WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Словотвірно-структурні особливості технічної термінології - Реферат

Словотвірно-структурні особливості технічної термінології - Реферат

Творення іменників-композитів та юкстапозитів шляхом складання основ й окремих слів набуває все більшої продуктивності. Вивчення композитів та юкстапозитів за особливостями їх морфемної та словотвірної будови дозволило виявити деякі властиві їм загальні риси, що стосуються будови слова, поєднання компонентів у ній, а також зв'язку різних типів складних слів із морфологічно спідвідносними простими словами [1: 15].

Є. А. Василевська за частиномовною ознакою – твірною основою – дає класифікацію основних іменникових дериваційних типів. За цією класифікацією спробуємо визначити основні дериваційні типи термінів [3: 76].

Перший тип. Значну частину складних термінів становлять терміни, утворені поєднанням іменникової та дієслівної (ускладненої або неускладненої суфіксом) основ за допомогою інтерфіксів -о, -е або -є, які вважаються однією з основних релевантних ознак таких складних дериватів: напівочищення, котлобудування, краплепоказчик, костовипалювання, залізовідбірник, грязевловлювач, вантажоприймальник, електрозварювання, електроустаткування, гідрографія, землечерпалка, радіоживлення, моторобудування, газохід, шлаковоз, житлобудування, водоріз, нафтопереробка, вагоновантажувач, турбовоз, барометр, картограф.

Другий тип. Складні слова, утворені внаслідок поєднання двох іменникових основ за допомогою інтерфікса. Друга частина складного слова може ускладнюватися суфіксом або вживатися як самостійне слово: автопілот, радіотехніка, металознавець, машинобудівник, теплотехнік, радіолюбитель, електролебідчик, світлотехніка, водочерпалка, аеродинаміка, радіоперешкода, електропередача, електромеханіка, газобалон, вантажопотік, газогенератор.

Третій тип. Складні слова, утворені внаслідок поєднання двох лексично однорідних іменникових основ: кілограм-метр, гектограм, мікрометр, мікроампер, тонно-кілометр, децилітр, дециметр, гектограм, гектолітр, дециграм.

Четвертий тип. Складні іменники, які утворені поєднанням прикметникової та іменникової основ. Це терміни на позначення назв нових машин, механізмів, приладів. Основи термінів поєднуються інтерфіксом, причому друга основа ускладнена суфіксом: поляриметр, синхрофазотрон, телевимірювання, тепловідвід, ультрафільтр, багатоламповий, в'язкотекучість, дрібнодиспе́рений, електрогенератор, енерговиробник, звукопоглинач, ламповодетектор, легкоплавкість, малорухомий, многостатність, низькочастотність, новобудова.

П'ятий тип. Терміни-композити, в яких другий компонент дієслівний, утворюються поєднанням іменникової, прислівникової та дієслівної основ за допомогою сполучних голосних -о, -е: всюдихід, далекомір, скороход, багатоверстатник. У цьому типі термінів особливо продуктивні слова з другим дієслівним компонентом -мір (биттємір, витратомір, вологомір, вогнемір, кутомір), -граф (мано́граф, гектограф, геліограф, гігро́граф, кристалограф), -метр (тераометр, термобарометр, електрометр, люменометр, тотальрефракто́метр, ультрамікрометр, бариметр).

Шостий тип. Складні терміни, утворені з числівникової основи у формі родового відмінка та іменникової: двобайтовий, двозаломлення, восьмибітовий, одноперехідність, першосортність, п'ятикутник, семигранник, чотиривершинник.

Сьомий тип. Складні терміни, які становлять поєднання займенникової та іменникової основ: самоаналіз, самодвигун, самопізнання, собівартість, самозбереження. Сполучним у цих термінах виступає голосний -о. Зв'язок між основами підрядний. Найпродуктивнішими є складні терміни з першою займенниковою основою сам-. Перша частина складних термінів містить вказівку на те, що дія зосереджується на самому предметі: саморух, самодвигун, самовідвід.

