WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Гуманістичне особистісно зорієнтоване евристичне навчання як чинник становлення пізнавальної самостійності особистості учня - Реферат

Гуманістичне особистісно зорієнтоване евристичне навчання як чинник становлення пізнавальної самостійності особистості учня - Реферат

Критеріями особистісного розвитку є новоутворення, які виникають у свідомості дитини і свідчать про її перехід до нового, теоретичного рівня мислення, нових способів діяльності та форм поведінки, нового рівня активності та самостійності.

Формуючи крок за кроком навчальну діяльність як самостійний пошуковий процес навчання, вчитель створює умови для розвитку справжнього мислення – творчого, теоретичного, здатного на пошук істотних властивостей предметів. Мислення формується лише в процесі вирішення завдань, змістом яких є теоретичні поняття. Сприйняття нового матеріалу, закріплення та відтворення його, оволодіння різними навичками і вміннями вдосконалюється при безпосередній участі мислення.

Особливість процесу мислення полягає в тому, що він спрямований на вирішення будь-якого завдання. В кожному з них закріплена мета, на досягнення якої спрямований пізнавальний процес учня. Рух до мети обумовлений і вдосконалюється в певних умовах без урахування умов, у яких відбувається мисленевий процес в своєму рухові до мети, важко досягти вирішення поставленого завдання. Ось чому початковим моментом у процесі мислення є проблемна ситуація, яка виникає внаслідок утруднення, потреби щось зрозуміти.

Процес мислення виникає із спроб знайти власний вихід із важкого становища. Внаслідок цього визначаються шляхи виходу з суперечливої ситуації. Відбувається певна система дій: аналіз, синтез, порівняння, аналогія, узагальнення тощо. Якщо дії відповідають розкриттю об'єктивних причинно-наслідкових дій об'єкта, що вивчається, значить, процес мислення завершується формуванням нових уявлень і понять.

Першим етапом пошуку є відтворення наявних знань, фактів, які лежать поруч з новим явищем і при співставленні з'ясовується їх схожість і відмінність. Причому, неминуче відбувається вдосконалення досвіду під кутом зору вирішення нових завдань. Проте завдання проблемного характеру будується не тільки на основі наявних знань. Лише поліпшення старого досвіду не може привести до успіху. Необхідно шукати нові зв'язки, уявлення, які дозволили б досягти правильного вирішення.

Пошук вступає в другий етап – накопичення фактів доказу, встановлення нових зв'язків і закономірностей, які дозволяють дати вичерпне пояснення об'єкта, який вивчається, і вирішити суперечність. Важливо, щоб учень самостійно переконався, що для вирішення даного завдання в нього не досить знань і загорівся бажанням здобути їх.

Третій етап – це створення системи дій по добору і групуванню фактів, обґрунтуванню доказів, виділенню принципів і головної ідеї, формуванню узагальнень і висновків. Це найважливіший етап пізнавального пошуку. Тут проявляється і вдосконалюється рівень аналітико-синтезуючої діяльності учнів, їх здатність до зосередженої уваги, прагнення самостійно розкрити і зрозуміти невідоме.

Яка ж при цьому дидактична роль вчителя? Завдання його полягає в тому, щоб учні мали під руками все необхідне для розширення своїх знань у кожний проміжок навчального часу, добивалися кращих результатів у самостійній пізнавальній діяльності. На початковій стадії учні повинні одержати від учителя точні вказівки, де вони можуть знайти додаткові відомості, що з чим слід співставити і з якими різними варіантами вони можуть зустрітися при ознайомленні з новим матеріалом. Ні в якій мірі не повинна знижуватись активність пошуку учнів, якщо їм заздалегідь буде відомо від учителя, що існують різні, часто діаметрально протилежні властивості явищ і процесів. Суть пошуку полягає не тільки в тому,щоб назвати ці властивості, а навчати учнів умінню розкривати, показувати їх. Організовуючи цей пошук, учитель повинен чітко уявляти, з якими труднощами в засвоєнні матеріалу зіткнуться слабкі, середні й сильні учні, і надати їм диференційовану допомогу [4].

Головне ж завдання школи не вчити, а навчати вчитися, підготувати учня до безперервного навчання. Тому мають змінитися функції учня та функції вчителя. Перший повинен буде разом із засвоєнням відповідних знань розвивати в собі здатність, навички, уміння самостійно їх шукати, тобто оволодівати науковим методом пізнання. Другий – відповідно допомогти першому навчитися вчитись.

За такої постановки процесу навчання на основі зорієнтованої особистості в учня розвиваються та формуються такі необхідні якості, як пізнавальна самостійність, ініціативність, творчість, упевненість у собі, дослідницький стиль роботи тощо. Що ж стосується навчальної діяльності, то кінцева її форма (особливо в старшій школі) – це самостійний пошук теоретичних знань і загальних способів дій. Це не значить, що учень залишається одиноким у навчальній діяльності, а вказує на вміння ініціативно розгортати навчальну співпрацю з іншими учнями.

