WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Тестування як засіб підвищення об’єктивності оцінки - Реферат

Тестування як засіб підвищення об’єктивності оцінки - Реферат

Реферат на тему:

Тестування як засіб підвищення об'єктивності оцінки

Необхідність підвищення якості підготовки спеціалістів в умовах докорінної реформи освіти визначає пошук нових форм і методів організації навчального процесу, застосування прогресивних технологій навчання в умовах ринкової економіки. Відповідно, навчальний процес повинен враховувати тенденції суспільного розвитку і психологію молоді, а форми і методи реалізації навчального процесу – принципи демократії, академічних свобод, справедливості, конкуренції, всеохоплюючого контролю і самоконтролю, дисципліни й відповідальності, педагогіки співробітництва в системі студент – викладач.

Важливою умовою підвищення якості підготовки спеціалістів є розвиток і удосконалення форм і методів контролю якості викладання і навчальних досягнень студентів. Навчальний процес як складна багатофакторна система здійснюється тільки при надійній діагностиці рівня знань студентів у вигляді зворотного зв'язку (через контроль за ходом і результатами навчального процесу).

Аналіз сучасної дидактичної літератури дозволив установити, що серед дослідників немає загальноприйнятого трактування терміну "контроль".

У роботі Л.П. Одерій (5) контроль визначається як важливий компонент системи навчального процесу, що провадиться у різних формах (поточний, періодичний, підсумковий) для визначення рівня знань, навичок, умінь з метою удосконалення організації навчального процесу в цілому.

У дисертаційній роботі Л.М. Русалкової (9, 7) ми знайшли таке трактування : "... контроль у педагогічному процесі у вищих навчальних закладах потрібно розглядати як засіб педагогічного керівництва навчально-пізнавальною діяльністю студентів, при якому здійснюється регулярне поетапне оцінювання й корекція підготовки спеціаліста як у відношенні засвоєння знань, умінь і навичок, так і у відношенні виховання студентів".

Як зазначає Л.М. Романишина (8, 143), контроль – діяльність, спрямована на виявлення рівнів навченості, з метою приведення одержаних результатів до професійного рівня. Рівні навченості – це етапи послідовного підвищення якості фахової підготовки у процесі вивчення дисциплін. Крім того, контроль знань сприяє розвитку психічних процесів особистості: пам'яті, мислення, пізнавальної активності, мови, мовленнєвого спілкування, навичок систематичної самостійної праці (8, 35).

Контроль також розглядають як комплекс заходів, спрямованих на вимір і оцінку знань, умінь і навичок, отриманих студентами в процесі навчання. Однак, в умовах сучасної вищої школи контроль, ми вважаємо, слід розглядати значно ширше наведеного визначення, оскільки він є складовим елементом системи підготовки фахівців і включає три напрямки: контроль науково-методичної роботи; контроль навчальних досягнень; контроль якості навчання.

Контроль навчальних досягнень припускає як предмет знання, уміння і навички, надбані студентами, а контроль якості навчання спрямований на визначення рівня й підвищення професійної майстерності викладачів. Ці напрямки контролю в сукупності спрямовані на вирішення: оцінки ступеня досягнення поставлених цілей навчання; виявлення труднощів, які виникають у студентів у процесі навчання; стимулювання самостійної роботи студентів; визначення ступеня професіоналізму викладача; отримання інформації, необхідної для вдосконалення навчальної й методичної роботи.

У своїх дослідженнях ми виходили з того, що контроль: важлива складова процесу навчання; позитивно впливає на засвоєння програмного матеріалу; сприяє покращенню організації навчальних занять, самостійної роботи; підвищує відповідальність студентів і викладачів за рівень знань; дає можливість оцінити особисті якості студентів; виконує навчальну, коригуючу, методичну, оцінювальну, діагностичну, виховну функції.

Завдяки цим функціям контроль сприяє: поглибленню знань із даної дисципліни; удосконаленню методики проведення лабораторних, семінарських і практичних занять, читання лекції; визначенню недоліків у знаннях студентів, важливих для засвоєння тем і розділів; створенню умов для самореалізації студентів; забезпеченню диференціації та індивідуалізації навчання; набуттю навичок роботи з технічними засобами навчання; зацікавленню у підвищенні рівня знань і вмінь.

Контроль знань дозволяє викладачеві оцінити ступінь засвоєння матеріалу дисципліни, відношення до неї студентів і підсумково може характеризувати результат професійної діяльності самого викладача. Може також свідчити про визнання студентами необхідності отриманих в ході вивчення даної дисципліни вмінь, знань, навичок для формування їх фахового рівня.

