WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Психологічні основи організації тренінгу. Роль викладача у тренінгу - Реферат

Психологічні основи організації тренінгу. Роль викладача у тренінгу - Реферат

Реферат на тему:

Психологічні основи організації тренінгу. Роль викладача у тренінгу

"Я" тренера: професійні якості та особистість ведучого групи

Інтерактивне навчання засноване на активному, емоційно забарвленому спілкуванні учасників один з одним і з тренером. Однак не кожен тренер спрямований на інтенсивну міжособистісну взаємодію, не кожний володіє відповідним індивідуально-професійним досвідом.

Інтерактивне навчання висуває до тренера певні чекання – вимоги:

Гнучкість. Швидка орієнтація, уміння в залежності від поточних задач організовувати самі різні види роботи учасників: спільне вироблення правил, самостійне обговорення, обмін думками, стиснуте підведення підсумків і т.ін.

Інтерес до людини. Зацікавлена увага до кожного учасника; прагнення довідатися його точку зору; дійсний інтерес до його суджень – інтерес, що неможливо імітувати терплячим вислуховуванням "у педагогічних цілях".

Широта. Схильність і уміння в обстановці обговорення вільно висловлювати свою думку, не придушуючи при цьому навколишніх; переконувати учасників, не намагаючись будь-що-будь настояти на своїй точці зору.

Терпимість. Спокійне сприйняття можливих помилок у фактах, логіку міркувань. Схильність і уміння спонукувати учасників проясняти й уточнювати думки без прагнення обсмикати, обірвати "очевидну нісенітницю", що (яка б вона ні була) є єдиним на даний момент вираженням ідей учасника, проявом його ініціативи.

Конструктивність. Уміння побачити за нескладним висловленням ідей живу роботу думки, підтримати її, делікатно направити до пошуку результатів, що, можливо, невідомі вам самому.

Доброзичливість. Позитивне ставлення, прийняття особистості учасника, безоцінне (зі знаком "плюс" чи "мінус", "добре" чи "погано") сприйняття його думок, пристрастей, думок.

Починаючи працювати в руслі інтерактивного навчання, тренер приймає певну філософію – світогляд, що реалізується в робочій обстановці, і обмеження, що воно накладає.

Інтерактивне навчання несумісне з диктатом, авторитарним нав'язуванням думок, наклеюванням ярликів. Частина цих вимог може входити в суперечність зі звичками й орієнтирами самого тренера.

Використання інтерактивного навчання складається не в "упровадженні методів", "застосуванні прийомів", а в чомусь іншому. Справді, чи можна перейняти, "узяти на озброєння", як арсенал, запозичати для вживання ті види навчальної роботи, що не тільки незвичні, але, головне, припускають не зовсім властиві чи зовсім не властиві особистісні якості? Чи можна їх освоїти, тобто зробити своїми? І якщо так, то як?

Типові утруднення тренерів пов'язані:

  • зі стереотипами особистісних настанов і реакцій у робочій обстановці. Характерний їхній прояв – повернення до авторитарних шаблонів, лекційному стилю і т.ін.

  • частина цих утруднень відноситься до сфери міжособистісної взаємодії: тренер не утримує позицію ведучого в діалозі. Такі утруднення переборюються соціально-психологічними методами, включаючи тренінги для тренерів чи тренінги особистісного росту.

  • частина труднощів пов'язана із змістовними орієнтирами: тренер зосереджений на чисто інформаційному чи вузьконавчальному підході до тренінгу. Щоб перебороти такі утруднення, потрібно вийти за вузьконавчальні рамки, звернутися до цілей і задач організації, її бізнес – орієнтирів.

Отже, освоєння інтерактивного навчання, усіх ролей тренера носить професійно-особистісний характер.

Є дві основні можливості такого освоєння.

Освоєння під час роботи. Його зворотний бік – процес спроб та помилок, що будуть з'являтися незалежно від того, наскільки ретельно сплановане зміст.

Освоєння у практиці, що змодельована. При цьому моделюється не тільки "жорстко вибудований" предметно – змістовний, але і найменш передбачуваний соціально – психологічний бік навчання. Таке освоєння засноване на професійному соціально – психологічному тренінгу, у ході якого проводиться рефлексія освоюваної діяльності.

Результатом такого тренінгу для тренерів є не тільки інтелектуальна, але і більш цілісне особистісне пророблення значеннєвих зв'язків між особистісними особливостями тренера і способами його роботи в аудиторії. Активно – особистісний шлях пророблення методів тренінгу здатний запобігти нерідко виникаючі провали, наприклад розриви між "демократичними" намірами тренера, його настроєністю на діалог і "несподіваним" авторитарним поворотом реального обговорення, зведенням живого діалогу до форсованого твердження однієї точки зору, що здається близькою самому тренеру .

Тренера з гарним діловим досвідом можуть підвести три розбіжності, що кореняться в сприйнятті учасників: не тут (досвід з іншої країни, іншого регіону, іншого міста); не зараз (це було давно, не цього року, не в цьому кварталі, не в цьому місяці); не в нас (не наша галузь, не наш ринок, не наша організація).