На основі проведеного аналізу й узагальнень, зазначених вище дослідників, ми розглядаємо пізнавальну самостійність як один із важливих показників творчої особистості. Вона є інтегрованою якістю, що характеризується готовністю школяра власними зусиллями визначати проблему й мету своєї діяльності, знаходити способи розв'язання окремих завдань, опановувати нові знання за допомогою раціональних способів розумової діяльності, творчо використовувати раніше набуті знання в нестандартних ситуаціях, проявляти активність та ініціативність у пізнавальній діяльності.

Гуманістичний підхід до сучасної освіти вимагає нового ставлення до особистості учня, який має діяти самостійно не тільки після самостійного визначення завдання, а й на всіх етапах навчального процесу: у пошуку літератури, виборі методів і способів розв'язання поставленої задачі, під час осмислення лекційного матеріалу, при діагностуванні одержаних результатів і прогнозуванні подальших дій.

Розвиток пізнавальної самостійності учнів – це мета діяльності як учителів так і учнів, тому вчитель повинен створити умови для спонукання учня до самостійної роботи, такий режим самостійної діяльності, який би дав змогу реалізувати головну мету – розвиток особистості учня, її творчого потенціалу.

Висновки

Особистісно зорієнтоване навчання створює максимально сприятливі умови для розвитку пізнавальної самостійності та саморозвитку особистості учня, виявлення та активного використання його індивідуальних особливостей у навчальній діяльності. Базовою орієнтацією педагога у контексті даної технології є його послідовне ставлення до учня як до особистості, самосвідомого і відповідального суб'єкта власного розвитку. Особистісно зорієнтоване навчання передбачає розвиток пізнавальної самостійності та критичного мислення учнів, що потребує діалогічної ситуації, вільної, творчої особистості.

Таким чином, пізнавальна самостійність учнів з позицій гуманістичної парадигми освіти – це інтеграційна якість справжньої, вільної, творчої особистості, яка проявляється у постійній потребі учня до самовдосконалення і самореалізації. Тому перспективними залишаються дослідження в цьому напрямі, особливо в аспекті розробки способів формування пізнавальної самостійності учнів в умовах застосування інноваційних навчальних технологій.

Література

  1. Бочкина Н.В. Педагогические основы формирования самостоятельности школьника: Дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.01. – СПб., 1991. – 344с.

  2. Голант Е.Я. Некоторые принципиальные вопросы развития самостоятельности школьников // Учен. Зап. ЛГПИ. – 1944. – 115с.

  3. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: "Либідь", 1997. – 376с.

  4. Громцева А.К. Формирование у школьников готовности к самообразованию. – М.: Просвещение, 1983. – 144с.

  5. Данилов М.А. Воспитание у школьников самостоятельности и творческой активности в процессе обучения. – Советская педагогика. – 1961. – №8.

  6. Кондаурова И.К. Теоретическое и технологическое обеспечение развития познавательной самостоятельности студентов в условиях вуза (на материале физико-математических дисциплин): Дис. ...канд. пед. наук: 13.00.01. – Саратов, 1994. – 274с.

  7. 7. Лазарєв М.О. Гуманістична парадигма освіти: ґенеза й концептуальні основи // Педагогічні науки: Зб. наук. пр. – Суми, СумДПУ, 2005. – Ч.1. – С.61-69.

  8. Махмутов М.И. Развитие познавательной активности и самостоятельности школьника. – Казань, 1963. – 105с.

  9. Мірошник С. Проблема формування творчої самостійної діяльності учнів у педагогічній науці // Світло. – №1. – 2003. – С.10-13.

  10. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта. – 2002. – №26. – 24.04 – 1.05.

  11. Пидкасистый П.И. Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении: теоретико-экспериментальное исследование. – М.: Педагогика, 1980. – 240с.

  12. Руссо Ж.-Ж. Эмиль или о воспитании. Пер. с франц. М.А. Энгельгардт. Спб.: Изд. Газ. "Школа и жизнь ", 1912. – 289с.

  13. Самостоятельные работы на уроках по математике как средство развития творческой активности учащихся: Метод. рекомендации / Мин. высшего и среднего образования Украины; Укр. научн.-метод. кабинет по среднему образованию; Сост. Л.В. Туровская. – К.: РНМК по ССО, 1985. – 46с.

  14. Шамова Т.И. Активизация учения школьников, – М.: Просвещение, 1982. – 209с.

  15. Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе. – М.: Просвещение, 1979. – 168с.

Loading...

 
 

Цікаве