WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Дидактична гра та її значення у розвитку дитини - Реферат

Дидактична гра та її значення у розвитку дитини - Реферат

досягаються за допомогою пояснень і запитань до дітей.
Застосування демонстраційного дидактичного матеріалу і пояснення вчителя при цьому поліпшують наочно-образне і словесно-логічне запам'ятовування. Дії дитини з дидактичним роздавальним матеріалом, активізують зорову, рухову, дотикову пам'ять. Використання привабливого, красиво оформленого матеріалу збуджує емоційну пам'ять. Таким чином дидактичний матеріал активізує різні види пам'яті, а це сприяє їх розвиткові.
У повсякденному житті, діти виконують безліч математичних та логічних операцій з дидактичним матеріалом: лічать предмети та об'єкти, порівнюють їх за величиною та Фомою; згруповують, класифікують, оперують з множиною, будують умовиводи.
Важливого значення набуває дидактичний матеріал, коли треба "привести" дитину до більш складного способу діяльності. Необхідно запропонувати такий дидактичний матеріал, щоб створилася ситуація, в якій старили способами вже не можна визначити потрібне, а тому слід слухати інших способів діяльності.
Добираючи дидактичний матеріал до ігор, вчитель повинен довести дітям потребу в певній діяльності, життєву необхідність у ній. Кожна дитина має зрозуміти, для чого треба виконати дане завдання. Така робота сприяє формуванню пізнавального ставлення до своїх дій і свідомому засвоєнню знань і умінь.
Майже всі ігри вимагають наявності дидактичного матеріалу. Ячні початкових класів допоміжної школи при проведенні дидактичної гри перевагу надають ігровій дії. Вони із задоволенням виконують дії з іграшками, яскравим дидактичним матеріалом, рухами, оплесками, переміщенням.
Закріплюючи поняття "великий-малий", "високий-низький", "широкий-вузький", "довгий-короткий", "мало-багато", "один, порівну", "стільки ж", я проводила дидактичні ігри, які поряд з основною навчальною метою виконували корекційно-виховне завдання. Вони розвивали зорове, слухове сприймання, дрібну мускулатуру пальців рук, увагу, спостережливість, пам'ять.
Наприклад, гра "Що в руці"?
Для проведення цієї гри використовувала природний матеріал (шишки, жолуді, яблука, горіхи). В руки учня вкладала два однакові предмети, але різні за величиною. Наприклад, дві шишки: велику і маленьку. Учень, не дивлячись, повинен був сказати, що в правій руці велика шишка, а в лівій - маленька. Сам мав перевірити, чи ін правильно сказав. Ця гра, крім закріплення поняття "більше-менше", уточнює і просторові уявлення, розвиває моторику, тактильні відчуття.
При проведенні дидактичних ігор "багато-мало-один", "Угадай", "Підбери стільки ж кружечків" закріплювала вміння визначити, яких предметів більше, а яких - менше. Важливо, щоб діти усвідомлювали, що коли в одній з порівнювальних сукупностей предметів більше, то це означає, що в другій їх менше. Поступово навчаються з'ясовувати, на скільки в одній з груп предметів більше (менше), ніж у другій, що треба зробити, щоб предметів в обох групах стало порівну.
Для удосконалення просторових уявлень, таких, як "зліва-справа", "вище-нижче", "довше-коротше", "ширше-вужче", "після" проводила ігри: "Зверху-внизу", "Вищий-нищий", "Куди підеш і що знайдеш?", "Літає, стрибає, пливе". Особливе пожвавлення викликала гра "Чарівний мішечок". Для проведення цієї гри використовувала плоскі і об'ємні іграшки, різні геометричні фігури, різні дрібні предмети. Все це складала у мішечок. Зміст гри полягає втому, що учень, не дивлячись у мішечок, дістає предмет і на дотик визначає, що саме у нього в руці, називає голосно і лише потім витягає руку з мішечка, показує всьому класу предмет. Гру повторювала декілька уроків підряд, поки учні добре не засвоїли зміст гри. Після цього знайомлю учнів із складнішим варіантом гри. Називаю предмет, а учень на дотик слухає його в мішечку, а знайшовши, виймає і показує класові. Наприклад, кажу: "Знайди маленький квадрат або знайди такий м'ячик, як лежить на столі". Пропоную дістати правою рукою квадрат, а лівою знайти м'ячик.
