WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Психологічні основи організації тренінгу. Роль викладача у тренінгу - Реферат

Психологічні основи організації тренінгу. Роль викладача у тренінгу - Реферат

У кожного викладача з досвідом виробляється власний стиль педагогічного спілкування. Індивідуальний стиль відрізняється безліччю нюансів і скопіювати його колегам неможливо, та й не потрібно. Проте у всіх педагогів є щось загальне в манері спілкування з аудиторією, що дозволяє класифікувати педагогічні стилі.

Функції й основні ролі тренера

Теплота у відносинах викладач – учень – це і стиль, і особливості мислення, і професійні навички. Проводячи тренінг, викладач зобов'язаний виявляти увагу і теплоту стосовно кожного слухача. Це демонструється через почуття міри, що йому властиво, через педагогічний такт і емоційну стриманість, а також через здатність постійно контролювати свою поведінку та свої відносини з іншими людьми.

Розуміння інших людей зв'язано зі здатністю до співпереживання, з емпатією, що позначає здатність "відчувати почуття" іншої людини, входити у світ сприйняття іншої людини й уміння розбиратися в її почуттях. Особливо це демонструється під час слухання співрозмовника, у прояві інтересу до нього, у наданні всім, кому це потрібно, своєчасної психологічної підтримки.

Крім того, викладач, безумовно, повинен мати позитивне ставлення до всіх тих, хто навчається. Саме в цій характеристиці виявляється система цінностей кожної людини та її індивідуальних особливостей. Виявляти до різних людей толерантність і щирість – це дуже складний сценарій поведінки, що вимагає не тільки розвитку самосвідомості, але і самокорекції на основі діагностики власних проблем.

Особливо психологічний потенціал викладача повинен виявлятися при виконанні завдань експериментального характеру (тобто рольових ігор, тренінгів і вправ перед аудиторією), вправ, які виконуються парами, ігрового проектування і т.ін. Серед тих, хто навчається, особливо дорослі в таких ситуаціях часто відчувають дискомфорт, а часом приходять і в крайнє замішання.

Тому надання психологічної підтримки, поважне відношення до чужого досвіду, доброзичлива оцінка дій і рішень, прийнятих слухачами, - усе це дозволить зберігати в них мотивацію до навчання й організаційного розвитку.

Таким чином, бути викладачем – тренером – це значить уміти виступати у всіх амплуа одночасно, грамотно і професійно. У реальній практиці можна виконувати ці функції декільком організаторам. Такий досвід розповсюджений в організаційно – діяльнистних та інноваційних іграх.

Викладач, що працює в інтерактивному режимі, має виступати в різних ролях і виконувати різноманітні функції: розроблювача, організатора, наставника, інструктора і консультанта, фасилітатора, комунікатора, психолога і, нарешті, асессора. Кожна з цих функцій вимагає розвитку певних навичок.

Викладач – розроблювач гри.

У практиці навчання не завжди надається можливість використовувати готові розробки ігор. У зв'язку з цим викладачу найчастіше приходиться розробляти свою власну технологію (як "творчий опус", компіляцію чи адаптацію чиєїсь гри). Вибір технології залежить від матеріалу, що йому потрібно донести до слухачів, і цілей, що він ставить. Таким чином, викладач – тренер має володіти уміннями розробити, організувати і провести будь-яку інтерактивну технологію.

Викладач – інструктор і консультант.

Для того, щоб ті, кого навчають, зрозуміли, у що їх "утягують", викладачу необхідно не тільки пояснити в чому зміст гри, які її цілі, але і сформулювати правила і норми, дати інструкції з ролям, описати процедуру чи послідовність кроків. Причому тут дуже важливо володіти як вербалізацією, так і почуттям міри як у кількості інформації, що надається, так і в послідовності.

Оскільки дана функція і рольове призначення реалізуються, як правило, до початку самої гри, то викладачу треба вже на етапі "занурення" виявляти активних і пасивних учасників і розподіляти ролі з урахуванням цієї інформації. Досвід показує, що має сенс надати пасивним учасникам активні, значимі для ходу гри ролі, дати їм можливість виявити себе.

Одна з найважливіших задач інструктора – це закріплення навчання, надання консультаційної допомоги по застосуванню отриманих знань і умінь у практичній діяльності слухача. Викладач - інструктор повинен керуватися наступними засадами:

  • знайти місце і час, щоб приділити увага слухачу, у якого є питання чи проблеми;

  • хвалити того, хто навчається, щораз, коли це доречно;

  • бути щирим;

  • використовувати навички активного рефлексивного слухання і ставити запитання, щоб визначити "болючі крапки" слухача і сфери його потреб у знаннях, навичках і моделях поведінки;

  • відслідковувати невербальні (скепсис, розгубленість...) і будь-які інші сигнали, що свідчать про виникнення в учасника інтерактивної гри труднощів під час інструктажу, бути готовим до використання альтернативного методу навчання.