Перебороти ці неминучі розбіжності допомагає професійна майстерність тренера, що виявляється, насамперед, у прибудові:

  • матеріалу до задач тренінгу, потребам учасників;

  • ведення тренінгу до поточного ситуації, інтересам і стану аудиторії.

Професіонал в області тренінгу повинен постійно прагнути до розвитку.

Розвиток розуміння себе, своїх сил, свого стилю ведення групи, своєї здатності допомагати іншим і поділятися з ними своїми навичками, є важливою частиною особистої "марки". Тільки на основі такого розуміння можна продовжувати поліпшувати свої навички і компетентність.

Почнемо з розуміння себе. Наскільки добре ви себе знаєте? Коли ви востаннє проходили психологічне тестування? Чи можете точно описати свої сильні сторони і сфери найближчого розвитку? Коли ви востаннє проходили тренінг?

Будучи тренером, дуже легко зневажити власним розвитком. І ми маємо для цього усі виправдання: немає часу, ми занадто зайняті розвитком інших, це занадто дорого і т.ін. І проте, дійсний професіонал усвідомлює важливість плану особистого розвитку.

Як показує досвід, чим краще ви знаєте себе, тим краще ви здатні допомогти іншим. Ми використовуємо вислов "у гармонії із собою" для опису внутрішньої впевненості, що походить від знання своїх сил і реальної оцінки своїх можливостей. Ми можемо змалювати картину нашого бачення себе за допомогою різноманітних способів. Ми можемо розширити цю картину за рахунок зворотного зв'язку. Навчання "довжиною у життя" дає нам можливість розкрити себе. І свою систему знань ми будуємо в міру того, як працюємо з іншими. Є цілий ряд психометрічних тестів, опитувальників та методик. Постійно йде створення і впровадження нових. Важливо не обмежуватися тільки одним видом методик, а увесь час проробляти нове.

В міру саморозвитку ми стаємо здатними цілеспрямовано знаходити потрібні рішення. Тренер - інструктор може допомагати іншим робити те ж саме. Важливо пам'ятати, що людей необхідно навчати, забезпечувати зворотним зв'язком і постачати різноманітними тестами. Однак як тільки зворотна зв*язок забезпечено, тренер допомагає зрозуміти, як знання впливає на повсякденну професійну діяльність і взаємодію з іншими.

Проходячи психометрічне тестування й одержуючи якісний зворотний зв'язок, ви вибудовуєте картину себе, подібну з розлагодженою моделлю. Причина, по якій рекомендується використання різних методик, - це можливість визначити основні можливості людини.

Ціль тестів – дозволити краще розуміти себе. Однак, як і з будь-якою іншою формою зворотного зв'язку, необхідно ретельно її перевіряти і пропускати через свій досвід роботи з іншими і зворотним зв'язком, отриманий з інших джерел.

Стиль діяльності тренера

Будучи тренером, важливо усвідомлювати чекання людей: вони сподіваються, що ви будете здатні вести себе та групу відповідно до певного стилю.

Саме присторойка допомагає перекинути міст між поточною ситуацією, робочим контекстом, реальними задачами і потребами учасників і організації і тим матеріалом, моделями, підходами, що може знайти і запропонувати тренер.

Індивідуально-типологічні особливості взаємодії педагога з тими, кого навчають, визначають стиль педагогічного спілкування. Загальновідомі найбільш розповсюджені з них:

Стиль "спільна творчість"найбільш продуктивний не тільки своїм кінцевим результатом, але і виховною стороною. У його основі лежить єдність високого професіоналізму педагога і його етичних настанов. Діяльнісно-діалогова схема цього спілкування ставить педагога і того, кого навчають, у паритетне положення, коли ставляться загальні цілі та спільними зусиллями знаходяться рішення. У цьому стилі, як на фотоплівці, виявляються всі особистісні якості обох сторін.

Стиль "дружнє розташування"упритул примикає по своїх особливостях до попереднього. У його основі лежить щирий інтерес до особистості партнера по спілкуванню, до аудиторії в цілому, поважне відношення до кожного, відкритість контактам. Цей стиль — передумова успішної спільної навчально-виховної діяльності.

Як крайню форму "дружнього розташування", що несе негативний заряд у відносинах, можна розглядатистиль "загравання".Він заснований на прагненні завоювати помилковий, дешевий авторитет у партнера по спілкуванню. Поява стилю викликається бажанням сподобатися, бути прийнятим аудиторією при відсутності мінімальної особистої комунікативної культури і вагомої загальпедагогічної підготовки. На цей стиль спілкування легко скотитися починаючому педагогу.

У противагу "заграванню" зустрічаєтьсястиль "залякування", що виникає як наслідок власної непевності при більш високому статусі, ніж у партнера, чи через недотепність організувати спілкування на основі продуктивної спільної діяльності. Цей стиль штучно ставить партнера в залежне положення, викликаючи в того негативне відношення до протилежної сторони. Процес спілкування виявляється жорстко регламентованим, загнаним у формально-офіційні рамки. Між тими, що спілкуються зводиться незримий бар'єр відчуження. Для продуктивної творчої діяльності цей стиль зовсім неприйнятний.

Loading...

 
 

Цікаве