Учні знають, що в грі враховується темп, правильність рухів, упевненість, безпомилковість дій, тому стають уважними, а це допомагає їм поглибити вміння орієнтуватися в просторі.
Формування просторових уявлень в 1-4 класах є основою для успішного засвоєння геометрії в наступних класах. Розвинена просторова уява, нагромаджений запас системи уявлень є однією найнеобхідніших умов для розвитку мислення, свідомого засвоєння знань. З цією метою проводжу дидактичні ігри "Кмітливе око", "Впізнай фігуру", "Знайди фігуру", "Кращий колір", "Знайди свою фігуру", "Хто швидко і правильно складає дану фігуру".
За допомогою цих ігор в дітей з особливими потребами розвивається уява про геометричні фігури (квадрат, круг, прямокутник, трикутник). Діти пізнають геометричні фігури за допомогою зразка, по назві, на дотик, розрізняють геометричні фігури в навколишньому середовищі. Ігри розвивають здорове, слухове сприймання, довільну увагу, спостережливість. Ці ігри в основному проводжу і кінці уроку. Дидактичним матеріалом для таких ігор є таблиці, іграшки, набори геометричних фігур, тіла, тощо.
В початкових класах закладається основа для формування поняття про число, виробляються вміння лічити, зіставляти число з об'єктами лічби, формуються уявлення про послідовність натуральних чисел. І тут, дидактичні ігри допомагають дітям усвідомити, що результат лічби не залежить від порядку, в якому лічать предмети, головне - не пропустити жодного предмета і не лічити його двічі.
Щоб учні усвідомили і запам'ятали порядок лічби проводила гру "Скільки?". Знаючи, що дітям з особливими потребами важко підтримувати інтерес до одного виду діяльності, то дидактичну гру "Скільки?" видозмінювала, застосовувала різні варіанти все більш складнішої конструкції.
Проводячи цю гру, використовувала дидактичний матеріал: трафарети яблук, груш, картки зі цифрами, картки із зображенням різної кількості предметів, іграшки, набірне налотко.
Зміст гри. Варіант 1. Виставляю на набірному полотні трафарети яблук, показуючи кожний з них указкою, пропоную полічити хором. Потім указкою показую трафарети яблук, починаючи з останнього, а учні лічать від останнього до першого. Звертаю увагу дітей на те, що в обох випадках дістали одне й те саме число. Далі, виймаючи трафарети яблук по одній (не по порядку), пропоную знову полічити. З'ясовується, що і в цьому роді дістали те саме число. Після цього замінюю два трафаретні яблук двома трафаретами груш і знову лічимо. Виявляється, що і цього разу кількість трафаретів тасама.
Варіант 2. Виставляю іграшки на столі і пропоную учням, показуючи іграшки указкою, не лише лічити вголос, а й піднімати - цифру, яку вони називають.
Варіант 3. Плескаю в долоні, учні також плескають і лічать оплески.
Варіант 4. Плескаю в долоні кілька разів, а учні полічивши кількість оплесків мовчки, піднімають картку з відповідною цифрою.
Варіант 5. Показую цифру, а учні відповідно роблять стільки ж оплесків.
Таким чином, учні поступово усвідомлюють суть гри, запам'ятовують порядок лічби, співвідношення між числами і предметами. В третьому класі, при вивченні нумерації в межах 100, проводила ігри:
а) "Смужка". Суть гри полягає в роздачі учнями смужок, на яких записане перше і останнє число. Учні повинні записати числовий ряд в пропущені клітинки. В цій
Loading...

 
 

Цікаве