WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Мотивація і стимулювання діяльності студентів - Реферат

Мотивація і стимулювання діяльності студентів - Реферат

Реферат на тему:

Мотивація і стимулювання діяльності студентів

Мотивація і стимулювання діяльності студентів

Мотивація та її роль у тренінговому навчанні

Термін "мотивація" використовується у сучасній науці у двох смислах:

  • як мотиваційна сфера особистості - система внутрішніх факторів, що обумовлюють поведінку і діяльність людини і підтримують її активність на необхідному рівні (те, що потенційно може впливати на активність людини);

  • як процес мотивації - збудження і регулювання активності індивіда внутрішніми факторами (те, що реально впливає в певний момент на активність людини).

Мотивація є основою успішної навчальної діяльності. Особливе значення мотивація має в тренінговій роботі, оскільки тренінг – це така форма організації навчання, що вимагає від того, хто навчається, значної активності, обмовленої більше внутрішніми, ніж зовнішніми факторами.

До мотиваційної сфери особистості відносять такі внутрішні фактори активності людини, як потреби, інтереси, мотиви, цілі, наміри, бажання, установки та інше. Розглянемо деякі компоненти мотиваційної сфери, важливі для ефективної реалізації тренінгового навчання.

  • Потреба - це стан живої істоти, коли вона відчуває незадоволеність в чомусь, відсутність якихось умов, необхідних для її нормального функціонування і розвитку.

Потреба активізує організм (органи почуттів, моторику, психічні процеси, емоційне реагування) до діяльності з її задоволення. Кожна діяльність людини зумовлена рядом потреб. Деякі потреби є відповідними цієї діяльності, прямо викликають активність людини з цього напрямку (назвемо їх основними), інші - прямо не викликають саме таку активність і стимулюють діяльність людини опосередковано (назвемо їх другорядними). Наприклад, потреба студентів в отриманні певної інформації на лекції має бути основною, а потреби в отриманні сприятливої оцінки викладача і одногрупників, самоствердженні - додатковими. Діяльність людини, зумовлена основними для цієї діяльності потребами, звичайно є ефективнішою у часі. Актуалізація додаткових потреб може надати короткочасно більший ефект, але тривало не може забезпечувати таку активність, оскільки додаткові потреби можуть бути в більшій мірі задоволені іншими видами активності.

Потреби можна класифікувати по-різному. Найвідомішою є класифікація потреб за А.Маслоу1: фізичні потреби: сексуальні, потреби в їжі; потреби у безпеці – підтримка, безпечне оточення; емоційні потреби: індивідуальні – контроль, незалежність, досягнення, впевненість у собі, автономія, схвалення; соціальні - прийняття, визнання, повага, статус, приналежність до групи; інтелектуальні – допитливість, різноманітність, стимуляція; потреби в самоактуалізації – саморозвиток, осмисленість, цілеспрямованість.

Як правило, тренінг дозволяє задовольнити різноманітні потреби людині у певних актуальних знаннях і вміннях, досвіді, інформації, соціального визнання, поваги, спілкуванні, оцінці і т.п. Всі ми маємо аналогічні потреби у той чи іншій мірі їх актуальності. Для забезпечення актуалізації і задоволення різноманітних потреб особистості того, хто навчається, тренер має створити відповідні умови: запропонувати навчальні завдання різних видів, підібрати різноманітний навчальний матеріал, задіяти декілька каналів сприйняття навчальної інформації (слуховий, зоровий), надати можливість кожному учаснику тренінга проявити свої кращі здібності і т.д.

  • Мотивом називають внутрішній потяг людини діяти по задоволенню певної потреби, власне прагнення людини до активності, реалізації певних дій.

Сама по собі потреба тільки активізує організм, готує людину до активної діяльності. Потребу людина може не усвідомлювати, відчуваючи тільки стан свого збудження, тривожності. Людина починає діяти, коли зустрічає предмет задоволення своєї потреби, бачить шлях, яким ця потреба може бути задоволена. Саме тоді в неї виникає мотив.

Мотив (за визначенням О.М.Леонтьєва) - це той предмет, що, відповідаючи актуальній потребі, тобто виступаючі в якості засобу її задоволення, організує і певним чином спрямовує поведінку людини2. Мотив забезпечує цілеспрямованість, організованість і розумність поведінки людини. Мотиви частіше усвідомлюються людиною, ніж потреби. Усвідомлення мотиву позначає відповідь людини на запитання: "чому?", "навіщо?", "заради чого?", "який смисл?". Це внутрішня причина поведінки людини. Потреби людей більш схожі, мотиви - більш різноманітніші, оскільки одна і та ж потреба може бути задоволена різними способами.

