. ) Очевидно що кожна описана диспозиція стає певною основою, на яку нашаровуються нові вміння та навички.

Таблиця 1.1.4.

Типологія навчально - професійної спрямованості

(цільових очікувань) студентів-практикантів

Життєва позиція

(соціально-особистісний розвиток)

Ступінь усвідомлення професійної специфікації (професійно-особистісний розвиток)

Високий

Низький

Активна

Соціально-професійний тип: прагнення швидше стати впевненим у своїх силах, потрапити у справжній колектив, відчути справжню відповідальність.

Соціально-когнітивний тип: пошук нових знань і вражень, зацікавленість у нових знайомствах, прийшов час випробувати себе, уточнення правильності вибору спеціальності.

Пасивна

Утилітарно-професійний тип: прагнення повчитися ремеслу у майстрів, безпосереднє оволодіння професійними знаннями, вміннями, навичками, сприйняття практики як періоду професійної підготовки.

Пасивно-індиферентний тип: пошук особистісної самоідентифікації, практика з примусу, з обов'язку і за направленням, відсутність ініціативи у самопізнанні й самовиявленні.

Loading...

 
 

Цікаве