WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Структурно-семантичні особливості термінологічної лексики машинобудування - Реферат

Структурно-семантичні особливості термінологічної лексики машинобудування - Реферат

Реферат на тему:

Структурно-семантичні особливості термінологічної лексики машинобудування

Українська наукова термінологія існує з часів Києво-Могилянської академії, на думку вітчизняних дослідників [1].

Українські наукові терміни були включені в чотиритомний "Словарь української мови" Б. Грінченка [2], зокрема технічні терміни в "Практичний словник виробничої термінології" [4], у тритомний "Українській радянський енциклопедичний словник" (К. 1986-1987) та ін.

Предмет нашого дослідження – "Російсько-український словник з машинобудування" [3], який містить близько 4000 термінів.

Машинобудівні терміни об'єднуються в лексико-семантичні групи певною внутрішньою організацією на основі спільного родового поняття, якому підпорядковані видові поняття. Зокрема в лексиці машинобудування можна виділити такі лексико-семантичні групи: машини, механізми, деталі.

Група лексичних одиниць "машини" має кілька відповідних видових значень серед яких вирізняються технологічні (робочі машини, що здійснюють різні технологічні процеси і приводяться в рух двигунами, - металообробні верстати, прокатні стани, тістомісильні машини, верстати ткацькі, металургійне обладнання, поліграфічні і швейні машини).

Крім назв технологічних машин, існують назви транспортних машин: електровози, тепловози, автомобілі, вантажопідйомні машини, ліфти, літальні апарати.

До лексико-семантичної підгрупи "інформаційні машини" (вони служать для перетворення вимірювальної інформації та передачі математичної інформації) відносяться лексеми лічильні та електронно-обчислювальні машини.

Лексика машинобудування має чітко організовану терміносистему з гармонійно об'єднаними родовими і видовими поняттями, які знайшли відображення в певних мовних елементах.

Лексико-семантичні групи термінів формувались і розвивались у тісному зв'язку з розвитком самої галузі машинобудування. Спочатку, можливо, були назви інструментів, машин, деталей, механізмів. Пізніше сформувались терміни, що означають процеси: вібропрасування деталей, втяжка кабеля, зварювання точкове та ін. Із подальшим розвитком науки і техніки з'являються нові слова – терміни. Серед них і назви нових машин (електронно-обчислювальні машини, верстат-автомат тощо) і назви нових матеріалів (азбопапір, бета-залізо, біметал).

Терміни машинобудування, які ввійшли до словника С. С. Коваленка, належать до різних частин мови. Це іменники: автокран, гвинт, розпорошувач, затискач, глушник, пальник, гайка, камера, модель, зубило, олово, колесо. Окремою групою можна виділити іменники віддієслівного походження: клепання, пресування. Випаровування, розтяг, припал, припуск, прокат, які означають назви процесів. Прикметники і дієприкметники, що вказують на характерні властивості машинобудівної техніки: кулеподібний, однокристальний, циліндричний, кривошипний, суцільний, зрізаний, ведений та ін.

В основі термінологічної лексики машинобудування знаходяться однослівні однокореневі терміни-іменники українського та іншомовного походження: абразив, адаптер, балка, верстат, маховик, молот, муфта, обробка, шліфовка.

Зустрічаються серед термінів лексики машинобудування складні слова. У словнику С. С. Коваленка зафіксовані складні іменники, перший компонент яких авто-, гідро-, пневмо-, термо- походить з грецької мови, а другий теж запозичення (корінь, основа) чи слово українського походження. Наприклад, автокран і автонавантажувач, гідроапарат і гідроперетворювач, пневмомотор і пневмопривід, термопласт і термообробка.

У досліджуваній лексиці машинобудування є невелика кількість складних іменників, обидва елементи яких походять з української мови. Це слова гвинтокрут, мастиловказівник, мастилорозподільник.

Складні іменники-терміни утворені за різними моделями творення складних слів: верстат-автомат, прес-штемпель, мотор-вентилятор, гамма-залізо; монорейка, червоноламкість. Усі складні іменники-терміни – двоелементні.

Аналіз структурних особливостей термінів машинобудування (беруться до уваги українські терміноодиниці, наведені в словнику С.С. Коваленка) показує, що термінологічні словосполучення становлять досить численну групу. Це і двокомпонентні, і трикомпонентні, і кількакомпонентні сполучення слів. Одним із можливих прикладів двокомпонентного термінологічного словосполучення є такі, як: вал ведений, вал відний, вал гнучкий, вал карданний, вал колінчастий, вал кривошипний, вал кулачковий, вал основний, вал порожнистий, вал розподільний тощо. Усього тільки в одному семантичному гнізді 19 словосполучень із стрижнем словом вал. У двоелементних або двокомпонентних словосполученнях другий структурний елемент (він функціонує як означення) дає поняття про форму окремих деталей, механізмів, частин, про їх функціональність та призначення, їх будову. Але не завжди двокомпонентні терміносполуки виявляються самодостатніми для створення повного об'єму поняття про характерні властивості певних інструментів, механізмів, деталей машин чи технологічних процесів. Тому цілком закономірне використання трикомпонентних, чотирикомпонентних і кількакомпонентних термінологічних словосполучень (компонентами терміносполучень виступають самостійні частини мови). При цьому, на наш погляд, не порушується здатність термінологічних одиниць бути вираженими максимально можливими лаконічними мовними засобами. Порівняємо двокомпонентні і трикомпонентні лексичні структури: втулка кондукторна і втулка+основна+кондукторна, гвинт ходовий і гвинт+кульковий+ходовий, поріг витривалості і поріг+обмеженої+витривалості, пружина блокова і пружина блокова+стискання, ланцюг тяговий і ланцюг+шарнірний+тяговий.