Для студентів рівень оцінки може бути значущим чи незначущим залежно від мотивації його навчальної діяльності. Студент, націлений на оволодіння знаннями, спеціальністю, які забезпечать його конкурентноздатність на ринку праці, зацікавлений у високій оцінці його знань. Студент, перед яким стоїть завдання лише отримання диплому, неважливо якого, буде байдужий до рівня оцінки, його цікавить тільки позитивний результат.

Важливе значення також має об'єктивність оцінки знань студента, яка впливає і на ставлення його до самого себе, і до викладача, і до даної дисципліни, до навчання у вищому навчальному закладі взагалі.

У роботі московських авторів (6) в об'єктивності оцінки знань розглядаються такі аспекти: педагогічний, етичний, ціннісний, психологічний.

Педагогічний аспект стосується двох принципових напрямків в об'єктивності контролю: перший намагається досягти об'єктивності шляхом формування колегіальної оцінки, другим є використання стандартних тестових програм, технічних засобів контролю.

Естетичний аспект охоплює широку галузь морального регулювання: ставлення до підказок, шпаргалок; оцінювання роботи викладача і вищого навчального закладу за кількістю відмінних оцінок.

Ціннісний аспект контролю стосується, в основному, питання про справедливість оцінки. Вона сприймається як справедлива тоді, коли має раціональну основу, під якою розуміються позиція і докази, які схиляють викладача до того чи іншого рішення.

Психологічний аспект стосується питань прийняття оцінювального рішення й сприйняття оцінки студентами.

Процес прийняття оцінювального рішення, як зазначають автори, - складний акт психічної діяльності, детермінований багатьма факторами: ставленням студентів до викладача, до навчального курсу, який він читає, відвідуванням лекцій, характером і кількістю поставлених питань і т.д.

Вимога об'єктивності процесу оцінювання знань ускладнюється суб'єктивністю педагогічного рішення й суб'єктивністю його сприйняття студентами.

Об'єктивні оціночні міркування допомагають студенту глибше розібратися в певному питанні, побачити сильні й слабкі сторони його знань, знайти правильний шлях до їх удосконалення.

Деякі дослідники А.Т. Козулін (4, 30) вважають, що в психологічному аспекті слід розглядати відносність оцінки. Вони зазначають, що оцінка повинна відповідати справжнім знанням студента. Але, щоб правильно керувати процесом навчання, ми повинні визнавати і відносність оцінки, тобто зміст її в групах з різним рівнем знань повинен бути різним. Більше того, щоб досягти психологічного розвантаження слабкого студента в процесі навчання і на екзамені, а сильного студента примусити використати всі свої можливості, автори вважають, у певних рамках, припустимим ставити у першому випадку підвищену (стимулюючу) оцінку, а в другому пред'явити студентові більш високі вимоги, ні в якому разі не припускаючи при цьому будь-якого психологічного дискомфорту. Уміле використання подібної методики, за переконанням дослідників, дозволяє перетворити екзаменаційну оцінку на міцний важіль активізації процесу навчання (4, 30).

Розглядаючи психологічні аспекти оцінки знань студентів, слід відмітити, що об'єктивність і відносність протистоять одна одній, особливо якщо оцінка значною мірою відіграє стимулюючу роль.

Відносність оцінки, на наш погляд, правомірна, як виховний засіб, стимулюючи активність студента, вона повинна використовуватись переважно у поточному контролі, але у підсумковому контролі вона повинна бути повністю виключена, через те що її стимулююча дія обмежується рамками одного, тільки даного предмета, даного викладача і не поширюється на всю навчальну діяльність студента.

У навчальному процесі оцінка (рівень знань студента) служить також важливим організаційним фактором задоволення певних соціальних потреб особистості, є умовою стимулювання підвищення навчальної активності й розвитку навичок та вмінь. Але стати засобом задоволення соціальних потреб, на наш погляд, оцінка може при виконанні деяких вимог.

По-перше, вона повинна відбивати рівень знань студента і бути значущою не тільки для студента й викладача, а й для навчальної групи в цілому. У противному разі, незалежно, від рівня оцінок, ставлення до засвоєння знань може бути індиферентним у тих, хто навчається.

По-друге, вона повинна обов'язково зумовити визнання з боку суспільства. Відсутність інтересу до неї і зневажання неминуче призведуть до зниження навчальної активності й відсутності зацікавленості в набутті фахових умінь, знань, навичок.

По-третє, оцінювання повинно бути ефективним за своїми наслідками. З одного боку, оцінка повинна спонукати студента до подальшого поглиблення знань з предмета, який вивчається, з іншого – формувати визначений соціальний статус студента в очах однокурсників, викладачів і самого студента, повинна гарантувати адекватне стимулювання навчальної активності студента.

Loading...

 
 

Цікаве