WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Соціально-психологічні аспекти взаємодії на тренінгу - Реферат

Соціально-психологічні аспекти взаємодії на тренінгу - Реферат

Подолання цих проблем зв'язано із самоаналізом і самовдосконаленням, з вибором правильних стратегій поведінки та взаємодії, з підбором оптимальних методів роботи в кожній конкретній ситуації, з використанням прогресивних поведінкових технологій і т.ін.

Шляхи подолання труднощів у педагогічній роботі насамперед пов'язані з формуванням психологічної і педагогічної культури кожного викладача.

Викладачу, що працює над удосконалюванням самоконтролю професійної діяльності, необхідно:

  1. Вміти об'єктивно оцінити свої сильні і слабкі сторони в плані можливостей суб'єктивного професійного контролю.

  2. Бути готовим до інновацій і переосмислення своїх професійних позицій.

  3. Учитися психологічному аналізу ситуацій.

  4. Перетворювати проблемно-конфліктні і кризові педагогічні ситуації в досвід, що сприяє професійному й особистісному росту.

  5. Розширювати арсенал альтернативних педагогічних рішень.

  6. Розглядати свої рішення, прийоми, знахідки з позицій опонента.

  7. Освоювати психотехніку самоуправління і самоконтролю.

  8. Домагатися позитивних відчуттів, інакше психічні ресурси сконцентруються на придушенні негативних відчуттів (відбудеться гальмування, а не розвиток).

  9. При ухваленні педагогічного рішення орієнтуватися не тільки на педагогічний результат, але враховувати психологічні ефекти (своє самопочуття і самовідчуття студента після здійснення прийнятого педагогічного рішення; наслідки для Вашої самооцінки і самооцінки студента, що буде мати обране Вами рішення і т.ін.).

Труднощі кожного викладача індивідуальні, як і способи дії в цих ситуаціях. Страхи і побоювання – стани іраціональні, хоча вони мають під собою логічну основу. У процесі взаємодії сторони, що спілкуються, зокрема студенти та викладачі, намагаються зрозуміти один одного. Однак, не маючи можливості читати думки, сторони спотворюють почуття і думки партнерів по спілкуванню. Кожна сторона вважається не з намірами іншої сторони, не з її баченням ситуації, і навіть не з фактами, а зі своєю інтерпретацією цих фактів. Звідси можливі різні непорозуміння та конфлікти.

Аналіз конфліктів студентів з педагогами свідчить, що одна з причин – безтактність педагога, яка виявляється в його грубих зауваженнях щодо зовнішнього вигляду, розуму, здатності підопічних. З цього нерідко починається конфлікт.

Часто педагогами використовуються і психозахістні механізми, такі, як: раціоналізація, проекція і редукція. При раціоналізації викладачі прибігають до псевдообгрунтування своєї непорядної поведінки; при проекції студенту приписуються власні недоліки і негативні якості і здійснюється прийняття їх як підстави для обвинувачення й осудження учнів. Реверсивна форма захисної поведінки (редукція) пов'язана зі звуженням "Я", що виявляється у запобіганні погрози, у виході з конфлікту без конструктивного розв*язання ситуації.

Інтенсивне використання названих вище психозахистних реакцій і технік означає неконструктивний вихід із проблемних чи конфліктних ситуацій з домінуючим почуттям "Я", згортання взаємодії шляхом витиснення іншого учасника взаємодії на периферію спілкування. У свою чергу, продуктивне розрідження проблемної ситуації припускає сприйняття її як творчої задачі, пошук способів позитивного її розв*язання. Але оскільки рефлексивний тип поведінки у вербальних реакціях викладача представлений слабко, можна зробити висновок про те, що більшість педагогів не готова до усвідомлення конфлікту як підстави до зміни сприйняття і розуміння сформованої ситуації, себе і поведінки іншого в ній.

Психозахистні форми поведінки найбільш властиві педагогам з певним психологічним складом, що виявляється в підвищеній езоповій авторитарній спрямованості у спілкуванні, у низької спрямованості на співробітництво, у зниженому самоконтролі в сфері ділових відносин, у гіпертрофованій чутливості до негативних, загрозливих факторів соціального оточення. Саме все це і призводить не до розумного аналізу причин виникаючих конфліктних ситуацій, а до "емоційної жуйки", запереченню власної провини, до прагнення перекласти вирішення конфлікту на інших.

Відповідальні за організацію групового навчання можуть наносити шкоду роботі групи дуже багатьма способами.

Ігнорування пасивне присутніх. Існує спокуса не зауважувати пасивно присутніх у надії, що або вони самі знайдуть спосіб активно утягувати в роботу, або інші члени групи стануть умовляти їх виходити зі стану пасивності. Іноді інструктори займають цілком зрозумілу позицію, що "якщо вони не будуть брати участь, то мало що одержать від колективної роботи, але це їхня особиста справа". Однак існують прості способи, за допомогою яких інструктори можуть спробувати вирішити проблему пасивної присутності, коли вона виникає.

