WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Академічне професійне навчання на народних інструментах: тенденції та перспективи розвитку - Реферат

Академічне професійне навчання на народних інструментах: тенденції та перспективи розвитку - Реферат

Реферат на тему:

Академічне професійне навчання на народних інструментах: тенденції та перспективи розвитку

Питання особливостей становлення і розвитку професійного навчання на народних інструментах в Україні були і залишаються об'єктом досліджень вітчизняних учених. Так, низка праць М. Давидова присвячена висвітленню проблем розвитку професійної підготовки фахівців народно-інструментального мистецтва, деякі відомості щодо навчання на народних інструментах також містяться у розвідках Є. Бортника, Д. Грудіної, М. Даньшева, Р. Ескіної, Ю. Лошкова.

Однак, попри значимість доробку вчених, у вітчизняному мистецтвознавстві відчутно бракує досліджень, присвячених історичному розвитку академічного професійного навчання на народних інструментах. Відтак, метою даної доповіді є визначення тенденцій та перспектив розвитку академічного професійного навчання на народних інструментах на сучасному етапі.

У період становлення незалежності України спостерігається значна активізація розвитку національної музичної освіти загалом і професійного навчання на народних інструментах зокрема. Це значною мірою пов'язано із радикальними змінами і новими тенденціями в розвитку музичної культури України. Зокрема, відбувається переорієнтація музично-культурної політики на відродження основ національної свідомості, духовності, гуманізму.

Слід відзначити, що на сьогоднішній день в Україні існує п'ять оригінальних, самобутніх шкіл народно-інструментального мистецтва, до них належать Харківська, Київська, Одеська, Львівська та Донецька школи.

Витоки Харківської школи народно-інструментального мистецтва сягають 1920-х рр. Діяльність її пов'язана з іменами відомих культурно-громадських діячів, музикантів В. Комаренка і Г. Хоткевича. У 1926 р. у Харківському музично-драматичному інституті було організовано кафедру народних інструментів, де закладалися підвалини професійної підготовки виконавців на народних інструментах [1, c. 202–203]. До того ж, Г. Хоткевичу належить роль засновника професійної школи бандурного мистецтва. Митцем була розроблена комплексна програма викладання гри на бандурі, що поєднувала детальне пізнання історико-теоретичних, технічних, репертуарних, художніх та педагогічних аспектів.

Київська школа народно-інструментального мистецтва заснована видатним педагогом і музикантом М. Гелісом у 1930-х рр. Він був організатором і першим викладачем класу народних інструментів (а згодом – кафедри) Київської консерваторії. Митець, вивчаючи різні методики, виконавські стилі, інтерпретації музичних творів провідними музикантами свого часу, відбираючи все корисне і доцільне та на основі власного педагогічного досвіду розробив методику навчання грі на народних інструментах.

Історія Одеської школи гри на народних інструментах бере початок у 1930-х рр. У цей час у Робочій консерваторії було відкрито відділ народних інструментів, де існували класи баяна, домри, диригування, оркестровий клас. У 1945 р. в Одеському музичному училищі, а в 1949 р. – в Одеській консерваторії було відкрито відділи народних інструментів. Фундатором кафедри народних інструментів Одеської консерваторії була музикант широкої ерудиції, диригент і теоретик В. Базилевич, яка вела класи баяна, ансамблю, диригування. Програми кафедри були спрямовані на підготовку фахівців широкого профілю: виконавців, диригентів, педагогів, інструментознавців, методистів.

Львівська школа народно-інструментального мистецтва започаткована у 1946 р., коли у Львівській державній консерваторії було відкрито класи народних інструментів, зокрема акордеона, баяна та домри. Очолив відділ народних інструментів відомий в Україні музикант, випускник Київської консерваторії Г. Казаков. Під його керівництвом встановлюються зв'язки з педагогами суміжних інструментальних кафедр, створюються навчальні плани, програми викладання гри на народних інструментах, організовується оркестр [2, c. 134].

Донецька школа гри на народних інструментах виникла у середині 1960-х рр. Саме в цей період у Донецькій консерваторії було засновано кафедру народних інструментів, де навчали грі на домрі, балалайці, баяні, існував оркестровий клас. Очолив кафедру відомий композитор і музикант В. Дікусаров. Діяльність кафедри була спрямована на академізацію та популяризацію народно-інструментального виконавства.

Утворення регіональних шкіл відбулося у руслі загальних процесів розвитку народно-інструментального мистецтва: використання єдиних навчальних програм, науково-методичної та нотної літератури, творчості українських композиторів для народних інструментів, досягнень науково-дослідної діяльності мистецтвознавців у даній сфері, у проведенні всеукраїнських та міжнародних конкурсів виконавців на народних інструментах, міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій. Така взаємодія шкіл та обмін досвідом сприяють утвердженню регіональних шкіл в музичному просторі України та світу.

Слід відзначити, що на сьогодні підготовка виконавців на народних інструментах охоплює три музично-освітні рівні, кожен з яких має певний статус, свою функцію, вимоги до тих, що вступають, мету і конкретні завдання навчання, кваліфікаційний рівень підготовки випускників. Найпершим щаблем стала музична школа. Основу навчання складають класи гри на народних інструментах: бандура, баян, акордеон, домра, гітара, цимбали, сопілка та ін. Для оволодіння навичками колективного виконання при школах функціонують учнівські оркестри народних інструментів і різні інструментальні ансамблі. Важливими навчальними дисциплінами, що слугують для вдосконалення музичного слуху та пам'яті, а також для розвитку ерудиції, є музично-теоретичні предмети: сольфеджіо й музична література.

Середній рівень музичної освіти складають музичні училища. Тут, серед інших відділень, функціонує також відділення народних інструментів. Навчальними планами передбачено подальше, більш глибоке вивчення вище вказаних предметів. Комплекс дисциплін істотно розширений за рахунок введення нових предметів як виконавського, так і теоретичного циклів. Так, студенти музичного училища відділення народних інструментів вивчають елементарну теорію музики, гармонію, поліфонію, аналіз музичних творів, інструментознавство, музичний фольклор, диригування оркестром і т. п. Оскільки училище надає своїм студентам не лише спеціальну, але й загальну середню освіту, то разом із музичними дисциплінами продовжується вивчення загальноосвітніх. Тим, хто успішно закінчив училище, видається диплом про середню спеціальну освіту та присвоюється кваліфікація музиканта-професіонала – виконавця і педагога. Випускники музичного училища мають право працювати у сфері педагогіки (музичні школи, студії, гуртки) або виконавства (оркестрові, ансамблеві, хорові колективи) як члени професійних або керівники аматорських колективів.

Третім рівнем професійної музичної освіти є музичні академії та інститути мистецтв, де студенти здобувають вищу освіту. Оркестрові факультети академій, до яких входять кафедри народних інструментів, забезпечують підготовку фахівців вищої кваліфікації: педагогів для музичних училищ, концертуючих виконавців, артистів професійних оркестрових колективів.

Loading...

 
 

Цікаве