WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Інформаційні технології у культурологічній освіті студентів - Реферат

Інформаційні технології у культурологічній освіті студентів - Реферат

Реферат на тему:

Інформаційні технології у культурологічній освіті студентів

Сучасний світовий соціально-культурний простір у його постмодерністському контексті утворений безліччю інформаційних потоків, унікальність яких полягає в домінанті їх візуального представлення. Парадигма новочасної європейської культури з її орієнтованістю на слово, звук як форми подання значень, цінностей поступилась місцем зоровому кодуванню інформації. Відроджується той спосіб осмислення образів дійсності, що був природним для первісних людей з їх здатністю до одухотворення кожної тілесної форми, для східної людини з її тяжінням до гармонійного синтезування слова, звука, зображення, для античної людини з її розумінням ідеї, теорії як чистої умоглядності, тобто споглядання тілесних або безтілесних ейдосів, для середньовічної та ренесансної людини, що відкривала у красі візуально явленого божественність будь-якого творіння. Інформаційне суспільство породило бурхливий розвиток різних засобів передачі візуальної інформації і способів її візуального представлення. Колосальне збільшення її обсягу й наступальності створило ситуацію "відео-революції", яка вимагає зміни традиційно усталених підходів і у сфері освіти будь-якого рівня.

Дійсно, сьогодні роль візуальних образів стала вирішальною у житті кожного. Професійна сфера буття людини утворюється безліччю схем, таблиць, графіків, "меню", об'яв, конспектів тощо, які управляють її діями і впливають на вироблення результатів. Освітнім середовищем, скоріше, стає телебачення, відео, комп'ютерний продукт, ніж звична книга і підручник, що повинно сьогодні сприйматись не як вади виховання підростаючого покоління, а як реалії, які треба навчитись спрямовувати у потрібному руслі. У сфері споживання вже стало аксіомою не тільки для професіоналів, а й для пересічного покупця те, що ми купуємо не стільки саму річ з певною для нас споживацькою цінністю, а її візуальну цінність, представлену нам рекламними постерами, буклетами, упаковуванням. Сучасні мас-медіа втручаються у наше життя за допомогою агресивних зорових образів, що породжує необхідність активної оборони простору буття людини від цього наступу через вміння правильно читати й декодувати візуальні знаки. Буденне життя людини стало більше суспільним, відкритим поглядам інших, що, враховуючи модний культ тіла й молодості, вимагає орієнтуватись у сигналах, які подаються жестами, мімікою, макіяжем, одягом тощо. І нарешті, елітарна художня культура, з якою раніше пересічна людина зустрічалась у спеціально організованому просторі музею, театру, виставки, тепер сміливо вторгається у її життя будь-де: відповідно, вміння інтерпретувати семантику смислів мистецьких творів стає актуальним не тільки для критика-професіонала. Активний вплив візуальної інформації на свідомість, почуття і поведінку людини — реальність сучасного етапу культурного розвитку.

Не можливо не погодитись з російським філософом, культурологом В.Розіним, який стверджує, що "сьогодні ряд проблем культури і професійного життя просто вимагає спеціальної візуальної освіченості. Більш інтенсивне, а головне масове підключення людини до образотворчого мистецтва, продуктів поліграфічної промисловості, дизайну і графіки, поява нових насичених візуальним матеріалом професій і способів спілкування передбачає зустрічний розвиток здатності людини до візуального сприйняття. У наш час дизайнери, мистецтвознавці, педагоги вважають, що у дітей у ході виховання повинна формуватися візуальна установка, особливе ставлення до видимого як тексту, що має ряд значень" (4, 41).

Інтерес до психологічних проблем візуального сприйняття виник ще у гештальтпсихології. Класичні дослідження Р.Арнхейма надали проблемам відображення видимої дійсності наукової визначеності. Теоретики дизайну розглядають питання зорового середовища та декодування його семантичних значень як визначальне для буття сучасної людини. В.Розін підкреслює, що пропонований теоретиками лозунг "тотальної візуалізації" покликаний впорядкувати, гармонізувати, ущільнити обсяг інформації, що її поглинає сучасна людина; у цьому вони вбачають вихід з "інформаційної кризи", спосіб спрощення й активізації процесу засвієння понять (4). Для цього є певні підстави: хоча прибічники вербального мислення вважають візуальну мову поверховим способом людської активності, близьким до тваринної, розглядають її не здатною виражати й передавати складні абстрактні поняття, однак є прихільники більш врівноваженої позиції. Відомий психолог Б.Ананьєв стверджує, що є підстави вважати зорову систему домінантною для людини, оскільки вона є не тільки могутнім джерелом інформації про оточуюче середовище, але й здійснює зв'язок усіх сигналів, що поступають у мозок, через візуалізацію чуттєвих сигналів, перетворення незримого у зриме (4). Психолог В.Зінченко розвиває цю точку зору, вважаючи властивою зоровим образам суб'єктивну симультанність, що дозволяє миттєво "схоплювати" відношення між різними сигналами (4). Однак як довго би не продовжувались суперечки дослідників, вони не знімуть з порядку денного питання актуальності розвитку візуальної грамотності сучасної людини як способу збереження культуровідповідності її життєдіяльності.

