WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Гуманізація освіти як основа розвитку сучасної освіти України - Реферат

Гуманізація освіти як основа розвитку сучасної освіти України - Реферат

Реферат на тему:

Гуманізація освіти як основа розвитку сучасної освіти України

Визначальною рисою розвитку сучасної цивілізації, принципово важливою її парадигмою є невпинне зростання місця і ролі фундаментальних, прикладних, технологічних, інформаційних та особливо соціогуманітарних знань у різних сферах діяльності людини. З урахуванням тієї обставини, що людина, особистість є однією з реальних конкурентоспроможних ланок у цивілізаційному поступі сучасної України, то саме інтелект українських громадян, їх розум, освіченість європейського зразка можуть стати стратегічним курсом, який за умови належного ставлення та ефективного його використання державою здатний забезпечити трансформацію українського суспільства на справді демократичних і гуманістичних засадах.

З точки зору інноваційної педагогіки, новою якістю сучасної української освіти має бути належна якість не лише у навчанні, а й виховання, ступінь розвиненості особистості людини, яка навчається, її підготовленість до продовження навчання, самостійного життя.

Суспільству майбутнього потрібні люди з актуальними знаннями, гнучкістю і критичністю мислення, творчою ініціативою, високим адаптаційним потенціалом. Не менш важливими будуть такі якості як висока моральність, особистісна відповідальність, внутрішня свобода, налаштованість на досягнення мети, раціональним шляхом коректними засобами.

Згідно з основопожними принципами та ідеями Болонської декларації, гуманітарні знання повинні бути вільними від застарілих міфів, дріб'язкового неактуального матеріалу. Поряд з цим, на наш погляд, потрібно відкидати позитивістські пошуки надісторичних, універсальних стандартів, норм та ідеалів при викладенні соціально-гуманітарних дисциплін, оскільки вони є методологічно безплідними.

Динамізм та суперечливий характер розвитку українського суспільства, актуальні проблеми формування активної, творчої особистості, забезпечення виконання нею соціально необхідних завдань в сучасних умовах вимагають також, радикальних змін у структурі, якості та змісті гуманізації освіти.

Одним з принципів реалізації Державної Національної програми „Освіта ( Україна – ХХI ст.) є гуманізація освіти, що полягає в утвердженні людини як найвищої цінності, у найповнішому розкритті її здібностей та задоволенні різноманітних освітніх потреб [ 1].

В той же час попередня загальноосвітня програма не відповідає вимогам часу, вичерпала себе, свій потенціал і має бути здійснене радикальне переосмислення освітньої теорії і практики на базі нових теоретико-методологічних і світоглядних підходів з метою відновлення гуманістичної складової освітньої системи. Слід підкреслити, що мова йде не про відкидання всього чи навіть переважної більшості попереднього педагогічного досвіду, а про його переосмислення з нових позицій, соціальних і методологічних реалій, формування нової інтегративної цілісності, що об'єднує як попередній досвід, так і педагогічні новації на нових засадах. Мова, йдеться по суті, про характер інноваційного процесу в освіті. Коли мовиться про новації в суспільстві в цілому чи його окремих сферах, в першу чергу постає питання про суть цих новацій, про співвідношення змінних та стабільних компонентів у соціальних процесах та структурах, про шляхи трансформації традиційного, усталеного на нове та незвідане.

Для визначення нової парадигми освіти її прихильними частіше за все використовують слова „уніфікована", „інтегрована", „глобальна освіта". Насправді мова йде про формування так званого „інформаційного суспільства", яке розуміється не просто як етап технологічного розвитку, а як нова стадія духовного розвитку людства. Інформаційне суспільство продукує в загальноосвітньому обсязі таки риси суспільного буття, які вимагають нових підходів до формування суспільно-функціональних та ціннісних компонентів суспільства. В першу чергу йдеться про надзвичайну ефективність використання інформації як основи технологічного процесу, що різко прискорює розвиток суспільства в цілому і дозволяє за короткий час задовольнити основні матеріальні потреби всіх його членів. Тим самим створюються засади для формування над матеріальної системи соціальних цінностей, де пріоритети належать не матеріальним інтересам та споживацьким орієнтаціям, а оволодінню знаннями і формування етичного підґрунтя взаємодії людей один з одним та з навколишнім світом – як природним, так і соціальним. В умовах інформаційного суспільства основним джерелом розвитку суспільства стає саме індивідуальна творчість кожної людини, що зовсім по-новому ставить саму проблему взаємодії інтересів соціального розвитку та всебічного розвитку людини.

