WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Підготовка і проведення дидактичних ігор у ході тренінгу - Реферат

Підготовка і проведення дидактичних ігор у ході тренінгу - Реферат

Реферат на тему:

Підготовка і проведення дидактичних ігор у ході тренінгу

Принципи організації ігрових імітаційних експериментів у бізнес-тренінгу

Дидактичні ігри є одним із базових методів формування професійної компетентності майбутніх економістів. Однак їх використання в економічній освіті є досить обмеженим в силу цілого ряду причин. Попри це, застосування ігор поряд з іншими активними методами навчання створює унікальну можливість формування норм соціальної поведінки та системи ділової взаємодії, обміну культурними цінностями з навчальною метою, виявлення індивідуальних задатків студентів, розвитку корпоративної культури вузу.

Гра дидактична1 — метод імітації (наслідування, відображення) прийняття управлінських рішень у різноманітних ситуаціях шляхом гри (програвання, розігрування) за правилами, що дані або виробляються самими учасниками.

Серед інших активних методів навчання (АМН) ігри посідають особливе місце. Вони потребують комплексної підготовки і системного підходу. Ігри охоплюють елементи усіх інших АМН і є окремим методом проведення занять. Ігри реалізують можливості активного, орієнтованого на практичні результати навчання, що включають розігрування виробничих ситуацій, моделювання задач з управління підприємством, імітацію створення фірми, розвиток стратегії маркетингу, управління ринковими процесами.

Ігри дидактичні пов'язані, насамперед, з двома особливостями навчання: проблемності та засвоєння навчальної інформації через дію. Проблемність реалізується через самостійне розв'язання студентом поставленої проблеми (завдання) в умовах недостатності необхідних знань, коли він змушений самостійно опанувати новий зміст або знайти нові зв'язки між уже засвоєними відомостями. При цьому формуються нові уміння у ході процесу діяльності й таким чином відбувається навчання через дію.

Дослідники2 відзначають: "Гра – це діяльність, що полягає в інтеракції між окремими учнями або групами учасників, об'єднаними для реалізації певних цілей. Групи слухачів визначаються за правилами гри". У ході дидактичної гри учень привласнює собі певні уміння або об'єм інформації, які необхідні для реалізації цілей гри.3 Можливості гри можна проілюструвати спогадами відомої російської актриси Л.М. Смирнової. Вона писала: „Я двічі зіграла роль голови колгоспу. Мені це сподобалося і я захотіла стати головою колгоспу насправді, у реальному житті – витратити кілька років і організувати цю справу." Учасники гри пізнають і запам'ятовують нове, орієнтуються в нових ситуаціях, розвивають свою уяву, фантазію. Навіть найпасивніші докладають зусиль, щоб не підвести товаришів по грі. Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм засвоєння матеріалу, справедливо вбачає у них можливості ефективної взаємодії людей, продуктивної форми спілкування з елементами змагання, невимушеності, непідробної цікавості. При цьому спілкування є головним енергетичним джерелом гри, яке підсилює її емоційне забарвлення.

Основні поняття, що характеризують дидактичні ігри:

  • Об'єкт, що моделюється, — установа, підприємство, цех, дільниця, відділ, та ін.

  • Процес, що моделюється, — проектування, управління, підготовка виробництва, тощо.

  • Проспект гри, у якому розкривається концепція гри, її загальний зміст і умови застосування; вказується, для чого необхідно її проведення, діяльність яких посадових осіб моделюється, для якої аудиторії призначена гра.

  • Сценарій, у якому характеризується об'єкт діяльності, визначаються ролі, описуються правила гри.

  • Ігроваобстановка – форми взаємодії гравців у процесі гри (за допомогою ігрових предметів, використання документів, ЕОМ).

  • Регламент – порядок розігрування частин гри, характеристика часу проведення.

  • Адміністратор – очолює групу організаторів для проведення гри.

  • Ігрові команди – групи гравців з конкретними ролями.

  • Група експертів – створюється для вирішення можливих конфліктних ситуацій та непорозумінь.

  • Ігрова діяльність – пов'язана з функціонуванням гравців як представників тих чи інших „ігрових" організацій або їх підрозділів.

  • Діяльність з приводу гри – обговорення, зауваження з приводу гри, проблеми, що вивчається між гравцями, іншими учасниками гри.

  • Ігрова роль – відображення деякої реальної ролі або їх сукупності у грі.

Для побудови і проведення навчальної гри потрібно дотримуватися рядду вимог. Серед них такі:

  1. Наочність і простота конструкції (моделі). Не слід намагатися відобразити у грі всі функції і процедури управління реальною господарською діяльністю ("Зневажити зневажуване").

  2. Автономність тем і фрагментів гри, що вимагає певної гнучкості структури гри для того, щоб окремі її частини могли розігруватись відносно самостійно. Все це дозволяє "налаштувати гру" для конкретного складу її учасників.