Реакцією на ситуацію впливу на людину великої кількості символів ще у 1960-ті роки у США стала концепція "візуальної грамотності", яка була спрямована на навчання дітей невербальним способам комунікації через опанування знаковою системою пластичних мистецтв, фотографії, реклами, коміксу, кіно, телебачення і відео. У той же час у Європі дидактичний метод семіотичного аналізу аудіовізуальних матеріалів і вербалізації вражень від них став засобом формування критичного мислення по відношенню до атаки з боку засобів масової інформації. Як зазначає Л.Зазнобіна (2), вивчення зорових образів в системі програмованого навчання розглядалось, зокрема у Франції, як компонент загальної соціально-культурної освіти, спосіб залучення людини до світової культури, формування адекватності форм і методів навчання сучасній культурно-історичній традиції. Леном Мастерманом (Великобританія) були сформульовані власне дидактичні завдання цього освітнього напрямку, зокрема, навчити учнів здійснювати комунікацію усіма невербальними засобами (пластичними, візуальними, мімічними, жестовими тощо), сформувати здатність критично інтерпретувати зміст візуальних повідомлень, інтегрувати потенціал інформаційних технологій у навчальний процес. Тоді з'явилося визначення медіаосвіти у матеріалах ЮНЕСКО як "навчання теорії і практичним умінням для оволодіння сучасними засобами масової комунікації, що розглядається як частина специфічної і автономної сфери знань у педагогічній теорії і практиці, яку слід відрізняти від використання ЗМІ у викладанні інших сфер знання" (2, 108).

Ми поділяємо точку зору Л.Зазнобіної щодо того, що "цілі медіаосвіти легше досягаються не у вигляді самостійного курсу, а при вивченні тих чи інших дисциплін, тобто через інтегрування медіаосвіти з базовою" (2, 110). Взагалі, тенденція до освітньої інтеграції, уникання відмежовування окремих сфер знання не тільки повністю відповідає цілісності, взаємопов'язаності сучасної культурно-історичної картини світу, але й сприяє формуванню адекватного культуровідповідного системного мислення людини. На наш погляд, культурологічний курс у вищій школі як раз дозволяє реалізувати багатовекторність вищезазначеної мети у збереженні гармонійної рівноваги між процесом залученням до цінностей світової культури, розвиненням адекватних історичному часові способів мислення через методи і форми відповідні цьому часові, а також зв'язком з віковими особистісними і соціальними потребами, тобто у підсумку забезпечує повноцінну інкультурацію людини.

Активному використанню інформаційних технологій у культурологічній освіті студентів перешкоджають певні об'єктивні причини, зокрема, відсутність відповідної матеріальної бази у більшості, особливо некомерційних, вузів, а також і суб'єктивні:

 недооцінка впливу візуальної інформації на студента, погляд на неї скоріше як гальмуючий розвиток особистості недолік масової культури;

 консерватизм викладачів гуманітарних дисциплін, особливо по відношенню до сучасних технічних засобів;

 орієнтація на традиційну авторитарну фронтальність передачі інформації "від викладача до студента", без посередників;

 уникання можливої поліфонічності поглядів на інформацію, критичного її осмислення, яке виникає лише за умови існування декількох її джерел;

 відсутність відповідних знань у викладачів-гуманітаріїв, особливо щодо користування комп'ютерними технологіями.

ЗМІ вже давно взяли на себе навчальні, просвітницькі функції. Студенти часто є постійними глядачами передач каналу "Discovery", програм циклу "Культура" тощо. Все більше студентів відкривають для себе інформаційний потенціал мережі Інтернет для підготовки дослідницьких проектів. Викладач культурології повинен активно реагувати на знання, отримані саме з таких джерел інформації, залучати їх до навчального процесу. Продукти так званої "індустрії свідомості" професійно впливають на формування образу світосприйняття свого глядача: розробкою методів й засобів впливу займається колосальна армія спеціалістів різного профілю. Викладач культурології повинен використовувати їх потенціал з метою організації діалогу різних культурних традицій, з метою залучення майбутнього фахівця до багатобарвного арсеналу буттєвих смислів людської творчості. І, безумовно, формувати критичне мислення по відношенню до пропонованих поглядів на базі розуміння їх семантичного контексту.

Одним з напрямків формування культурологічного тезаурусу студента є забезпечення його повноти і системності через використання дидактичних можливостей культурологічних комп'ютерних енциклопедій. Постійне звертання до програмних продуктів "Шедеври архітектури" ("New Media Generation"), "Шедеври музики" ("Кирилл и Мефодий") дозволяє залучити значний за своїм обсягом і в той же час систематизований масив культурологічного знання, представлений до того ж у візуалізованій формі із активізацією усіх можливих засобів впливу на сферу чуттєвого переживання образів художньої творчості.

Проблемна культурологічна лекція організовується навколо її основного ядра — моделі картини світу певної історичної доби і місця людини у ній. Одним зі способів моделювання цієї картини стає органічне включення аудіовізуальної інформації з комп'ютерної енциклопедії в структуру навчальної лекції, що дозволяє через неї забезпечити якісні зрушення у сприйнятті студентами навчальної мети. Це уможливлюється використанням "Вікна лекції" у комп'ютерній енциклопедії, яке дозволяє прослухати і продивитись міні-лекції з певного архітектурного періоду чи стилю ("Шедеври архітектури"), або музичного жанру чи стилю ("Шедеври музики"). Позитивний потенціал інформації пов'язаний із інтегруючим одночасним впливом зорових образів, музики, слова, а також способу подачі, звичного для сучасної молодої людини. Спеціально вибудувані, сфокусовані ланцюжки аудіовізуальних повідомлень невеликої тривалості спрямовані на вирішення таких педагогічних завдань, які неможливі або складні у їх вербальному представленні. Органічно включені у технологічну канву роботи викладача, подібні елементи дозволяють суттєво розширити й посилити дидактичні можливості традиційної педагогічної технології, за рахунок активізації образно-емоційної сфери цілеспрямовано коригувати недоліки чисто вербального навчання.

Loading...

 
 

Цікаве