WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Креативність і прагматизм для сучасної освіти - Реферат

Креативність і прагматизм для сучасної освіти - Реферат

Реферат на тему:

Креативність і прагматизм для сучасної освіти

Аналізуються проблеми і вимоги до сучасної вищої освіти як важливої складової стратегічного розвитку суспільства. Акцентуються такі складові якості освіти, як діалогічність, креативність, інноваційність, прагматизм.

Якість української вищої освіти - питання національної безпеки, адже за роки незалежності ми поки що не зуміли не лише переламати тенденцію знецінення освіти, але й не змогли утвердити на практиці давній постулат про силу знань. На відміну від багатьох розвинутих держав, у сучасній Україні далеко не завжди знання та креативність стають запорукою успішності. Занадто часто супутниками успіху є протекціонізм, кумівство, блат, шахрайство та корупція. Такі похмурі реалії вимагають розглядати якість освіти як таку, що може реалізуватись тільки тоді, коли в єдине річище зійдуться процеси: а) побудови громадянського суспільства в загальнодержавному сенсі та б) комплексна і системна робота вищої школи над удосконаленням процесів гарантування і забезпечення якості.

Поняття якості в освіті значною мірою відображає регіональні, соціокультурні, політичні, часом - глобальні особливості бачення проблеми, яка охоплює аспекти комплексності, динамічності, історичної зумовленості; суть якості часто визначається не лише через зміст, наповнення, а й через відсутність, нестачу, брак. Актуальним сьогодні є філософське осмислення проблеми якості у вищій освіті, рефлексія тих чинників, які здатні сформулювати важливі складові сучасної освітянської політики. Одними із важливих чинників є феномен креативності як обов'язковий атрибут знань, що набуває людина в процесі навчання, діалогічність суб'єктів освітнього процесу та прагматизм підходів.

Відомий американський футуролог, президент Центру громад майбутнього (Center for Communities of the Future) Рік Смайєр справедливо вказує на те, що ми живемо в час, коли "минуле не є хорошим провісником майбутнього" і тому "нам потрібно змістити акцент від минулого впевненості і ясних результатів до майбутнього, яке потребує примирення з непевністю та двозначністю"; для вищої освіти буде дуже важливо "усвідомити, що їй необхідно допомагати студентам розпізнавати тенденції і слабкі сигнали майбутнього, бачити новоявлені моделі та зв'язки, розвивати емоційні вміння задля спроби стати справді креативними" [8]. Економіка та суспільство креативних знань, на переконання Р. Смайєра, - є нашою перспективою, тим майбутнім, у якому ризиковано бути "освіченою" людиною, бо "ніхто не зможе достатньо в чомусь "розібратись" до того, як перед його ж очима не зміниться контекст".

Креативність - синонім інноваційності, поняття, яке визначає здатність особистості до продукування принципово нового, духовного і матеріального, це елемент розвитку культури, важливий чинник творення самобутності нації. Якість освіти в майбутньому має визначатись саме спроможністю навчального закладу створювати умови для розвитку нетрадиційного мислення, вміння адаптуватись і згодом перетворювати середовище. Принцип креативності "полягає у максимальній орієнтації на творче начало у навчальній діяльності, засвоєнні власного досвіду творчої діяльності" [6]. При цьому в результаті навчально-педагогічного впливу має формуватись гуманна особистість, яка вміє, відстоюючи свою неповторність, толерувати розмаїття оточуючого соціального, політичного та економічного середовища. Існування людини має стати успішною життєтворчістю, що можливе, зокрема, і за умови добору для навчального процесу тих знань, які є, як висловився С. Ф. Клепко, "довготривалими цінностями" [4, с. 80].

Із сучасного аксіологічного та дидактико-методологічного меню педагог вищої школи найчастіше вдається до того, що знайоме, перевірене часом, а значить, як іноді вважається, надійне і ефективне. Такий підхід, насправді, сьогодні не лише застарів, але й приховує ряд небезпек. Найпершою з них є досі незборима монологічність, що нерідко характеризує як мислення і світогляд викладача, так і методику добору і викладання матеріалу. Наслідком монологічності є усування від навчального процесу одного із його основних суб'єктів: студента, який часто втрачає шанси пізнати синергетичні зв'язки конкретної дисципліни у системі власного практичного і наукового світогляду. Креативність - це продукт діалогічності, це та іскра, що виникає від притирання двох, трьох, багатьох бачень, свідомостей, це інновація думки, що стоїть на фундаменті поліфонічного інформаційного континууму. Сучасність (а значить, якість) вищої освіти має визначатись відсутністю диктату навіть професора чи академіка. Адже неприйняте знання чи недоведена концепція можуть стати просто купкою певних даних, яка ніколи не сприятиме народженню і зростанню чогось нового, унікального.

Необхідна вищій школі діалогічність має формувати людину мислячу, для якої конформізм є антицінністю, а диктат наставника - образою. Сучасний студент не має бути ані фанатом, ані нігілістом, скоріше - критиком, який, щоб сперечатися чи висловлювати сумнів, ґрунтовно готується. "Ті, хто сперечаються, завжди опиняються в різних планах. Критикувати - значить просто констатувати, що старий концепт, занурений у нове середовище, зникає, втрачає свої складові або ж набуває інших, які його перетворюють" [3, с. 41]. "Чим більше питань, тим менше догматизму і більше творчості" [7, с. 16 - 17].

Слід відзначити, що студентська молодь сучасної України - це все-таки носії елементів нового, ноосферного мислення, яке виявляє свій поки зародковий стан у бажанні подолати розгубленість і хаос, які сталися внаслідок не просто зміщення, а немовби перенесення ціннісних координат буття людини. Поширені явища невпевненості в правильності вибраного фаху, невизначеності щодо майбутнього кар'єрного становлення та росту, відчуття незадоволеності змістом та формою вищої освіти спричиняють все помітніші явища протестної самоорганізації. Відбувається первинна концентрація енергії, але не руйнівної, а творчої, яка з`явилась від втоми чекання і споглядання, яка невпинно зростає, бо живиться прикладами успішного "селфмейду" уже не одиниць, а десятків і сотень молодих людей. Намагання самому створювати умови, впливати на процеси, стати учасником, не пропустити, перегнати, - все це починає домінувати над вірою у вищу владу, очікуванням манни небесної, триманням за нитку долі і т. п.

Новою релігією стає прагматизм. Сьогодні він потрібний, щоб врятувати суспільство від розколу, щоб поставити державу на тверду колію прогресивного руху, щоб віднайти себе і збагнути незаперечну цінність і унікальність власного життя. Прагматизм лякає покоління комсомольських відчайдухів і комуністичних романтиків, порядних і не дуже ідолопоклонників, яким колись власна широта душевна завадила побачити зяючу діру нових соціально-історичних обставин, яка нещадно поглинула істинну суть добрих старих ідеалів та лозунгів.

Loading...

 
 

Цікаве