• Нагадайте всій групі переваги загальної участі. Це не викликає настільки сильної зніяковілості в пасивних учасників, але може виявитися достатнім, щоб вони активніше утягували в роботу.

• Поясните зміст групового навчання. Робіть більший акцент на сам процес колективної роботи, а не на кінцевий результат роботи всієї групи.

• Ви можете більш тісно прив'язати оцінку до участі в роботі групи. Коли пасивні члени групи знають, що буде враховуватися їхня участь, то вони скоріше займуть активну позицію.

• Поговоріть з пасивним учасником прямо. Природно, ця розмова має бути тактовною. Іноді вистачає і того, що пасивність була замічена, щоб гарантувати відсутність повторення подібної ситуації.

• Спробуйте виявити, чи існує вагома причина для пасивної поведінки. Часто з'ясовується, що існує. Іноді, приміром, пасивному учаснику важко працювати в команді з якимсь одним чи декількома конкретними учасниками через розбіжності. У цьому випадку можна перерозподілити склад команд чи спробувати вирішити проблему за допомогою "колективної терапії".

• З'ясуйте, чи не виражає пасивне поведінка заклик про допомогу. Акт неприєднання до роботи команди може свідчити про те, що в пасивного учасника щось не ладиться. Цілком можливо, це не має ніякого відношення до даного курсу навчання чи взагалі зв'язано з іншими сферами життя.

• Обережно з'ясуйте, чи не криється проблема в самій роботі, а не в команді. Іноді пасивна поведінка виникає через самий характер завдання, а не через склад чи відношення команди.

• Перевірте, чи не є пасивна поведінка формою протесту проти інструктора. Якщо комусь не подобається, як ви організовуєте групове навчання, то як реакцію вони можуть уникати участі в роботі.

Потурання напористим учасникам. Напористість уже розглядалася в переліку дурних манер, що можуть демонструвати члени групи. Там же приводилися способи протидії. Але якщо ви самі дозволяєте комусь домінувати, це можуть поставити вам у провину. Наступні прийоми пропонують рішення для ситуацій, коли групове навчання страждає через поведінку напористих учасників.

• Без свідків поговоріть з занадто активним учасником. Звичайно цього виявляється досить для рішення проблеми. Якщо інші вважають, що він надто авторитарен, то цього, як правило, досить, щоб людина задумалася над своєю поведінкою.

• Нехай уся група проаналізує процес роботи. Наприклад, запропонуйте групі досить просте колективне завдання. Потім дайте висловитися, хто брав участь активніше за всіх, як це вийшло, чи було це справедливо і хотіли б члени групи, щоб така ситуація повторилася при виконанні наступної (більш важливої) групової вправи.

• З'ясовуйте причини домінуючої поведінки учасників. Іноді це походить від того, що вони більш упевнені в собі, і важливо не похитнути цю впевненість. Краще віддати належне впевненості і досвіду цих учасників і м'яко відзначити, що необхідно допомагати й іншим розвивати такі ж якості, даючи їм можливість повноцінно брати участь у роботі команди.

Недостатня підготовка. Ми вже розглянули деякі прийоми, за допомогою яких можна вирішувати проблему непідготовленості членів групи. Цього разу ми поговоримо про відсутність належної підготовки в тренера. Звичайно ж, тут напрошується репліка: "Потрібно готуватися". Але результати підготовки повинні бути очевидні ще і для учасників. Наступні прийоми допоможуть зробити так, щоб учасники побачили, що ви так само серйозно відноситеся до групової роботи, як вимагаєте цього від них.

• Намагайтеся показати, що ви спеціально готувалися саме до цього заняття. Існує безліч способів зробити помітною вашу підготовку, наприклад:

- приходьте з підготовленим роздавальним матеріалом, що відноситься саме до цього конкретного заняття, а не з якоюсь старою роздруківкою;

- включайте в матеріал для роботи учасників результати досліджень про щось, що відбулося зовсім недавно;

- приходьте вчасно чи раніш, щоб не створювалося враження, що ви спізнилися, намагаючись нашвидку підготуватися до заняття;

- стежьте за тим, щоб виконати обіцяне на останньому занятті з групою.

• Складайте конспект занять із групою і тримаєте його при собі. Ви б не стали приходити на лекцію чи презентацію, не маючи при собі конспекту чи матеріалів. Якщо ви поводитеся подібним же чином, приходячи на звичайні заняття, то цим ви даєте зрозуміти, що відноситеся до них настільки ж серйозно, як і до більш значних елементів вашої роботи.

Зайва опіка чи контроль. Це одна із самих пагубних для групового навчання рис поведінки інструкторів, і більше всього цьому піддані досвідчені тренери! Якість групового навчання значно поліпшується, коли учасники в основному самі контролюють темп і напрямок свого навчання. Наступні рекомендації повинні звернути вашу увагу на небезпеки, що підстерігають вас.

Loading...

 
 

Цікаве