Одна і таж потреба може зумовлювати виникнення декількох мотивів, а оскільки, виконуючи певну діяльність, людина може відчувати декілька різних потреб, в її діяльність завжди спонукається комплексом мотивів, є полімотивованою. Але кожна конкретна дія людини завжди спонукається лише декількома найважливішими мотивами, тому при плануванні кожної наступної дії у свідомості людини завжди відбувається боротьба мотивів, встановлюються пріоритетні мотиви, які і зумовлюють поведінку людини.

Кожна діяльність обумовлює свої мотиви, які можуть називатись і класифікуватись по-різному. Наприклад, С.Занюк виділяє такі види мотивів3:

  1. мотив самоствердження (потяг затвердити себе у соціумі) – пов'язаний з почуттям власної гідності, честолюбством, самолюбством, коли людина прагне довести оточуючим, що вона на щось здатна, прагне отримати або підтримати високий соціальний статус, позитивну оцінку оточуючих, бажає, щоб її поважали і цінували. З'являється, коли людину недооцінюють тривалий час (або вона не отримує достатньої інформації про її визнання). Може проявлятися у надзвичайній працездатності людини, ризикованих вчинках.

  2. мотив ідентифікації з іншою людиною – прагнення бути схожим на героя, кумира, авторитетну особу (батька, викладача і т.п.), що приводить до підвищення енергетичного потенціалу індивіда за рахунок символічного "позичання" енергії у кумира. Проявляється у цікавості до будь-яких відомостей щодо цієї людини, уважливості до неї, її наслідуванні.

  3. мотив влади – потяг суб'єкта до впливу на людей, керування людьми, визначати і регламентувати їх діяльність. Проявляється у прагнення розпоряджатись, приймати рішення самостійно, позбавленні інших людей права голосу і т.п. Актуальність цього мотиву не повинна бути самодостатньою, бо в цьому випадку людина буде боротись за владу усіма способами заради однієї влади.

  4. процесуально-змістовні мотиви – це збудження до активності самим процесом і змістом діяльності, які індивіду до вподоби. Проявляються у захопленості людиною процесом діяльності, її інтелектуальній і емоційній активності у процесі її виконання (наприклад. грі).

  5. мотив саморозвитку, самовдосконалення - потяг до повної реалізації своїх здібностей і бажання відчувати свою компетентність (А.Маслоу). Проявляється у прагненні до всього нового (інформації, нових форм діяльності і завдань), цікавості до будь-якої інформації про себе, навчання і т.п.

  6. мотив досягнення - потяг досягти високих результатів і майстерності в діяльності, що проявляється у виборі складних завдань і потягу їх виконати.

  7. просоціальні (суспільно значущі) мотиви – мотиви, пов'язані з усвідомленням суспільної значущості діяльності, з почуттям боргу, відповідальності перед групою та суспільством, проявляються у нормативності, лояльності до групових стандартів, визнанні і захисті групових цінностей, прагненням реалізувати групові цілі.

  8. мотив аффіліації (від англ. affiliation – приєднання) – це потяг до встановленню або підтримці стосунків з іншими людьми, контактів і товариськості, спілкуванню як самоцінності. Проявляється у балакучості людини, активності у встановленні контактів з різноманітними людьми.

  9. негативна мотивація – це збудження, викликані усвідомленням можливих неприємностей, незручностей, покарань, які може викликати невиконання (або неякісне виконання) діяльності. Проявляється у тривожності, боязкості, пасивності, відмови від дій і т.п.

Мотиви учасників тренінгу можуть бути різними. Людина часто приходить на тренінг скоріше в слід зовнішніх, ніж внутрішніх причин (наказ керівництва, дань сучасності, прагнення отримати свідоцтво і т.п.). Її власні мотиви також можуть бути прямо не пов'язані з метою тренінгових занять. Наприклад, допитливість, прагнення до чогось нового, бажання знову відчути себе молодим, повчитись чомусь, самоствердитись і т.п. І знову ж таки, від тренера значною мірою залежить, які саме мотиви будуть обумовлювати роботу тренінгової групи. Домінуючими для тренінгового навчання мають бути мотиви саморозвитку, професійного самовдосконалення. Оскільки тренінгова робота найчастіше здійснюється у групових формах, необхідним є підкріплення прояву такої мотивації, що забезпечує активну співучасть у виконанні тренінгових завдань: просоціальних мотивів, мотивів аффіліації, ідентифікації і мотивів досягнення. Значний ефект надає також актуалізація процесуально-змістовних мотивів. Разом з цим, прагнення учасників тренінгу до влади, самоствердження, якщо вони йдуть на шкоду спільній діяльності, слід стримувати. І, нарешті, зовсім небажаним є наявність негативної мотивації.

Підкріплення позитивних і стримування негативних мотивів дозволяє забезпечити встановлення принципів і правил тренінгової роботи, з'ясування і обговорення початкової мотивації учасників тренінгу.

  • Актуальні потреби і специфічні мотиви визначають і різні інтереси учасників тренінгів – те, що приваблює їх у тренінговій роботі.

Loading...

 
 

Цікаве