За рахунок введення нового компонента в словосполучення розширюється і поглиблюється поняття про певні якості предмета, що вирізняють його із ряду подібних за спеціальними інтегральними ознаками. Наприклад, гвинт із внутрішнім шестигранником і гвинт із шестигранною глибиною під ключ, автомат фасонно-поздовжнього точіння й автомат багатошпиндельний горизонтальний токарний.

Незалежно від кількості складових компонентів термін залишається єдиним знаком. Терміни-словосполучення виражають єдині цілісні поняття. Вони більш стійкі порівняно з вільними словосполученнями загальнолітературної мови. Як вважають автори "Грамматики современного русского литературного языка" (М., Наука, 1970, с. 537), місце одного із компонентів заповнюється не будь-яким словом відповідної категорії, а лише деякими, які утворюють певну семантичну групу чи закритий ряд.

Продуктивних моделей творення термінів-словосполучень у машинобудуванні можна виділити декілька. Найбільш частотна структура іменник+прикметник: агрегат вентиляторний, блок шпиндельний, барабан обкатний, верстат карусельний, компресор осьовий, фреза кінцева.

Значна кількість складних термінологічних одиниць утворена за схемою: іменник+прикметник+прикметник (або дієприкметник): передача перехресна пасова, планка відкидна затискна, прес двостоєчний закритий, закритий різець пластинчастий розточувальний.

Зустрічаються терміни, скомпоновані з іменник+прикметник (дієприкметник) – складного слова: стан трубопрокатний, сплав металокерамічний, верстат металорізальний, газ плазмоутворювальний, верстат карусельно-фрезерний, фреза торцево-циліндрична, сталь хромонікелева.

Певний прошарок займають термінологічні творення структури іменник у формі називного відмінка + іменник у формі орудного або родового відмінків: зварювання тертям, обробка різанням, обробка холодом, змащування розбризкуванням, вісь повороту, відхилення розміру.

Низка термінів-словосполучень має будову іменник+прикметник+іменник: балка сталого опору, бункер флюсового апарата, двигун внутрішнього згорання, датчик зворотного зв'язку, допуск торцевого биття.

Терміни, утворені тільки з трьох іменників, які, як і всі елементи в кожному термінологічному словосполученні, пов'язані між собою граматичними зв'язками. Схема іменник+іменник+іменник: діапазон частот обертання, допуск перетину осей, джерело живлення дуги, крива релаксації напружень, лінія виступів профілю.

Невелика кількість термінологічних складних одиниць має структуру іменник+прикметник+прикметник+прикметник (дієприкметник): верстат підвісний маятниковий шліфувальний, напівавтомат багатошпиндельний вертикальний токарний, прес одностоєчний нахилюваний кривошипний.

Кожен із компонентів словосполучення має усталену закріплену позицію в сруктурі будь-якого термінологічного словосполучення, незалежно від кількості складових елементів.

Від деяких термінів утворюються похідні за допомогою суфіксів -ик-, -ник-, -ок-, -ов-, -н-. Наприклад, вал – валик, вал – валок, кут – кутик, кут – кутник, труба – трубка, маховик – маховичок, акумулятор – акумуляторний. Явище такого словотворення для термінів досить рідкісне.

Серед термінів лексики машинобудування зустрічаються такі, що виникли в результаті образного метафоричного переосмислення загальновідомих слів: баранчик (гвинт), манжета (в насосах, нагнітачах), задирка (на металі), шийка (вала).

Можна виділити й такі термінологічні одиниці, зокрема термінологічні словосполучення, елементи яких є асоціативними назвами за формою з певними предметами чи реаліями: коліно – колінчастий вал, корона – гайка корончаста, тарілка – пружина тарілчаста, сонце –колесо сонячне, кухоль – круг кухлевий, алігатор – ножиці алігаторні; напрям руху в формі ластівчиного хвоста.

Оскільки термінологія є частиною загальнолітературної лексики і створюється на її основі, то їй властиві явища антонімії. Антонімія в машинобудівній лексиці здійснюється за допомогою словотворчих засобів, тобто префіксів із значенням відсутності чогось не-, без-: важіль – безважільний, пальник інжекторний – пальник безінжекторний, корпус рознімний – корпус нерознімний, рівномірність ходу – нерівномірність ходу, співвісність – неспіввісність.

Що ж до походження термінологічної лексики машинобудування, та значна більшість термінів – слова, запозичені з грецької мови, латинської французької, англійської, німецької мов тощо. Це закономірність існування наукової й технічної термінології.

Серед термінів машинобудування є і власне українські мовні терміни пальник, двигун, розпорошувач, зварювання під тиском, межа зерна, глушник, закрилок, живлення, кільце внутрішнє та ін.

ВИСНОВКИ

Специфіка термінологічної лексики насамперед виявляється в тому, що термін, як знак спеціального поняття, пов'язаного з конкретною професійною областю знань, створюється й функціонує у даній сфері і лише, часом фіксується у словниках і стає надбанням загальнолітературної мови.

Література

  1. Гейченко В. Наукові терміни і національна мова // Соц. культура. – 1990. – №8.

  2. Грінченко Б. Словарь української мови. – К., 1907.

  3. Коваленко С.С. Російсько-український словник з машинобудування – К.: НМКВО, 1993.

  4. Шелудько Г.Л., Садовський І.С. Практичний словник виробничої термінології. – Харків, 1931.

Loading...

 
 

Цікаве