  3. Можливість подальшого удосконалення і розвитку конструкції (моделі) гри. "Відкритість" ігрової моделі, що дозволяє їй стати окремим блоком і входити в інші, більш складні конструкції гри.

  4. Раціональне поєднання в ігровому експерименті ігрової діяльності і діяльності з приводу гри. Гра є своєрідним полігоном, основою для діяльності з приводу гри. Ігри призначені для аналізу і визначення шляхів і способів удосконалення управління певною системою, для прийняття оптимальних рішень у даній конкретній ситуації. Ця мета може бути реалізована в процесі діяльності з приводу гри.

  5. Максимальне звільнення учасників від рутинних ігрових процедур. Це дає можливість більше уваги приділяти аналізу і обговоренню проблем, що розглядаються.

  6. Максимальне використання готових розробок (у т.ч. програм для ПК, економіко-математичних моделей тощо). Успішне проведення гри досягається в тому випадку, коли в матеріалах для проведення гри міститься добре продумана та ретельно відпрацьована методика обробки і систематизації ігрової та експертної інформації.

  7. Спрямованість всіх елементів гри на вирішення проблеми, що розглядається. Проведення гри не є самоціллю. Кожна дидактична гра покликана допомогти у прийнятті оптимального рішення, ефективному засвоєнні певної навчальної інформації тощо.

Принципи організації і проведення ігрових імітаційних експериментів

  1. Повне "заглиблення" учасників гри у проблематику організаційної системи, що моделюється. Учасники гри протягом всього часу її проведення повинні займатися вивченням і аналізом тільки тих питань, які відносяться до даної гри. Такий підхід досягається системою попередніх лекцій, семінарських і практичних занять, обговорень, диспутів, самостійної роботи. Загальне часове навантаження на учасників може досягати 9–11 годин на добу. Реалізація цього принципу сприяє вирівнюванню базової підготовки, уніфікації термінології, розвитку спілкування та взаєморозуміння між учасниками гри, створенню сприятливих умов для творчої віддачі, максимального використання їх дослідницького потенціалу.

  2. Поступове входження учасників гри в експериментальну ситуацію. Всі основні відомості стосовно проблеми, що розглядається, гравці отримують не до початку, а в процесі ігрової діяльності. При цьому перші етапи гри повинні бути максимально спрощені, щоб легко засвоювалась ігрова діяльність. Ці етапи повинні супроводжуватися лекціями на загальні, а не конкретні теми.

  3. Рівномірне навантаження. Учасники гри отримують нові знання відносно рівномірно, пропорційними частинами. Матеріали повинні бути підібрані таким чином, щоб їх засвоєння проходило з відносно однаковими витратами розумової і фізичної енергії.

  4. Правдоподібність експериментальної ситуації, що забезпечується через:

а) правдоподібність реакції зовнішнього середовища;

б) використання комплекту реальних форм документів;

в) правдоподібність процедур прийняття управлінських рішень і способів доведення їх до виконавців;

г) близьку до реальної організація взаємодії учасників гри (наради, "планьорки", тощо).

Однак надмірне прагнення до адекватності гри і дійсності недоцільно – це збільшує час, складність, витрати, гра "обважнює".

При реалізації принципу правдоподібності доцільно: заохочувати виготовлення учасниками гри псевдореальних документів (службові записки, заяви, розпорядження); передавати в ігрові групи картки виконавців і короткі довідки, які містять біографічні та службові дані про співробітників, що робить більш обґрунтованими ситуації, в яких можуть опинитись учасники гри; забезпечувати учасників гри положеннями про ігрові підрозділи, посадовими інструкціями, наближеними за формою до аналогічних реальних документів; організувати участь першої особи, що стимулює діяльність інших учасників гри (відповідно до теорії очікувань).

У підготовці гри можна виділити такі етапи: з метою належної організації і проведення гри за 10–14 днів слід ознайомити учасників з її темою та змістом, з навчальною ситуацією, розподілити ролі між учасниками і порекомендувати літературу; у тих випадках, коли тривалість гри становить понад дві години, потрібно продумати доцільність перерви на кілька днів, за яку учасники зможуть підготувати певні плани заходів, одержати необхідні консультації, прочитати довідкову або методичну літературу; до початку гри потрібно виготовити і встановити таблички з зазначенням "посад", прізвищ, імен виконавців; перед початком гри потрібно розкрити її суть усім учасникам для того, щоб кожний, реалізуючи свої функції, відчував їх значення у загальній справі і взаємозв'язок з іншими виконавцями; після закінчення гри керівник підводить підсумки, а його помічники заповнюють відповідну підсумкову таблицю.

Loading...

 
 

Цікаве