Звичайно, такий рівень розвитку суспільства – це поки що тільки перспектива яка формується уже сьогодні. А тому принципи, що повністю реалізуються в соціальній системі інформаційного суспільства в майбутньому, повинні закладись в освітній програмі вже зараз. Звідси і випливає одна з важливіших складових парадигми освіти – випереджаюча функція розвитку системи освіти в сучасному суспільстві. Пояснюється це в першу чергу якісно новим масштабом детермінуючого впливу системи освіти на формування реалій інформаційного суспільства, яке вперше визначається не стільки станом матеріального, скільки характером духовного виробництва і може стати реальністю тільки через розвиток відповідних освітніх тенденцій в суспільстві.

З огляду на все це стає зрозумілим, що найбільш практичне значення для реформування системи освіти має стати аксіологічний аспект нової парадигми освіти – це нова система цінностей і етичних відносин між викладачем і студентом. Центральною цінністю виступає, зрозуміло, особа, особистість, оскільки розвиток саме її потенцій і можливостей, процес творчої само актуалізації є абсолютною метою і суспільного розвитку, і функціонування системи освіти. Більше того, це положення набуло нормативного характеру, оскільки вимога спрямованості освіти на всезагальний розвиток людини міститься в Загальній декларації прав людини. Зокрема в статті 26 п.2 вказується, що „освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружби між усіма народами, расовими або релігійними групами ..."[ 2, C. 4]. Звідси прямо і витікає пріоритетність гуманітарних цінностей системи освіти. Саме їх розвитком зумовлюється процес гуманізації та гуманітарізації освіти на сучасному етапі, як головний напрям змістовного реформування системи освіти. Зараз особливої уваги, поряд з іншими, набули два головних аспекти. Перший аспект передбачає не тільки формування певної системи знань, а й розвиток духовності в контексті гармонійної взаємодії всіх індивідуальних процесів світосприйняття. Особливого значення тут набуває формування етично обумовленої мотивації навчання, орієнтованої на само актуалізацію системи індивідуальних цінностей та гуманістичних характеристик системи взаємовідносин між викладачем і студентом. Другий аспект передбачає орієнтацію на подолання технократичної природи сучасного навчання. Становлення особистості в тісному поєднанні оволодіння культурними, політичними, правовими знаннями та цінностями є безпосереднім джерелом тієї багатогранності та гармонійності, що виступають вирішальними критеріями особистісного буття. Створення умов для само актуалізації особистості можливе тільки в рамках нової моделі освіти, інтегрованої з глобальними модернізацій ними процесами в суспільстві. А це означає, що втілення нової гуманістичної парадигми освіти буде здійснюватися в процесі подолання негативних наслідків авторитаризму: „гвинтикові" моделі навчального процесу, коли студент розглядається тільки як об'єкт, монополізму держави в освітній політиці, тотальної заідеологізованості навчання і виховання, його уніфікація, що нівелює особистість.

На місце старих підходів мають прийти нові, що ґрунтуються на принципах демократії, гуманізації, гуманітарізації, безпервності навчального процесу і гармонійному поєднанні досягнень національної науки та світових досягнень. Нові підходи до освіти викликають до життя нові методи викладання дисциплін модульно-рейтингові системи, інтегративні курси, поліваріантність навчальних програм, альтернативність навчальних курсів і дисциплін, розробка і впровадження авторських спеціальних курсів.

Loading...

 
 

Цікаве