WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Особистісно-орієнтовані технології та їх місце в професійній підготовці майбутнього спеціаліста - Реферат

Особистісно-орієнтовані технології та їх місце в професійній підготовці майбутнього спеціаліста - Реферат

Реферат на тему:

Особистісно-орієнтовані технології та їх місце в професійній підготовці майбутнього спеціаліста

Звичайно, коли мова йде про необхідність послідовної реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні і вихованні учнів, необхідно завжди мати на увазі цілісну особистість дитини. Прихильники холистичного підходу до освіти спеціально підкреслюють, що "всі аспекти людського життя найбільш фундаментальним чином взаємопов'язані: ...освіта повинна турбуватися про розвиток фізичних, соціальних, естетичних, творчих, духовних якостей кожного індивіда, подібно до того як вона традиційно турбується про інтелектуальні і професійно-орієнтовані вміння"(1, 12).

І так, ближче за інших до реалізації в педагогіці ідей особистісно-орієнтованого навчання підійшли біхевіористи і гуманісти. Різниця між ними полягала в тому, що біхевіористи пропонували технологічне вирішення проблеми на основі біологічної сутності людини. В дещо загостреній формі (в реальному житті, зрозуміло, все значно практичніше і не на стільки ортодоксально) біхевіористи пропонували певну педагогічну технологію, виконання якої, за їх твердженням, повинно гарантовано привести до запланованих результатів.

Гуманісти принципово і досить аргументовано виступали проти такої технологізації, підкреслюючи унікальність особистості як учня, так і вчителя. Однак це все не означає, що гуманісти не визнавали технологій навчання, а біхевіористи вимагали діяти за відповідно розробленими алгоритмами. Педагоги–практики завжди вносять в будь-які теорії власні корективи, виходячи із розумної доцільності. Найбільш видатний представник гуманістичного напрямку в психології Карл Роджерс серед основних принципів цього напрямку виділив наступні:

— людина знаходиться в центрі світу, який постійно змінюється. Звідси слідує два висновки, які надзвичайно важливі для педагога: для кожного індивідуума значимий власний світ сприймання навколишньої дійсності; цей внутрішній світ не може бути зрозумілим ніким зовні;

— людина сприймає навколишню дійсність через призму власного відношення і розуміння;

— індивід прагне до самопізнання і самореалізації; він володіє внутрішньою потребою до самовдосконалення;

— взаєморозуміння, яке є дуже важливим для розвитку особистості, може досягатися тільки в результаті спілкування;

— самоудосконалення, розвиток відбуваються на основі взаємодії із середовищем, з іншими людьми. Зовнішня оцінка досить істотна для людини, для самопізнання, що досягається в результаті прямих і непрямих (скритих) контактів (2, 35).

Багато поглядів К. Роджерса лягли в основу особистісно-орієнтованої педагогіки.

Про необхідність враховувати індивідуальні особливості дитини в своїх працях відмічали і відомі радянські психологи: Л. В. Виготський (теорія зони найближчого розвитку дитини), П. Я. Гальперін (теорія поетапного формування розумових дій), О. О. Леонтьєв (психологія спілкування) тощо. Однак в умовах класно-урочної системи, господарювання авторитарного стилю в педагогіці реалізувати ці ідеї стосовно кожного учня було абсолютно неможливо.

Отже, в умовах особистісно-орієнтованого навчання вчитель отримує іншу роль і функцію в навчальному процесі, зовсім не менш значиму, ніж при традиційній системі навчання, але іншу. І це важливо усвідомити. Якщо в традиційній системі освіти вчитель разом з підручником були основними і найбільш компетентними джерелами знань, а вчитель був до того ж і контролюючим суб'єктом пізнання, тоді як за новою парадигмою освіти вчитель більше виступає в ролі організатора самостійної активної пізнавальної діяльності учнів, компетентного консультанта і помічника. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань і вмінь школярів, а на діагностику їх діяльності, щоб своєчасно допомогти кваліфікованими діями уникнути труднощів, які намічаються в пізнанні і застосуванні знань. Ця роль значно складніша, ніж в традиційному навчанні, і вимагає від вчителя більш високого ступеня майстерності.