Значна частина термінів твориться за допомогою запозичених основ типу: авіа- (авіабудівник, авіамодель, авіатехніка), авто- (автозчеплення, автогрейдер, авточенник), аеро- (аерожолоб, аерограф, аерообприскувач), біо- (біотрон, біофільтр, біоризація), вібро- (віброметр, віброфон, віброскоп), гідро- (гідрозоль, гідромагнетизм, гідротипія), електро- (електропатрон, електророзчинення, електрометрія), кіно- (кінотека, кінофікація, кінокамера), стерео- (стереоскоп, стереотип дзеркальний, стереоскопіст), фото- (фотоапаратура, фотоелектрон, фотомодулятор), мікро- (мікротом, мікрофон, мікроплекс). Особливою активністю характеризуються елементи: авто-, авіа-, аеро-, гідро-, електро-, полі-, фото-, стерео-, мікро-, кіно- та інші.

ВИСНОВКИ

Отже, у сучасній термінології помітно зросла роль основоскладання. Якщо словники ХІХ і початку ХХ століття фіксують не більше 10% композитних термінів, то в сучасних технічних словниках вони становлять понад 22%. Збільшення кількості композитних термінів супроводжується двома словоутворювальними процесами: перетворенням кореневих морфем в афіксоїди; перетворенням морфем, які раніше виконували тільки словоутворювальну функцію, у самостійні лексичні одиниці. Велику роль у поповненні термінів-композитів відіграють власне українські терміноелементи, хоч питома вага терміноелементів іншомовного походження досі є високою. Деякі давні складні слова замінили українські прості або складні лексеми. Проте чимало іншомовних терміноелементів набуває все більшої продуктивності, що є характерною ознакою терміноскладання в сучасній українській мові. На відміну від минулого століття, іншомовні терміноелементи тепер вільніше сполучаються з українськими коренями. Для творення української технічної термінології використовують ті ж самі засоби, що й для творення загальновживаних слів. Морфологічний спосіб у творенні слів був і залишається одним із найбагатших джерел поповнення технічної термінології. Він сприяє більш повному, глибокому, точному і розчленованому вираженню думки і є матеріалом для подальшого дослідження.

Література

  1. Азарова Л. Є. Структурна та фонетична побудова складних одиниць у концепції "золотої" пропорції. – Вінниця. –2001.

  2. Бурячок А.А. Назви спорідненості і свояцтва в українській мові. – К.: Вид-во АНУРСР, 1961.

  3. Василевская Е. А. Словосложение в русском языке. – М.: Высшая школа, 1962.

  4. Великий зведений орфографічний словник з сучасної української лексики /Відп. ред. В. Т. Бусел. – К., 2003.

  5. Козак Л. Словник-довідник з електротехніки, автоматики, промислової електроніки і метрології. – Кривий Ріг, 1997.

  6. Коновалюк Д. Російсько-український технічний словник. – Луцьк, 1993.

  7. Панько Т.І. Склад і структура термінологічної лексики української мови. – К.: Наук.думка, 1984.

  8. Підлипенський В., Петренко В. Російсько-український політехнічний словник / За ред. В. Бусела. – К., 2000.

  9. Німчук В.В. Періодизація як напрямок дослідження генези та історії української мови// Мовознавство.– 1998.– №1. – С. 3-12.

  10. Родзевич Н.С. Поняття термін, термінологія і номенклатура в працях радянських і зарубіжних учених// Лексикографічний бюлетень. – 1963. – Вип. 9. – С. 9-12.

  11. Симоненко Л.О. Склад і структура термінологічної лексики української мови. – К.: Наук.думка, 1984.

  12. Словотвір сучасної української літературної мови. – К., 1979.

  13. Сучасна українська літературна мова / За ред. П.С.Дудика. – К.: Вища школа, 1987.

Loading...

 
 

Цікаве