Пам'ятаючи ці принципи, тренер має продумувати свій власний стиль для кожного конкретного інструктажу. Необхідно оцінити, як його власний стиль сполучається зі стилем тих, хто навчається. Директивний стиль не є корисним для інструктажу, але може бути доречний на початку заняття, коли учням – новачкам потрібна у великій кількості інформація. Як тільки починаються заняття, що вимагають взаємодії, інструктор повинен поміркувати про корекцію свого стилю як підтримуючого і підбадьорливого.

Викладач – наставник.

Роль наставника припускає набагато меншу активність, ніж роль інструктора. Наставник, як правило, задіяний у ситуації прояснення чогось незрозумілого. Тренер - наставник повинен надавати учасникам заняття необхідну інформацію в прийнятному виді, щоб увести їх у курс справи. Він також повинен бути відкритим, викликаючим довіру, уважним слухачем і дотримуватися позитивної рольової моделі.

Викладач – організатор гри.

Ця функція реалізується на всіх етапах гри: від її початку, під час гри і після. Виступаючи в ролі організатора, викладач має супроводжувати весь хід гри: ставити цілі, приймати рішення, планувати, практично організовувати процес гри і контролювати її хід і результати, а при необхідності і коректувати зміст гри.

Організація ігрового процесу жадає від викладача різних видів діяльності: координація роботи всіх ігрових груп, управління міжгруповою дискусією, коментар, надання допомоги й емоційної підтримки, експертиза змісту роботи, контроль за виконанням норм і правил (правда, контролюючу функцію на грі звичайно здійснюють самі учасники, спеціально призначені для цієї цілі: компетентні судді, судді – рефері і т.ін.).

Крім того, організатор повинен подбати про такі питання, як приміщення для проведення гри і для перерв; устаткування для проведення гри, потрібна кількість робочих місць на "ігровій галявині" тощо.

Після доведення всіх запланованих дій до кінця і виконання всіх намічених планів він має здійснити зворотний зв'язок, наприклад, провести анкетування, щоб виявити ступінь задоволеності слухачів і ефективність отриманих результатів.

Характеризуючи організаторську роль викладача, варто мати на увазі, що управління ігровими заняттями, зокрема, діловими іграми, - особливий вид викладацької діяльності, що істотно відрізняється від проведення інших видів занять.

Керівник (організатор) ділової, інноваційної чи пошуково – апробаційної гри повинен не тільки знати питання та галузь діяльності, що моделюється у грі, але і уміти вести гру, контролювати ігровий режим, миттєво реагувати на екстримальні ситуації і збої, розв*язувати конфліктні ситуації, коректувати гру по ходу. До того ж вести гру потрібно практично по пам'яті, отже, потрібно добре знати всі ролі і сценарій гри.

Управління всіма цими процесами вимагає неабияких організаційних здібностей, власної активності й ініціативи з боку викладача і таких характеристик, як рішучість, швидкість реакції, мобільність, уміння вести свою лінію і робити на людей вплив.

Викладач – комунікатор.

Комунікативна функція викладача є основною складовою навчальної діяльності. Вона виявляється не тільки в умінні встановлювати контакти з будь-яким типом партнерів, але й ефективно виражати думки і слухати інших, ставити конструктивні питання і грамотно відповідати на питання тих, хто навчається, встановлювати зворотний зв'язок, проводити дискусію, полеміку, володіти всіма жанрами ділового спілкування, виробляти ефективні вербальні сценарії не тільки для різних інтерактивних технологій, але і для різного рівня тих, хто навчається, проектувати конструктивну комунікативну поведінку, яка створює комфортну і творчу атмосферу для інтерактивної діяльності.

Оскільки більшість інтерактивних технологій припускає обов'язкову дискусію учасників навчання, остільки викладачу потрібно володіти і функціями спікера, тобто голови – ведучого. З цією метою він не тільки організує групове і міжгрупове спілкування, але і стежить за тим, щоб кожний міг висловитися, керує активністю, коментує висловлення, резюмує і підводить підсумки.

Основні правила управління дискусією і забезпечення вільної та асертивної комунікації тих, кого навчають:

  • Під час загальної дискусії вживайте займенник "я", а не "ти", "ми" чи слово "люди".

  • Кажить про іншу людину не в третьому обличчі, а в першому, звертаючися безпосередньо до неї.

  • Уникайте створювати різні теорії з приводу подій, що відбуваються в групі. Зайве теоретизування найчастіше приводить до сухої, "академічної", дискусії і може перешкодити слухачам проаналізувати й обговорити результати і почуття, що виникають у них у процесі роботи.

  • Намагайтеся залишатися в рамках дійсного моменту: обговорюйте лише те, що ви думаєте і почуваєте на даний момент: тут і зараз.

Loading...

 
 

Цікаве