Особистісно-орієнтоване навчання передбачає по своїй суті диференційований підхід до навчання з врахуванням рівня інтелектуального розвитку школяра, а також підготовки з даного предмету, його можливостей і задатків.

Така вимога часу, стосовно школи не тільки в нашій країні, але і в будь-якому розвинутому суспільстві, що, природно, передбачає певні вимоги конструктивного плану до освітніх систем. В даний час всі практично розвинуті країни світу усвідомили необхідність реформування національних систем освіти з тим, щоб учень і студент дійсно стали центральними фігурами навчального процесу, щоб пізнавальна діяльність учнів та студентів знаходилась в центрі уваги педагогів-дослідників, вчених-практиків, які розробляють освітні програми і засоби навчання, адміністративних працівників.

Б. С. Гершунський відмічає, що саме особистісно-орієнтовані цінності освіти, яким великої уваги надавалось в релігійних, філософських і власне педагогічних роботах вчених і мислителів дореволюційної Росії, далі були в багатому втрачені, підпорядковані гіпертрофовано вип'яченим колективістським концепціям педагогічної діяльності. Досить природно, що ці концепції відображали загальні політичні та ідеологічні установки соціалістичної та комуністичної орієнтації, які, не дивлячись на зовнішній камуфляж привабливих лозунгів і декларацій (типу "все в ім'я людини", "все для блага людини"), в своїй глибинній основі носили антигуманістичний характер. Вони ігнорували, по суті, вищу самоцінність людини, яка змушена була підпорядковувати власні інтереси державним і суспільним, конформістськи пристосовуватися до панівної моноідеології і зовнішнього соціально-економічного середовища. Тим самим людська особистість низводилась до рівня примітивного "гвинтика" державницько-суспільного механізму із всіма витікаючими звідси руйнівними і для людини, і для суспільства наслідками (1, 38).

І так, суспільство інформаційних технологій, або, як його називають, постіндустріальне суспільство, на відміну від індустріального суспільства кінця ХІХ — середини ХХ століть, в більшій мірі зацікавлено в тому, щоб його громадяни були здатні самостійно, активно діяти, приймати рішення, гнучко адаптуватися до умов життя, які постійно змінюються.

Ще зовсім недавно вирішити ці завдання було не можливо в силу відсутності реальних умов для їх виконання при традиційному підході до освіти, традиційних засобах навчання, в більшому ступені зорієнтованому на класно-урочну систему занять. За останні 10-15 років такі умови, якщо не створені повністю, то створюються в різних країнах з різним ступенем успішності.

Які це ж умови? Перш за все, це умови, які зможуть забезпечити наступні можливості:

— залучення учнів та студентів в активний пізнавальний процес, причому не пасивного оволодіння знаннями, а активної пізнавальної діяльності, застосування набутих знань на практиці і чіткого усвідомлення, де, яким чином і для яких цілей ці знання можуть бути застосовані;

— спільної роботи в співробітництві при вирішенні різноманітних проблем, коли вимагається проявити відповідні комунікативні вміння;

— широкого спілкування з ровесниками із інших шкіл свого регіону, інших регіонів країни і навіть інших країн світу;

— вільного доступу до необхідної інформації в інформаційних центрах не тільки своєї школи, але і в наукових, культурних, інформаційних центрах всього світу з метою з метою формування власного незалежного, але аргументованої думки по тій або іншій проблемі, можливості її всестороннього дослідження;

— постійного випробування своїх інтелектуальних, фізичних, моральних сил для вирішення різноманітних проблем і уміння вирішувати їх спільними зусиллями, виконуючи повсякчас різні соціальні ролі (6, 43).

Іншими словами, школа повинна створити умови для формування особистості, яка володіє вищезазначеними якостями. І це завдання не тільки і навіть не стільки змісту освіти, скільки технологій, які використовуються в навчально-виховному процесі.

Loading...

 
 

Цікаве